Справа № 297/3218/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
09 липня 2026 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Кожух О.А., Мацунич М.В.,
з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 вересня 2025 року у справі № 297/3218/25 (Головуючий: Гецко Ю.Ю.), -
В С Т А Н О В И Л А
23 вересня 2025 року заступник директора КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» ЗОР звернулася в суд із заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що останній 21.09.2025 року поступив у КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» за направленням лікаря - психіатра, у зв`язку з тим, що в нього наявний тяжкий психічний розлад, який обумовлює його небезпеку для оточуючих.
Згода ОСОБА_1 на госпіталізацію відсутня.
Рішенням Берегівського районного суду від 24 вересня 2025 року заяву задоволено.
Госпіталізовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - до психіатричного закладу у примусовому порядку.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене із порушенням норм процесуального та матеріального права, без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, що безпосередньо стосується ОСОБА_1 суд не виконав свого обов`язку щодо обов`язкового повного та ґрунтовного розгляду справ окремого провадження з дотриманням вимог ЄСПЛ щодо трьох мінімальних умов, так як повинно бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні і обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Посилаючись на вказані обставини просив здійснити судом апеляційної інстанції перегляд справи у повному об`ємі у спосіб підтвердження наявності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод його, як заінтересованої особи, шляхом визнання наявності юридичного факту призумпції психічного здоров`я ОСОБА_1 , встановленим, визнання наявності юридичного факту постановлення незаконного, необґрунтованого рішення, визнати наявність юридичних фактів довготривалого позбавлення прав та свобод процесуально - дієздатної особи ОСОБА_1 , передбачених ст.. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» представником КНП» Обласний заклад з наданням психіатричної допомоги м. Берегово» ЗОР Кінаш М.М. встановленими, поновити його права у спосіб відшкодування заподіяної шкоди довготривалим порушенням прав, свобод, що зумовило втрату здоров`я неналежним довготривалим лікуванням у розмірі 5 000 000 00 грн.
Заслухавши пояснення представника Закарпатської обласної прокуратури Роман М.М., представника КНП» Обласний заклад з наданням психіатричної допомоги м. Берегово» ЗОР - Гангур М.І, які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21 травня 2026 року клопотання ОСОБА_1 задоволено і долучено Львівському апеляційному суду забезпечити проведення судового засідання у режимі відео конференції за участю ОСОБА_1 .
Судове засідання призначено на 09:00 год. 09 липня 2026 року у приміщенні Закарпатського апеляційного суду за адресою: м. Ужгород, вул, Довженка, 7.
Копію ухвали направлено Львівському апеляційному суду, а також ОСОБА_1 , що братиме участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
ОСОБА_1 на розгляд справи у режимі відео конференції у Львівському апеляційному суду не з`явився і його неявка не перешкоджає розгляду справи у його відсутності відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України.
При постановленні рішення про задоволення заяви заступника директора КНП» Обласний заклад з наданням психіатричної допомоги м. Берегово» ЗОР Т.Алмаші суд із посиланням на матеріали справи зазначав, що ОСОБА_1 страждає на параноїдну шизофренію, що являє собою безпосередню небезпеку для нього та оточуючих, що стверджується висновком до медичної картки № 2284 від 22.09.2025 року, однак, ОСОБА_1 відмовився лікуватися в добровільному порядку.
Оскільки, ОСОБА_1 не надав усвідомленої письмової згоди на лікування в стаціонарних умовах закладу з надання психіатричної допомоги, а лікування його можливе тільки в стаціонарних умовах закладу, і якщо йому не буде надана психіатрична допомога, то можливе погіршення його психічного стану, що може завдати суттєвої шкоди його здоров`ю, а тому є необхідне госпіталізувати його в заклад з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Частиною першою статті 339 ЦПК України передбачено, що заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
Згідно з частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Отже примусова госпіталізація можлива лише за наявності одночасно таких умов: по-перше, лікування можливе лише у стаціонарних умовах лікарні; по-друге, встановлення в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Відсутність необхідності щодо лікування особи лише в стаціонарних умовах виключає можливість примусової госпіталізації пацієнта до медичного закладу.
Такі висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 447/1095/21 (провадження № 61-17062св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18) зроблено висновок, що: «Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України.
Так, підставою для висновку про необхідність госпіталізації є висновок комісії лікарів - психіатрів та відомості про поведінку ОСОБА_1 і сама по собі наявність висновку лікаря - психіатра за відсутності інших належних і допустимих доказів про відповідний стан особи є недостатньою для ухвалення рішення про примусову госпіталізацію особи до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди, як і сама собою наявність діагнозу щодо встановлення психічного захворювання.
При розгляді справи, суд першої інстанції не встановив, чи становить ОСОБА_1 небезпеку для себе і оточуючих, які конкретні дії це підтверджують, та чи може він завдати суттєвої шкоди своєму здоров`ю життю чи здоров`ю інших осіб внаслідок тяжкого психічного розладу.
Разом з тим, примусова госпіталізація можлива за наявності одночасно вищезазначених підстав і відсутність необхідності щодо лікування особи лиш в стаціонарних умовах виключає можливість примусової госпіталізації ОСОБА_1 до медичного закладу.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення відповідно до п.п. 1,2, 4 ч 1 ст. 376 ЦПК України, яким у заяві КНП «Обласний заклад з наданням психіатричної допомоги м. Берегово» про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканця м. Львів відмовити із вищезазначених підстав.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на визнання наявності юридичного факту презумпції психічного здоров`я ОСОБА_1 встановленим, визнання наявності юридичних фактів довготривалого позбавлення прав та свобод процесуально - дієздатної особи ОСОБА_1 , передбачених ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу представником КНП «Обласний заклад з наданням психіатричної допомоги м. Берегово» ЗОР Кінаш М.М. встановленими та поновити права ОСОБА_2 в спосіб відшкодування заподіяної шкоди довготривалим порушенням прав, свобод, що зумовило втрату здоров`я неналежним довготривалим лікуванням у розмірі 5 000 000 грн. судова колегія до уваги не приймає, так як суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Берегівського районного суду від 24 вересня 2025 року скасувати.
У заяві КНП «Обласний заклад з наданням психіатричної допомоги м. Берегово» про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця м. Львів відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 липня 2026 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