Справа № 953/10465/26
н/п 2/953/5388/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" серпня 2026 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства теплових мереж м. Берестин про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб,
встановив:
24 липня 2026 року до суду надійшла направлена 23.07.2026 через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства теплових мереж м. Берестин про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб.
З 11:05 год. 30.07.2026 по 08:55 год. 03.08.2026 суддя Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В. перебувала у нарадчій кімнаті у кримінальній справі №953/10211/26.
Розглянувши означену позовну заяву, суд зазначає наступне:
Стаття 1 ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Винятки з цього правила передбачені ст. 28-30 ЦПК України, зокрема:
- позови про захист прав споживачів можуть пред`являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору, що передбачено ч.5 ст.28 ЦПК України;
- позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів, що визначено ч.8 ст.28 ЦПК України;
- позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна, про що зазначено у ч.1 ст.30 ЦПК України.
Згідно з ч.16 ст.28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст.30 цього Кодексу.
Тобто, у разі конкуренції підсудності справи, наявності у позивача відповідної альтернативи щодо вибору підсудності справи, перевагу має виключна підсудність і в разі наявності підстав для такої справа розглядається судом за правилами саме виключної підсудності.
З урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу безспірне право обирати підстави, предмет позову, його вмотивування відповідними фактами, обставинами, нормами права, в тому числі, пред`явлення саме в контексті захисту прав споживача та на захист таких права, належить позивачеві і не може заперечуватися як таке.
Водночас пред`явлення позову на захист прав споживача не виключає за відповідних умов можливості існування обставин, що визначають виключну підсудність справи.
Усталеною є правова позиція Верховного Суду, сформульована неодноразово у постановах від 10.04.2019 у справі №638/1988/17, від 11.07.2019 у справі №462/7217/18, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, від 06.02.2021 у справі №911/2390/18 і в ряді інших, за змістом якої:
- за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном;
- аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства, щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору;
- виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;
- правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів, щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно, до спорів про право володіння і користування нерухомим майном, про визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч.3 ст.30 ГПК України (норми, аналогічні положенням ч.1 ст.30 ЦПК України) необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном; у таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб, внаслідок штучного нарахування заборгованості з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Аналізуючи викладене, враховуючи, що фактично спір у даній справі виник щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний позов не підсудний Київському районному суду м. Харкова, оскільки повинен розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.
Відповідно до визначеного ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст.6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «Суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ч.3 ст.31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
З урахуванням викладеного, позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає переданню за підсудністю до Берестинського районного суду Харківської області за місцем реєстрації відповідача.
Керуючись ст. 27, 28, 31, 260 ЦПК України, суд,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства теплових мереж м. Берестин про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб, - передати за підсудністю до Берестинського районного суду Харківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Суддя Н.В. Єфіменко