Справа № 307/5074/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
06 липня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Шевчука В.В.
за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Букур Максим Євгенович на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2026 року про забезпечення позову, постановлену головуючим суддею Бряник М.М., в справі за позовом ОСОБА_2 до Вільховецької сільської ради Тячівського району, ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання незаконними та скасування рішень
встановив:
У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Вільховецької сільської ради Тячівського району, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування.
02.03.2026 ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, яку мотивувала тим, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1200 га, кадастровий номер: [номер приховано]:04:001:0136 від 20.01.2026, укладеного між Вільховецькою сільською радою Тячівського району Закарпатської області та відповідачем ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Гунда А.М., зареєстрований у реєстрі №91 та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції шляхом повернення сторонам правочину в натурі всього, що вони одержали на виконання правочину.
Вважала, що ОСОБА_1 , будучи власником земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер: [номер приховано]:04:001:0136, усвідомлюючи можливість повернення цієї земельної ділянки у комунальну власність Вільховецької сільської ради, у випадку задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу від 20.01.2026 №91 та застосування наслідків недійсності правочину, може вжити заходів щодо відчуження земельної ділянки з метою уникнення такої можливості.
Вказувала, що відповідач вже вчиняє активні дії щодо наміру відчуження земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0136. 29.01.2026 на онлайн сервісі оголошень «OLX» розміщено оголошення про продаж земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1200 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0136.
Враховуючи вищезазначене просила суд вжити заходи забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,1200 га, кадастровий номер: [номер приховано]:04:001:0136 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони її відчуження ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі.
У письмових запереченнях ОСОБА_1 зазначив, що підстави для накладення арешту на спірну земельну ділянку відсутні, однак в разі задоволення заяви просить зобов`язати відповідачку внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі співмірності вартості спірного майна, а саме 956 005,00 грн., що відповідає ціні придбання спірної земельної ділянки.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,1200 га, кадастровий номер: [номер приховано]:04:001:0136 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яка на праві власності належить ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.2026 укладеного з Вільховецькою сільською радою, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гунда А.М., зареєстрованого в реєстрі за №91 шляхом накладення заборони її відчуження відповідачем ОСОБА_1 , до набрання рішення суду у справі законної сили.
У порядку зустрічного забезпечення, зобов`язано позивачку ОСОБА_2 , мешканку АДРЕСА_2 , протягом десяти днів з дня підписання цієї ухвали внести на депозитний рахунок Тячівського районного суду Закарпатської області 10 000 гривень та подати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Букур М.Є., подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Вважає, що судом першої інстанції не враховано усіх фактичних обставин справи, його заперечень, практику Верховного Суду, неправильно розтлумачено норми права, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню.
Вказує, що судом першої інстанції не вирішено питання зміни предмету позову, яка була заявлена позивачкою 11.02.2026. Подана заява фактично містить новий самостійний позов, а також фактично відбувається зміна одночасно і предмету, і підстав позову.
Позивачка не є стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Вільховецькою сільською радою Тячівського району Закарпатської області та ОСОБА_1 , а отже не є суб`єктом прав та обов`язків, що виникли з цього правочину. Заявлена позивачкою вимога про застосування двосторонньої реституції є такою, що заявлена неналежним суб`єктом та суперечить правовій природі наслідків недійсності правочину.
Розміщене оголошення на сервісі «OLX» про продаж земельної ділянки не містить відомостей, які ідентифікують відповідача, тобто не можна стверджувати, що саме відповідач розмістив оголошення щодо продажу земельної ділянки. Наразі таке оголошення було видалене з сервісу.
Судом не досліджено належним чином принцип співмірності вжитих заходів забезпечення позову до заявлених по суті позовних вимог. У даному випадку порушень прав позивачки не встановлено, але очевидними є можливі порушення права відповідача на володіння майном, що є охоронюваним Конституцією України правом, вбачається, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід було відмовити, однак судом першої інстанції не надано вказаним запереченням будь-якої належної правової оцінки.
У випадку, якщо суд дійде до висновку, що підстави для накладення арешту наявні, то просить змінити оскаржувану ухвалу та збільшити суму, яку має внести позивачка на депозитний рахунок суду до розміру 956 005,00 гривень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову в цій цивільній справі є визнання недійсними результатів земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу земельної ділянки комунальної власності несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер: [номер приховано]:04:001:0136, оформлені протоколом №LSE001-UA-20251124-71329 від 25.12.2025 р.; визнання незаконними та скасування рішення 21-ої сесії 8-го скликання Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 18.09.2025р. №669 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу на земельних торгах» зі змінами, внесеними рішенням 22-ої сесії 8-го скликання Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 31.10.2025 року №688 «Про внесення змін в рішення №669 від 18 вересня 2025 року», рішення 23-ої сесії 8-го скликання Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 06.11.2025р. №695 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність призначеної для продажу на земельних торгах у формі аукціону», рішення 24-ої сесії 8-го скликання Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 19.11.2025 р. №698 "Про затвердження звіту з експертно грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності, яка підлягає продажу на земельних торгах у формі аукціону" та визнати недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1200 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0136 від 20.01.2026 року, укладений між Вільховецькою сільською радою Тячівського району Закарпатської області та відповідачем ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Гунда А.М., зареєстрований у реєстрі за №91, застосувавши наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції шляхом повернення сторонами правочину в натурі всього, що вони одержали на виконання правочину.
Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 , згідно оспорюваного договору купівлі-продажу, а відтак існують ризики відчуження відповідачем земельної ділянки, що може суттєво утруднити чи зробити виконання рішення суду неможливим.
За вказаних підстав, суд першої інстанції забезпечив позов, шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Крім цього, беручи до уваги Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2020 у справі №756/2609/20 зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник послався на те, що відсутність арешту на спірну земельну ділянку може суттєво ускладнити виконання рішення в разі задоволення позову у цій справі, оскільки дії відповідача свідчать про те, що він має намір відчужити земельну ділянку.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.12.2023 у справі №522/21977/21 зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Конституційне право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном закріплено в статті 41 Конституції України, що гарантує непорушність права власності та можливість вільно визначати долю свого майна. Це право включає в себе три основні правомочності: володіння (фактичне панування над майном), користування (здобуття корисних властивостей майна) та розпоряджання (визначення юридичної долі майна). При цьому, право власності є непорушним, але може бути обмежене за певних умов і в порядку, встановлених законом, а примусове відчуження майна допускається лише за рішенням суду або в умовах воєнного стану з повним відшкодуванням.
Частиною 1 та 3 статті 319 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Суд першої інстанції, встановивши що між сторонами існує спір щодо законності набуття права власності на спірну земельну ділянку, правильно вважав, що є підстави для накладення арешту на таку, оскільки існують ризики відчуження земельної ділянки відповідачем, так як на онлайн сервісі оголошень «OLX» вже було розміщено оголошення про продаж земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1200 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0136.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому є необґрунтованими.
Отже, ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову постановлена судом першої інстанції з дотриманням принципів співмірності, законності, розумності, обґрунтованості заявлених вимог та врахуванням при цьому того, що такий захід забезпечення позову не буде порушувати права інших осіб. Тому, суд прийшов до правильних висновків, що в разі невжиття таких заходів забезпечення позову зазначені дії можуть призвести до утруднення виконання рішення суду чи неможливості такого виконання в разі задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до обґрунтованих висновків, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Букур Максим Євгенович, залишити без задоволення.
Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2026 року про забезпечення позову, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний тексту постанови складено 14 липня 2026.
Головуючий:
Судді: