ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2026 року справа № 380/16256/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення ОСОБА_2 , який вважається зниклим безвісти з 06.05.2025 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення її батька - зниклого безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , належного останньому з 06.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що її батько зник безвісти 06.05.2025 при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій на території України поблизу н.п. Дніпроенергія Волноваського району Донецької області, виконуючи службові обов`язки, пов`язані із захистом Батьківщини. Позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016, однак отримала відмову. Підставою для відмови слугувало те, що позивачка не надала доказів на підтвердження того, що військовослужбовець (батько) був призначений її опікуном, піклувальником. Позивачка вважає таку відмову у виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого батька протиправною та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді від 13.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
25.08.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. Покликаючись на приписи порядку № 884 зазначає, що до заяви про виплату грошового забезпечення громадянами України - визначеними особами, що є повнолітніми дітьми зниклих безвісти військовослужбовців, серед іншого, додається копія документа, що підтверджує: призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
Крім того стверджує, що ОСОБА_2 дійсно є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 і вважається таким, що зник безвісти з 06.05.2025. Вказує, що відповідач не володіє інформацією про складення ним особистого розпорядження на випадок полону, командиром військової частини НОМЕР_1 його підпис на такому документі не посвідчувався. Констатує, що позивачка 14.05.2025 звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_1 до командування військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату на її користь грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця на тій підставі, що вона є його дочкою. Наголошує, що за результатами розгляду заяви, листом від 19.05.2025 № 10/1548 відмовлено у виплатах, оскільки нею не було документально підтверджено існування відповідних підстав, зокрема не надано документи, що підтверджують факт призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником позивача (як його повнолітньої дитини) або факт встановлення позивачці інвалідності з дитинства. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.
Частиною 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 10.07.1996 серії НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть від 08.05.2025 серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №9 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радехівського районного управління юстиції Львівської області.
Згідно з свідоцтвом про смерть від 08.05.2025 серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис №23 Радехівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
За змістом сповіщенням № 50 від 08.05.2025, виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 , старший сержант ОСОБА_2 , водій-електрик 1 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , призваний по мобілізації другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_5 18.03.2022, зник безвісти 06.05.2025 при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій на території України поблизу н.п. Дніпроенергія Волноваського району Донецької області, виконуючи службові обов`язки, пов`язані з захистом Батьківщини.
14.05.2026 позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди, належних батькові ОСОБА_2 , який під час захисту Батьківщини зник безвісти 06.05.2026, вказала реквізити рахунку.
За змістом заяви, до неї додано такі документи:
- копія свідоцтва про народження;
- копія паспорта та ідентифікаційного коду;
-копія витягу з реєстру територіальної громади;
- копії свідоцтва про смерть (2 шт);
- копія рішення про розлучення;
- копія реквізитів.
Листом від 19.05.2025 №10/1548 відповідач, покликаючись на п. 3 порядку №884, зазначив, що для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовець, до заяви про виплату грошового забезпечення додається копія документа, що підтверджує призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення. Водночас повідомив про прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення, оскільки позивачкою не додано до заяви копії документа, що підтверджує призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відмовою відповідача у виплаті грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» від 30.11.2016 № 884.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Стаття 9 Закону № 2011-XII закріплює гарантії держави щодо матеріального та грошового забезпечення військовослужбовців. Зокрема, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Особливості соціального захисту осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, регулюються Законом України від 12.07.2018 № 2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі - Закон № 2505-VIII).
Згідно з п. 2 ст. 9 Закону № 2505-VIII особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України.
Відповідно до п.6 ст.9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
На виконання положень абз. 8 п. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 15.04.2025 № 449, якою внесено зміни, зокрема у постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» від 30.11.2016 № 884 (далі - порядок № 884, в редакції постанови від 15.04.2025 № 449), виклавши порядок № 884 у новій редакції, яка містить аналогічні положення щодо зазначених виплат.
