ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
03 серпня 2026 року м. Львів справа № 380/14825/26
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача від 27 липня 2026 року про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі № 380/14825/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), із такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 травня 2026 року № 3195 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення для проходження військової служби до складу військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2026 року № 129 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення;
- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби;
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою судді від 22 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулася із позовною заявою, встановлено в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду, зокрема заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали представник позивача 27 липня 2026 року подав через систему «Електронний суд», зокрема заяву від 27 липня 2026 року про усунення недоліків, у якій зазначає, серед іншого, що, як убачається зі змісту оскаржуваних наказів, позивач не був ознайомлений з такими, копії таких наказів йому не вручались та взагалі на момент їх видання від не розумів, що відбувається, оскільки був впевнений у своєму праві на відстрочку. Копії оскаржуваних наказів були отримані вже на адвокатські запити його представника, зокрема копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2026 року № 129 в частині зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення надійшла на запит адвоката супровідним листом від 29 червня 2026 року № 3284. Тобто лише 29 червня 2026 року було отримано копію оскаржуваного наказу та ознайомлено із його змістом, що дало змогу повноцінно сформувати позовні вимоги. Докази ознайомлення позивача із оскаржуваними наказами раніше за вказану дату відсутні. Вважає, що підстави, з яких пропущений строк звернення із адміністративним позовом до суду, є поважними, тому просить його поновити.
Постановляючи цю ухвалу, суд зазначає таке.
У статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Право на судовий захист реалізується особою у спосіб подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Норми КАС України не дають визначення поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Водночас поважними є такі причини пропуску процесуального строку, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними установлених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Суд відзначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певні дії, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом на відповідність принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України».
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України».
У справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливіше було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Як слідує з матеріалів справи оскаржувані позивачем накази відповідачів-1, 2 про призов та про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 видані 09 травня 2026 року, а з цим позовом до суду позивач звернувся 17 липня 2026 року, тобто із пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Поважність причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду позивач пов`язує із неврученням йому оскаржуваних наказів, а отриманням таких лише у відповідь на адвокатські запити його представника та з тим, що до отримання копій спірних наказів було неможливо повноцінно сформувати позовні вимоги.
Утім, суд відзначає, що мобілізаційні заходи передбачають вчинення активних дій з боку уповноважених осіб щодо військовозобов`язаного (зокрема перевірку військово-облікових документів, доставлення до приміщення органу ТЦК та СП чи перебування там, проведення військово-лікарської комісії, відправлення до місця проходження служби), які є явними за своєю суттю та про вчинення яких особа, щодо якої вчиняються відповідні мобілізаційні заходи, не може не знати. Те ж саме стосується й зарахування до списків особового складу військової частини після завершення мобілізаційних заходів.
Отже, про свій призов на військову службу та про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з виданням відповідних розпорядчих документів (наказів) про це позивачу було достеменно відомо ще у травні 2026 року.
Варто також відзначити, що 20 травня 2026 року - за два місяці до звернення з цим позовом до суду позивач скористався правом на отримання правничої допомоги, уклавши відповідний договір № 20/05-26 з адвокатом Яцишином Андрієм Володимировичем.
В рамках надання позивачу правничої допомоги адвокат Яцишин Андрій Володимирович у відповідь на свій адвокатський запит отримав лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 травня 2026 року № 3086, яким його повідомлено про те, що «відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3195 від 9 травня 2026 року, ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для її проходження до в/ч НОМЕР_1 ».
Отже, зі змісту вказаного листа, який датований ще 27 травня 2026 року, представник позивача достеменно дізнався як про призов на військову службу, так і про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 його клієнта - ОСОБА_1 .
Покликання представника позивача на те, що до отримання копій спірних наказів позивач фактично був позбавлений можливості повноцінно сформувати позовні вимоги, як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд відхиляє, оскільки вказані обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, адже не позбавляли позивача та його представника можливості подання до суду цього позову у межах встановлених законом строків із клопотанням про витребування судом оскаржуваних рішень у відповідачів.
Крім того, зі змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 травня 2026 року № 3086 представник позивача дізнався реквізити оскаржуваного наказу про призов (№ 3195 від 09 травня 2026 року), а також військову частину, до якої було направлено позивача для проходження військової служби ( НОМЕР_1 ), тож можливості належно сформувати позовні вимоги позбавлений не був.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 420/29579/25 та від 16 липня 2026 року у справі № 600/709/25-а, яку суд ураховує на підставі імперативних приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.
Суд відзначає, що визначені процесуальним законом строки звернення до суду - це той орієнтовний період, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. З іншого боку строк звернення до суду є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин.
Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк звернення до суду суд може лише якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для його звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Наведені ж представником позивача у заяві від 27 липня 2026 року про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом обставини не є об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, а є результатом суб`єктивних дій виключно позивача.
Беручи до уваги викладене, суд визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, які вказані у заяві від 27 липня 2026 року про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За змістом пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, вказані у заяві від 27 липня 2026 року про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд визнав неповажними, то позовну заяву належить повернути позивачеві на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Також суддя роз`яснює позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,50 грн. Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 10 червня 2026 року № 11.
З огляду на наведене суд уважає, що позивачу належить повернути сплачений ним за подання цього позову судовий збір в сумі 1331,50 грн.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, які вказані у заяві від 27 липня 2026 року про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Позовну заяву у справі № 380/14825/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - повернути.
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1331,50 грн, сплачений відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 10 червня 2026 року № 11.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 03 серпня 2026 року.
Суддя Клименко Оксана Миколаївна