РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
03 серпня 2026 року м. Рівне №460/3062/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 22 серпня 2025 року №172650010968 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 15 квітня 2025 року пенсію по інвалідності, зарахувавши до його страхового стажу періоди: з 11.08.2002 по 01.11.2002, з 25.11.2010 по 31.07.2011, з 01.05.2012 по 11.09.2022, з 01.05.2024 по 31 05.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 14.08.2025 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності. За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За результатами розгляду заяви, відповідачем прийнято рішення №172650010968 від 22.08.2025 року про відмову позивачу в призначенні пенсії по інвалідності, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу. На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує гарантоване державою право на пенсійне забезпечення. За таких обставин, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від11.03.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залученні до участі у справі як другого відповідача - Головного управління в Рівненській області.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 14.08.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фону із заявою про призначення пенсії по інвалідності у відповідності норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058. Розглянувши заяву позивача та додані до неї документи відповідачем було винесене рішення від 22.08.2025 №172650010986 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності з огляду на наступне. Статтею 32 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії по інвалідності відповідно для осіб з інвалідністю після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Законом №1058, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу - не менше 11 років. За результатами розгляду, вік позивача становить 48 років 6 місяців 20 днів, страховий стаж складає 7 років 6 місяців 1 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 - дата заповнення неповна. Страховий стаж зараховано за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Додатково зазначали, що за період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 18.08.2002 по 01.11.2002 - відсутні дані в Державному реєстрі застрахованих осіб. За період перебування в центрі зайнятості з 29.11.2004 по 27.05.2005 - згідно ст.24 Закону України передбачено виплату матеріальної допомоги тільки у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. -період отримання допомоги згідно довідки №09-22/923 від 27.06.2025 з 25.11.2010 по 31.07.2011, оскільки відсутні дані в Державному реєстрі застрахованих осіб; -догляд за потерпілою дитиною 13.06.2001р.н. від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку не зараховано, оскільки період догляду за дитиною до 3-річного віку з 13.06.2001 по 31.12.2003 зараховано матері ОСОБА_2 при призначенні пенсії по інвалідності. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи , номер витягу 61/25/1983/В, дата прийняття рішення 16.06.2025, номер рішення 61/25/1982/Р.
14.08.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності на підставі норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та 15.04.2025 прийнято рішення №172650010968 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні вказано, що вік заявника становить 48 років 6 місяців 20 днів. Страховий стаж становить 7 років 6 місяців 1 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 - дата заповнення неповна. Страховий стаж зараховано за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Додатково зазначено, що за період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 18.08.2002 по 01.11.2002 - відсутні дані в Державному реєстрі застрахованих осіб. За період перебування в центрі зайнятості з 29.11.2004 по 27.05.2005 - згідно ст.24 Закону України передбачено виплату матеріальної допомоги тільки у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. - період отримання допомоги згідно довідки №09-22/923 від 27.06.2025 з 25.11.2010 по 31.07.2011, оскільки відсутні дані в Державному реєстрі застрахованих осіб; - догляд за потерпілою дитиною 13.06.2001р.н. від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку не зараховано, оскільки період догляду за дитиною до 3-річного віку з 13.06.2001 по 31.12.2003 зараховано матері ОСОБА_2 при призначенні пенсії по інвалідності.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія по інвалідності.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Частиною першою статті 32 Закону №1058-ІV передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
Так, спірні відносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою у призначенні позивачу пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного статтею 32 Закону №1058-ІV (не менше 11 років).
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
З огляду на зазначене за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.
За змістом спірного рішення від 22.08.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії, відповідачем не заперечується наявність у позивача страхового стажу - 7 років 6 місяців 1 день.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 18.08.2002 по 01.11.2002 та період отримання допомоги згідно довідки №09-22/923 від 27.06.2025 з 25.11.2010 по 31.07.2011, оскільки відсутні дані в Державному реєстрі застрахованих осіб. Крім того, як слідує з оскаржуваного рішення та форми РС-право, відповідач лише частково зарахував до страхового стажу позивача період догляду, а саме - період догляду за дитиною з інвалідністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Суд зазначає, що вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412; далі Інструкція №162).
Разом з тим, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58) та визначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.
При цьому суд зауважує, що положення Інструкції №162 та Інструкції №58 узгоджуються за своєю структурою й змістом, а відтак не потребують повторення.
Так, за змістом пункту 1.1. глави 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За правилами пункту 2.4. глави 2 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6. глави 2 цієї ж Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 12.09.2002 позивач у період з 11.08.2002 по 01.11.2002 працював у ВАТ «Улянівське».
Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не було взято до уваги.
Отже, враховуючи що робота позивача у спірних періодах підтверджується записами трудової книжки, яка з наведених вище висновків є основним документом для підтвердження стажу, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 11.08.2002 по 01.11.2002 , згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 12.09.2002.
Щодо посилань відповідача на відсутність інформації про роботу позивача в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, як на підставу для не зарахування вищевказаних періодів роботи позивача та періоду отримання допомоги згідно довідки №09-22/923 від 27.06.2025, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.11 Закону №1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають зокрема особи, які відповідно до закону отримують один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;
Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10 статті 20 Закону України №1058-IV).
Згідно із ст.21 Закону №1058-IV (у редакції до 01.01.2011), органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.
При цьому персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ).
Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ) визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Абзацом 7 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ передбачено, що платниками єдиного внеску є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини; одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.7 Закону №2464-VІ, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Згідно із ст.6 Закону №2464-VІ, обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати відповідну звітність, - покладається на платника єдиного внеску. За порушення вказаного обов`язку, передбачена відповідальність платника єдиного внеску.
З аналізу вказаних положень законодавства слідує, що особа, яка доглядала за дитиною з інвалідністю, підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; за період такого догляду щомісячно при виплаті допомоги/компенсації сплачуються страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок; такий період зараховується до страхового стажу; страхові внески у цей період сплачуються за рахунок коштів державного бюджету; відомості про виплату допомоги/компенсації та сплату внесків подаються установою, яка виплачує допомогу/компенсацію (органами соціального захисту населення), до Пенсійного фонду України, котрий веде персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (складова частина Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).
Довідкою №09-22/293 від 27.06.2025 підтверджується, що позивач перебував на обліку в УСЗН Сарненської РДА та йому відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» з 25.11.2010 до 09.09.2024 призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, у вказані періоди орган соціального захисту при виплаті позивачу допомоги/ компенсації був зобов`язаний нараховувати та сплачувати за рахунок коштів державного бюджету єдиний внесок, а також подавати відомості про виплату допомоги/компенсації та сплату внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, вказані періоди мали бути зараховані до страхового стажу позивача.
З огляду на викладене відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період догляду за дитиною з інвалідністю з 25.11.2010 по 31.07.2011, з 01.05.2012 по 11.09.2022, з 01.05.2024 по 31.05.2024 та період роботи з 11.08.2002 по 01.11.2002.
Суд також зазначає, що саме страхувальник несе обов`язок нарахування і сплати страхових внесків та подання необхідної звітності, а органи Пенсійного фонду уповноважені контролювати виконання таких обов`язків страхувальником. Відповідно, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником таких своїх обов`язків, а отже, відсутність відомостей про сплату страхових внесків не може бути підставою для не зарахування відповідних періодів до страхового стажу при призначенні пенсії.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21.05.2021 у справі №343/659/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а, від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17.
Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем не заперечується наявність у позивача 7 років 6 місяців 1 день страхового стажу.
Суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно до страхового стажу позивача не зарахований період роботи з 11.08.2002 по 01.11.2002 та період догляду за дитиною з інвалідністю з 25.11.2010 по 31.07.2011, з 01.05.2012 по 11.09.2022, з 01.05.2024 по 31.05.2024.
Таким чином, з урахуванням спірних періодів страховий стаж позивача становить більше 19 років.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необхідності для повного відновлення порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу період роботи з 11.08.2002 по 01.11.2002 та період догляду за дитиною з інвалідністю з 25.11.2010 по 31.07.2011, з 01.05.2012 по 11.09.2022, з 01.05.2024 по 31.05.2024, та призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Визначаючись щодо дати з якої слід призначити позивачу пенсії, суд зауважує, що відповідно до п.2 ч. 1 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків,
- пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Оскільки позивачу встановлено інвалідність 15.04.2025, а до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 14.08.2025 відповідно призначення пенсії має відбутися саме з 14.08.2025, а не з 15.04.2025, як просить позивач.
Згідно з ч.1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачами доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Враховуючи положення ч.3 ст.139 КАС України, судовий збір, сплачений за подання цього позову, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.08.2025 №172650010968 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.08.2002 по 01.11.2002 та період догляду за дитиною з інвалідністю з 25.11.2010 по 31.07.2011, з 01.05.2012 по 11.09.2022, з 01.05.2024 по 31.05.2024, та призначити з 14.08.2025 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судовий збір у розмірі 532,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 03 серпня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд.158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл.,69005, ЄДРПОУ/РНОКПП 20490012)
Суддя С.М. Дуляницька