Редакція норми ст. 9 Закону № 2011-XII набрала чинності 01.02.2025 згідно з Законом України від 08.10.2024 № 3995-IX «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».
Заразом, в редакції до 01.02.2025 повнолітні діти військовослужбовця належали до кола одержувачів грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця як самостійна категорія субсидіарного характеру, право якої на отримання виплати виникало за відсутності дружини (чоловіка) військовослужбовця, без вимоги про наявність у військовослужбовця статусу їхнього законного представника.
У новій редакції цієї норми за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках.
Отже, з 01.02.2025 правовий режим виплати грошового забезпечення зазнав суттєвих змін. Зокрема, повнолітні діти включені законодавцем до другої черги одержувачів і їхнє право на отримання частки грошового забезпечення безвісти зниклого батька (матері) виникає лише за сукупності двох умов: (1) відсутність осіб першої черги (дружини, законних представників неповнолітніх дітей, дітей з інвалідністю з дитинства, батьків військовослужбовця); (2) наявність у військовослужбовця статусу законного представника (опікуна, піклувальника) такої повнолітньої дитини.
З преамбули Закону № 3995-ІХ вбачається, що він прийнятий на виконання Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і його метою є удосконалення норми та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей, з урахуванням численних запитів від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України, командирів військових частин та особисто від членів сімей військовослужбовців.
Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного закону, його розроблено оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення.
Оскільки коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата).
З наведених норм законодавства також вбачається, що після повернення, зниклий безвісти військовослужбовець, зберігає за собою належне йому грошове забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Водночас, родичі та сім`я військовослужбовця зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошових коштів у разі визнання його загиблим.
Положення Закону №3995-ІХ в першу чергу покликані захистити права військовослужбовців, оскільки саме їм безпосередньо належить їх грошове забезпечення.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, на день зникнення безвісти ОСОБА_2 діяла редакція п. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII станом на 01.02.2025. У цій редакції повнолітні діти включені до другої черги одержувачів, і право на виплату виникає у них лише за умови, що військовослужбовець є їх законним представником (опікуном чи піклувальником) та за відсутності осіб, перелічених в абзаці четвертому цього пункту.
Позивачка не подала ні відповідачу, ні до суду доказів призначення військовослужбовця ОСОБА_2 її законним представником.
Деталізуючи коло осіб, які мають право на грошове забезпечення, п. 3 порядку №884, серед документів, які додаються до заяви про виплату, прямо називає копію документа, що підтверджує призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці. Подання такого документа є обов`язковою матеріальною умовою виникнення права на виплату для повнолітньої дитини, а не суто формальною вимогою.
Суд підкреслює, що відсутність такого документа не може бути компенсована тим, що військовослужбовець є біологічним батьком позивачки. Законодавець із 01.02.2025 цілеспрямовано звузив коло одержувачів грошового забезпечення з числа повнолітніх дітей до тих з них, законним представником яких безпосередньо виступає сам військовослужбовець. Така зміна правового регулювання здійснена в межах повноважень законодавчого органу і не може бути подолана судом шляхом розширювального тлумачення норми.
Таким чином, відповідач діяв на підставі чинної на момент розгляду заяви правової норми, оцінив належність заявниці до визначеного законом кола осіб і констатував відсутність обов`язкового документа, без якого право на виплату у повнолітньої дитини не виникає.
Загальним принципом дії закону у часі є те, що закон не має зворотної дії, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи (ст. 58 Конституції України). За загальним правилом до правовідносин застосовується закон, чинний на момент їх виникнення (вчинення відповідного юридичного факту, набуття права або виникнення обов`язку).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його діянь (дій чи бездіяльності).
З урахуванням викладеного, суд висновку дійшов, що відповідачем правомірно відмовлено в нарахуванні та виплаті позивачці грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону №2011-ХІІ.
Доводи позивачки спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі міркування суд до уваги не бере.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Судові витрати в силу приписів ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
у х в а л и в:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя Андрусів Уляна Богданівна