Справа № 337/2308/26
Номер провадження 2/337/1978/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Котляра А.М.
за участі секретаря Кожевник С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Філіпова Лариса Петрівна про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
10.04.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в обґрунтування якого вказала, що її батько ОСОБА_3 отримав ордер на квартиру АДРЕСА_1 . Пай за квартиру був виплачений, тому вона належала на праві спільної сумісної власності батьку ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 є її дочкою, після смерті ОСОБА_3 успадкувала 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за заповітом.
Після смерті матері ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Позивач прийняла спадщину після смерті матері, але не оформила її, оскільки право власності матері після сплати паю не було зареєстровано.
Просить суд:
- визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 .
Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просить суд позов задовольнити, розглядати справу за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій визнає позов у повному обсязі, просить проводити розгляд справи за її відсутності.
Третя особа приватний нотаріус Філіпова Л.П. просила суд розглядати справу за її відсутності.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
13.04.2026 суддя відкрив у справі загальне позовне провадження та призначив підготовче судове засідання.
23.06.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Суд встановив, що квартира АДРЕСА_1 була видана 06 січня 1971 року на підставі ордеру №108 ОСОБА_3 на сім`ю у складі дружини ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_1 .
Пай за квартиру був виплачений 01 жовтня 1985 року, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2015 року визнано право власності на 1/2 частину №108 будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 1990 року народження в порядку спадкування за заповітом.
Співвласник квартири ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після її смерті відкрилась спадщину на належну їй 1/2 частину №108 будинку АДРЕСА_2 , яка належала їй як спільна сумісна власність подружжя.
За матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері.
На момент смерті ОСОБА_4 з нею проживали та були зареєстровані дочка ОСОБА_1 та онука ОСОБА_5 .
Інші спадкоємці із заявами про спадщину не звертались.
Приватний нотаріус Філіпова Л.П. у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній документ, на підставі якого зареєстровано право власності на квартиру.
Відповідач у справі ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу 25 лютого 2017 року змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно пункту 6 Типового Статуту ЖБК членами кооперативу можуть бути громадяни, які досягли 18-річного віку, постійно проживають, а також прописані на території даного міста, селища, села або навколишніх сіл в межах одного району і потребують житла або поліпшення житлових умов.
За змістом пункту 23 цього Статуту жилі будинки і споруди, збудовані житлово- будівельним кооперативом, належать йому на праві кооперативної власності і не можуть бути продані або передані як в цілому, так і частинами (квартири, кімнати) ні організаціям, ні окремим особам, за винятком передачі, що здійснюється в установленому порядку при ліквідації кооперативу.
Відповідно до пунктів 31, 33, 34 Типового Статуту ЖБК після закінчення будівництва кооперативного будинку (будинків) кожному члену житлово-будівельного кооперативу з членами сім`ї надається окрема квартира у відповідності з розміром його паю і рішенням загальних зборів членів кооперативу про розподіл квартир. В разі, якщо в кооперативний будинок переселяється з будинку місцевої Ради, державної, кооперативної чи громадської організації не вся сім`я члена кооперативу, то за особами, які залишаються, зберігається право користування цією площею (квартирою або кімнатою) в межах 13,65 кв. м на одну особу з урахуванням права на додаткову жилу площу. Розмір паю кожного члена кооперативу повинен відповідати будівельній вартості окремої квартири, крім випадків розділу паю (пункти 43 та 44 цього статуту) та застосування поправочних коефіцієнтів до вартості квартир. Кожний член кооперативу в строки, встановлені загальними зборами, зобов`язаний внести не менше 40% вартості закріпленої за ним квартири (або відповідно не менше 30% вартості закріпленого за ним будинку або квартири, якщо кооператив організовується в сільській місцевості).
Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого сулу України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.
Відповідно до п.3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Згідно зі ст. 15 Закону УРСР від 7 лютого 1991 року № 697-ХІІ «Про власність» (набрав чинності з 15 квітня 1991 року, втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-У з 20.06.07р.) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Відповідно до п. 3 Постанови Верховної Ради Української PCP «Про введення в дію Закону Української PCP «Про власність» від 26 березня 1991 року положення статті 15 Закону Української РСР «Про власність» застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року.
Аналогічні підстави набуття права власності на квартиру членом житлово- будівельного кооперативу також визначені ст. 384 ч.3 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року. Згідно зі ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово- будівельного кооперативу стає її власником.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
З урахуванням положень ч.1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Мотиви суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позивачів, суд прийшов до висновку, що вимоги позову законні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що квартира АДРЕСА_1 була видана 06 січня 1971 року ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_4 .
01 жовтня 1985 року пай за квартиру був виплачений, тому квартира перейшла у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно діючого на той момент законодавства.
Після смерті ОСОБА_3 належну йому 1/2 частину квартири успадкувала онука ОСОБА_2 на підставі рішення суду.
Спадщина на іншу 1/2 частину квартиру відкрилась після смерті ОСОБА_4 у 2019 році.
Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є її дочка, позивач у справі ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, подавши заяву до нотаріуса.
Оскільки право власності не було зареєстровано у Єдиному реєстрі прав на нерухоме майно, позивач не змогла оформити спадщину у нотаріальному порядку та звернулась до суду до іншого співвласника квартири ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 проти позовних вимог не заперечила, позов визнала.
Оскільки ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері, але позбавлена можливості її оформити в нотаріальному порядку, її право підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності після смерті матері.
Тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Керуючись ст.263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повне найменування або ім`я сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: А.М. Котляр