ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
03 серпня 2026 року справа №380/15922/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О., розглянувши у м. Львові у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області та Управління освіти Стрийської міської ради про визнання протипраними та скасування рішень,-
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради та Управління освіти Стрийської міської ради, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати підпункт 1.2 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 16.04.2026 №130 «Про заходи щодо впорядкування мережі закладів загальної середньої освіти Стрийської міської ради у 2026- 2027 навчальному році» в частині припинення набору учнів до 10 класу Дашавського ліцею Стрийської міської ради;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Управління освіти Стрийської міської ради від 20.04.2026 №160-о «Про заходи щодо впорядкування мережі закладів загальної середньої освіти Стрийської міської ради у 2026- 2027 навчальному році» в частині припинення набору учнів до 10 класу Дашавського ліцею Стрийської міської ради;
- зобов`язати Виконавчий комітет Стрийської міської ради повторно розглянути питання щодо формування мережі класів Дашавського ліцею на 2026- 2027 навчальний рік у частині можливості формування 10 класу з урахуванням заяв учнів про зарахування, найкращих інтересів дітей, вимог територіальної доступності освіти, актуальних даних про кількість учнів, кадрову та матеріально-технічну спроможність закладу, фінансові наслідки, характеристики запропонованих альтернативних закладів і можливість застосування менш обтяжливих заходів;
- зобов`язати Управління освіти Стрийської міської ради після повторного розгляду Виконавчим комітетом Стрийської міської ради питання щодо формування мережі класів Дашавського ліцею на 2026- 2027 навчальний рік повторно розглянути в межах наданих повноважень питання щодо організаційного забезпечення формування 10 класу Дашавського ліцею та прийняти мотивоване рішення з урахуванням результатів такого повторного розгляду і правової оцінки, наданої судом.
Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, у якій вона просить:
- зупинити дію підпункту 1.2 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 16 квітня 2026 року №130 «Про заходи щодо впорядкування мережі закладів загальної середньої освіти Стрийської міської ради у 2026-2027 навчальному році» в частині припинення набору учнів до 10 класу Дашавського ліцею Стрийської міської ради - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
-зупинити дію пункту 1 наказу Управління освіти Стрийської міської ради від 20 квітня 2026 року №160-о «Про заходи щодо впорядкування мережі закладів загальної середньої освіти Стрийської міської ради у 2026-2027 навчальному році» в частині припинення набору учнів до 10 класу Дашавського ліцею Стрийської міської ради - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
- заборонити Виконавчому комітету Стрийської міської ради та Управлінню освіти Стрийської міської ради до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі:
використовувати підпункт 1.2 пункту 1 рішення №130 та пункт 1 наказу №160-о як підставу для неприйняття, повернення або залишення без розгляду заяви, поданої в інтересах ОСОБА_2 , та інших зареєстрованих заяв про зарахування до 10 класу Дашавського ліцею;
приймати остаточне рішення щодо мережі класів Дашавського ліцею на 2026-2027 навчальний рік у частині 10 класу виключно на підставі зупинених положень рішення №130 і наказу №160-о без розгляду зареєстрованих заяв учнів.
В обґрунтування необхідності заходів забезпечення вказує, що зупинення дії оскаржуваних рішень лише тимчасово усуне дію безумовної заборони та збереже можливість розгляду зареєстрованих заяв до остаточного формування освітньої мережі.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частинами 1-3 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм вказує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Предметом оскарження у цій справі є підпункт 1.2 пункту 1 Рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 16 квітня 2026 року №130 та пункт 1 Наказу Управління освіти Стрийської міської ради від 20 квітня 2026 року №160-о.
Подаючи заяву про зупинення дії управлінських рішень позивач фактично покликається на їх очевидну протиправність, зазначаючи що рішення прийнятті неузгоджено, непослідовно та є безпосередньою юридичною й організаційною перешкодою для розгляду та задоволення заяви.
На переконання суду, наведені у заяві позивача про забезпечення позову ознаки протиправності оскаржуваних положень, не є достатніми та обґрунтованими, оскільки встановлення такої протиправності може бути предметом розгляду адміністративної справи по суті.
Покликання на інтереси інших учнів які бажають продовжити навчання у Дашавському ліцеї, а також належний розгляд їх заяв щодо набору до 10 класу не є належними аргументами, адже позивач зазначає, що позов поданий в інтересах лише неповнолітньої ОСОБА_2 ..
Суд звертає увагу на те, що сам факт прийняття суб`єктами владних повноважень організаційних рішень, що на думку позивача, порушує права та інтереси неповнолітньої, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких вони поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки, як вже наголошувалося вище, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті.
Поряд з цим, суд враховує, що правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21. Водночас, до поданої заяви про забезпечення позову представником позивача не долучено жодних доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та необхідності застосування відповідних заходів.
Покликання позивача на виникнення труднощів, пов`язаних із провадженням навчального процесу, є припущеннями.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Наведені позивачем доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
постановила:
у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15-ти днів з дня складення.
Суддя Карп`як О.О.