Справа № 734/988/26
Провадження № 2-о/734/57/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
03 серпня 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Іванюка Т.І.,
за участю секретаря Ієвлевій О.В.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заявою від 18 червня 2026 року представник заявника просив залишити частково без розгляду заяву ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту - а саме, не розглядати її в частині висловлювання «…» ОСОБА_2 продовжуватиме кримінальну діяльність у нашій державі. «…».
Відтак, враховуючи вищевказану заяву, заявник остаточно просить:
Встановити факт недостовірності та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ), інформацію, поширену невідомою особою на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 - в статті під назвою « ОСОБА_3 причетний до низки терактів на території військової частини, внаслідок яких постраждали українські військові » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у наступних висловлюваннях:
«…» ОСОБА_3 причетний до низки терактів «…»;
«…» ОСОБА_3 «…» один із «…» агентів РФ в Україні «…» скоїв низку військових злочинів на території нашої держави «…» уникає покарання «…»;
«…» ОСОБА_4 «…» підозрюють у розкраданні гуманітарки «…»;
«…» Приватну охорону [ ОСОБА_3 є засновником кількох фірм, що надають приватні охоронні послуги] наймають «…» для рейдерських захоплень «…»;
«…»Бова причетний до великих розкрадань волонтерки «…»;
«…» під управлінням Бови на території військової частини сталася низка терактів «…».
Свої вимоги заявник мотивує тим, що невідомою особою на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 - в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини, внаслідок яких постраждали українські військові ( ІНФОРМАЦІЯ_4 teritori% ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - міститься інформація, що стосуються ОСОБА_2 . Ця інформація поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
Деякі висловлювання в цій статті є недостовірними, - тобто такими, що не відповідають дійсності.
Більша частина з них є оціночними судженнями - тобто, реалізацією права на вільне вираження суб`єктивних поглядів і переконань. (Хоча ОСОБА_2 і неприємне публічне поширення таких помилкових переконань про нього, але суб`єктивні переконання не можуть бути предметом судової перевірки на достовірність.)
А деякі з недостовірних висловлювань є не оціночними судженнями, а фактичними твердженнями - тобто, прямою констатацією нібито об`єктивно існуючих обставин, що стосуються ОСОБА_2 .
І негативна конотація цих недостовірних тверджень порочить (принижує і зневажає) гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_2 . Тобто, поширення цієї інформації порушило особисті немайнові права ОСОБА_2 - а саме: на повагу до його гідності та честі (передбачене ст. 297 ЦК України); на недоторканність його ділової репутації (передбачене ст. 299 ЦК України).
Для відновлення цих порушених прав ОСОБА_2 , є необхідність, як мінімум, у встановленні факту недостовірності такої інформації.
Поширення інформації, що шкодить репутації та правам людей обмежується законом, - і, відповідно, може бути предметом судової перевірки на достовірність.
Тому ОСОБА_2 - з метою відновлення своїх порушених прав - і звертається до суду для встановлення факту недостовірності поширеної у формі тверджень інформації принижуючого та зневажливого характеру.
Так як частина тверджень у вищевказаній статті є передрукованими з інших джерел, то - хоча вони теж є недостовірними - вони є предметом судової перевірки в інших справах. А в цій Заяві ОСОБА_2 просить встановити факт недостовірності лише тієї інформації, яка поширена вперше.
Зокрема, недостовірною та такою, що порочить (принижує і зневажає) гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_2 , є наступна вперше поширена саме у вищевказаній статті інформація: «…» ОСОБА_3 причетний до низки терактів «…»; «…» ОСОБА_3 «…» один із «…» агентів РФ в Україні «…» скоїв низку військових злочинів на території нашої держави «…» уникає покарання «…»; «…» ОСОБА_4 «…» підозрюють у розкраданні гуманітарки «…»; «…» Приватну охорону [ ОСОБА_3 є засновником кількох фірм, що надають приватні охоронні послуги] наймають «…» для рейдерських захоплень «…»; «…»Бова причетний до великих розкрадань волонтерки «…»; «…» під управлінням Бови на території військової частини сталася низка терактів «…».
Тобто, в цих поширених недостовірних висловлюваннях стверджується про вчинення ОСОБА_2 кількох видів кримінальних правопорушень. Зокрема: тероризм («причетний до низки терактів», «під управлінням сталася низка терактів»), державна зрада («агент РФ»), крадіжка чи привласнення майна («розкраданні гуманітарки», «розкрадань волонтерки»), протиправне заволодіння майном підприємства («наймають для рейдерських захоплень»), військові злочини («скоїв низку військових злочинів»).
Це не відповідає дійсності - ОСОБА_2 не тільки ніколи не засуджувався за вчинення такого виду злочинів, а й навіть не підозрювався у їх вчиненні.
(Також, на основі цих недостовірних тверджень в статті висловлено твердження про нібито корупційну діяльність в правоохоронних органах, які нібито покривають ці вигадані злочини: «Бова ділиться певним відсотком від схеми з інвестиційним шахрайством із посадовими особами СБУ». Тобто, крім порушення прав ОСОБА_2 відбувається ще і необґрунтована дискредитація українських органів правопорядку.)
18.02.2026р. на єдину вказану на веб-сайті електронну адресу представником ОСОБА_2 було надіслано «Вимогу спростувати недостовірну інформацію та Запит про особу, яка її поширила» (для можливості її залучення в судову справу).
Поширену недостовірну інформацію не спростовано, відомостей про поширювача інформації не надано.
Докази:
(на підтвердження факту поширення інформації):
Копія веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_2 -vijskovi зі змістом недостовірних фактичних тверджень про ОСОБА_2 ;
(на підтвердження відсутності спору та заінтересованих осіб):
надіслана власнику веб-сайту «ВИМОГА спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_2 та запит надати інформацію про поширювача інформації»;
(на підтвердження факту недостовірності поширених тверджень):
ВИТЯГ з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" стосовно ОСОБА_2 (поточний стан притягання до кримінальної відповідальності у вказаному КП 4201711[телефон приховано]: ОСОБА_2 виправданий першою інстанцією, триває перегляд в апеляційній інстанції; судимість 2017 року погашена по строкам.).
У судовому засіданні представник заявника заявлені вимоги просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у заяві.
Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Невідомою особою на веб-сайті https://informer.today - в статті під назвою « ОСОБА_3 причетний до низки терактів на території військової частини, внаслідок яких постраждали українські військові» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - міститься інформація, що стосуються ОСОБА_2 . Ця інформація поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
Зокрема, у вищевказаній статті поширена інформація:
1. «…» ОСОБА_3 причетний до низки терактів «…»;
2. «…» ОСОБА_3 «…» один із «…» агентів РФ в Україні «…» скоїв низку військових злочинів на території нашої держави «…» уникає покарання «…»;
3. «…» ОСОБА_4 «…» підозрюють у розкраданні гуманітарки «…»;
4. «…» Приватну охорону [ ОСОБА_3 є засновником кількох фірм, що надають приватні охоронні послуги] наймають «…» для рейдерських захоплень «…»;
5. «…»Бова причетний до великих розкрадань волонтерки «…»;
6. «…» під управлінням Бови на території військової частини сталася низка терактів «…»;
7. «…» Бова продовжуватиме кримінальну діяльність у нашій державі. «…».
18 лютого 2026 року представник заявника адвокат Шинкаренко С.О. звернувся до власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою спростувати протягом 5 днів вищевказану недостовірну інформацію, яка викладена у статті « ОСОБА_3 причетний до низки терактів на території військової частини, внаслідок яких постраждали українські військові» та надати ідентифікаційні дані про суб`єкта-поширювача даної інформації, якщо такий суб`єкт існує.
Зі слів представника заявника, відповідь на вимогу від власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час не отримана.
Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» стосовно ОСОБА_2 (поточний стан притягання до кримінальної відповідальності у вказаному КП 4201711[телефон приховано]: ОСОБА_2 виправданий першою інстанцією, триває перегляд в апеляційній інстанції; судимість 2017 року погашена по строкам.).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Конституція України гарантує кожному право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію (частина 4 статті 32).
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Відповідно до статті 275 ЦК України вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.
Разом із тим особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Отже, відповідно до статті 275 ЦК України, захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК України) тощо.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (ч. 2ст. 19 ЦПК України).
Спростування недостовірної інформації може здійснюватися як у спосіб захисту честі, гідності, ділової репутації, так і встановлення факту недостовірної інформації. У той же час, перший розрахований на наявність спору та здійснюється в порядку позовного провадження, другий, - коли метою є лише встановлення факту, що має юридичне значення та здійснюється в порядку окремого (непозовного) провадження.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України). Відповідно до частини 3 статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Пунктом 1 частини 1 статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено статтею 315 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законі інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
07.11.2017 Європейський суд з прав людини ухвалив рішення в справі EGILLEINARSSONv.ICELAND, ключові висновки в якому сформульовані в контексті з`ясування того, чим за своєю суттю є звинувачення у вчиненні злочину (зґвалтування): оціночним судженням чи твердженням про факт, схиляючись до того, що навіть припустивши теоретичну можливість визначення звинувачення у вчиненні злочину як оціночного судження, воно має мати фактологічну підставу, накшталт вироку, яким засуджено особу.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України («Окреме провадження»).
Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) вказано, що: «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації».
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту недостовірної інформації, зокрема, яка була розміщена невідомою особою на веб-сайті https://informer.today - в статті під назвою « ОСОБА_3 причетний до низки терактів на території військової частини, внаслідок яких постраждали українські військові (https://informer.today/obshhestvo/volodimir-bova-prichetnij-do-nizki-teraktiv-na teritori% ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
В інший спосіб захистити порушені права заявника можливості немає, оскільки як встановлено особа, особа, яка розмістила дану статтю на веб-сайті невідома, встановити її фактично є неможливим, оскільки таку особу неможливо ідентифікувати.
Враховуючи роз`яснення п. 13 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 єдиним законним способом відновити порушені права є встановлення факту недостовірної інформації.
Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 15 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року, недостовірною інформацією вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Згідно статті 2 Закону України "Про інформацію" одним з основних принципів інформаційних відносин є достовірність та повнота інформації.
Судом встановлено, що інформація, яка поширена в статті невідомою особою відносно ОСОБА_2 , а саме «…» ОСОБА_3 причетний до низки терактів «…»; «…» ОСОБА_3 «…» один із «…» агентів РФ в Україні «…» скоїв низку військових злочинів на території нашої держави «…» уникає покарання «…»; «…» ОСОБА_4 «…» підозрюють у розкраданні гуманітарки «…»; «…» Приватну охорону [ ОСОБА_3 є засновником кількох фірм, що надають приватні охоронні послуги] наймають «…» для рейдерських захоплень «…»; «…»Бова причетний до великих розкрадань волонтерки «…»; «…» під управлінням Бови на території військової частини сталася низка терактів «…», не є оціночним судженням, а є фактичними твердженнями про вказані в ній події, оскільки через такі твердження складається негативна думка спільноти про заявника, як про особу, та його ділову репутацію.
При цьому, будь-які дані та докази, які їх підтверджують, та які б доводили викладені в цій статті повідомлені факти в матеріалах справи відсутні, оскільки така інформація поширена невідомими особами.
На думку суду, вказана інформація та її поширення порушує особисті немайнові права заявника, а також створює негативну думку про нього.
Крім цього, відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» стосовно ОСОБА_2 (поточний стан притягання до кримінальної відповідальності у вказаному КП 4201711[телефон приховано]: ОСОБА_2 виправданий першою інстанцією, триває перегляд в апеляційній інстанції; судимість 2017 року погашена по строкам.).
Проаналізувавши в сукупності всі обставини справи, суд дійшов висновку, що інформація стосовно заявника не відповідає дійсності, не підтверджена жодними доказами чи конкретними фактичними даними, стосується ділової репутації заявника, викладена у стверджувальній формі, а тому псує та формує негативну соціальну оцінку зі сторони суспільства, завдає шкоди особистим немайновим правам заявника на недоторканість його честі, гідності та репутації, завдаючи шкоди як особистим інтересам, так і професійним відносинам.
Доказів протилежного в ході розгляду справи не встановлено.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" при ухваленні рішення у справах про встановлення фактів, розподіл судових витрат по даній категорії справ не застосовується.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Встановити факт недостовірності та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ), інформацію, поширену невідомою особою на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 - в статті під назвою « ОСОБА_3 причетний до низки терактів на території військової частини, внаслідок яких постраждали українські військові » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у наступних висловлюваннях:
«…» ОСОБА_3 причетний до низки терактів «…»;
«…» ОСОБА_3 «…» один із «…» агентів РФ в Україні «…» скоїв низку військових злочинів на території нашої держави «…» уникає покарання «…»;
«…» ОСОБА_4 «…» підозрюють у розкраданні гуманітарки «…»;
«…» Приватну охорону [ ОСОБА_3 є засновником кількох фірм, що надають приватні охоронні послуги] наймають «…» для рейдерських захоплень «…»;
«…»Бова причетний до великих розкрадань волонтерки «…»;
«…» під управлінням Бови на території військової частини сталася низка терактів «…».
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено 03 серпня 2026 року.
Суддя