ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/15573/26
УХВАЛА
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ
03 серпня 2026 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 17.01.2023 по 25.06.2026 та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.06.2026;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 17.01.2023 по 25.06.2026 у сумі 131271,39 грн з відрахуванням належних податків та зборів;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.06.2026;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 фактично понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач до адміністративного позову не додав доказів сплати судового збору, натомість вказує у позовній заяві, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на підтвердження чого додав копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 від 20 травня 2025 року.
Щодо цього суддя зазначає таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Отже, за позовні вимоги, що стосуються нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Що ж стосується вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку під час звільнення, суддя враховує таке.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, Герої України звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
При цьому п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 цього Закону.
Конструкція норми п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в якій йдеться про «справи, пов`язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Ураховуючи викладене, суддя доходить висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які своєю чергою встановлені Конституцією України та іншими законами.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), яку суд ураховує на підставі вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.
Водночас в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що із часу ухвалення нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Тож Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Суддя також ураховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ.
Предметом розгляду у цій справі є, зокрема позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
З огляду на підстави та предмет позову у цій справі, суддя дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні не стосуються пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій; така виплата не входить в структуру грошового забезпечення та, відповідно, не є «заробітною платою» в розумінні Кодексу законів про працю України. Оскаржені діяння відповідача зумовлені невчасним розрахунком при звільненні особи з публічної служби та ніяк не пов`язані з наявністю/відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій.
Тобто вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист саме як учасника бойових дій.
Отже, за таких обставин судовий збір має бути сплачений позивачем на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Водночас ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні мають майновий характер, а ціна позову таких вимог становить 131271,39 грн. Отже, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору позивач за ці вимоги повинен сплатити судовий збір у розмірі, який становить 1064,96 грн (не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) х 0,8).
Суддя встановив, що позивач не сплатив судовий збір за заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі, який становить 1064,96 грн.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
За цих обставин позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення її недоліків відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.
Особі, що звернулася із позовною заявою, встановити в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду:
- документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 1064,96 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Клименко О.М.