Справа № 303/6735/24
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10 липня 2026 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого: судді Собослоя Г.Г.,
суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 06 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Процент») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 30.10.2023 року між сторонами укладено кредитний договір №1595-1191-1, на підставі якого відповідач отримав кредит у сумі 4 550 грн строком на 365 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3,5% за кожен день (1277,5% річних).
Кредитний договір був підписаний 30.10.2023 року о 15:26:41 год., шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 827555 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.
У межах строку кредитування відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 10 днів.
Починаючи з 09.11.2023 відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань відповідач її не сплачує.
Позивач звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 09.11.2023 по 26.07.2024.
Позивач не вимагає та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту, а заборгованість по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 26.07.2024, що становить 42 997,50 гривень, що нараховані за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1 277,5% річних) та Графіку платежів.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за Кредитним договором № 1595-1191-01 від 30.10.2023 року по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 42 997,50 гривень за період з 09.11.2023 року по 26.07.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1 277,5% річних), а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на правову допомогу.
У відзиві на позов відповідач просив відмовити у позові, посилаючись на обмеження максимальної денної процентної ставки до 1 % згідно із Законом України № 3498-ІХ, через що загальний розмір відсотків за договором від 30.10.2023 не може перевищувати 17 563 грн. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу через їхню неспівмірність зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.
Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 06 червня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 1595-1191-1 від 30.10.2023 по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень за період з 09.11.2023 по 26.07.2024 у розмірі 17 563 гривень.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судовий збір в розмірі 989,47 гривень та 2 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, ТОВ «Фінансова Компанія «Процент» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн та судовий збір у розмірі 4 542 грн.
Доводи апеляційної скарги аналогічні обґрунтуванням позовної заяви. Крім того, заявник зазначає, що денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору, є фіксованою та не змінюється протягом усього строку його дії.
На думку апелянта, оскільки кредитний договір був укладений до набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, а зміни до нього не вносилися, правові підстави для перерахунку фіксованої денної процентної ставки відсутні.
Крім цього, вважає неправомірним зменшенням понесених витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 2 000 грн та суми судового збору з 2 422,40 грн до 989,47 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до такого.
Судом встановлено, що 30.10.2023 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1595-1191-1, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 550 гривень, строком на 365 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1 277,5% річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «Процент», викладені для загального доступу в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us.
Кредитний договір був підписаний 30.10.2023 року о 15:27:41 год., шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «827555» в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.
Додаток №1 до кредитного договору містить Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором № 1595-11910-1 від 30.10.2023 згідно з затвердженими Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит №16 від 11.06.2021 року, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «827555».
Відповідачка, підписуючи інформаційне повідомлення, надала свою згоду про передачу інформації про укладення кредитного договору, його умови, стан виконання, наявність та розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, процентів за користування кредитом) та інших платежів, що стягуються в разі невиконання зобов`язання за Договором або відповідно до законодавства України.
Також, відповідачкою підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «827555» повідомлення щодо власних контактних номерів, яке є Додатком №3 до кредитного договору та його невід`ємною частиною.
Отже, даний договір та додаткова угода до даного договору підписано відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1.7. Договору Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальнику. Переказ суми кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс «FONDY» або іншим способом.
Відповідно до квитанції id: 675686561 від 30.10.2023 ТОВ «ФК «Процент» за допомогою платіжної системи «FONDY» перерахував кошти за договором № 1595-1191-1 від 30.10.2023 на умовах фінансового кредиту у розмірі 4 550 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .
Крім цього, на виконання ухвали суду першої інстанції АТ «КБ «Універсал Банк» було надано докази, які підтверджують той факт, що відповідачем було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) платіжну карту № НОМЕР_4 , із зазначенням номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій та надано виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти, що належить ОСОБА_1 за період з 30.10.2023 року по 04.11.2023 року з відображенням часу зарахування коштів.
Відтак, ТОВ «ФК «Процент» належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами вищевказаного договору.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору та користування кредитними коштами допустив заборгованість за відсотками, які підлягають стягненню з врахуванням обмежень встановлених Законом України «Про захист прав споживачів».
Із вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд частково погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У справі, що переглядається встановлено, що відповідно до розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1595-1191-1 від 30.10.2023 42 997,50 грн, з яких: 4 550 грн - заборгованість за кредитом та 42 997,50 грн - сума заборгованості за відсотками, яка нараховувалася з 30.10.2023 по 26.07.2024, яка нараховувалася за відсотковою ставкою 3,5 % в день (а.с.28-34).
Згідно умов укладеного кредитного договору, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 550 грн, строком на 365 днів зі сплатою процентів у розмірі 3,5% в день.
Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено поетапне введення в дію зазначеного обмеження протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX: протягом перших 120 днів максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %, а після спливу 240 днів (тобто починаючи з 21.08.2024) - 1 %.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX визначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З огляду на встановлені судом обставини (кредитні правовідносини сторін станом на 24.12.2023 не були припинені, кредит залишався непогашеним, нарахування процентів тривало), колегія суддів виходить із того, що зазначена умова перехідних положень охоплює й ситуацію фактичного продовження (тривання) кредитних правовідносин, а не лише випадки формальної пролонгації договору додатковою угодою.
Так, кредитний договір у цій справі укладено 30.10.2023, тобто до набрання чинності Законом № 3498-IX. Разом з тим, оскільки на час набрання чинності Законом № 3498-IX (24.12.2023) строк дії спірного договору продовжувався (кредитні зобов`язання сторін виконані не були, а користування кредитними коштами тривало), розмір денної процентної ставки за таким договором з моменту набрання Законом чинності повинен відповідати вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX.
Доводи апеляційної скарги про те, що нові обмеження щодо нарахування процентної ставки застосовуються до договорів виключно у випадку формального продовження (пролонгації) строку їх дії шляхом укладення додаткової угоди після набрання чинності Законом № 3498-IX, є власним (звуженим) трактуванням апелянтом норм пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX, яке не ґрунтується на буквальному змісті цієї норми та суперечить її меті. Таке трактування не дає підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому норми Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено граничний розмір денної процентної ставки, прийняті з метою захисту споживача як економічно слабшої сторони договору та зменшення його боргового навантаження (преамбула Закону № 3498-IX). Тому в разі неоднозначності тлумачення перехідних положень Закону № 3498-IX перевага надається тлумаченню на користь споживача як засадничому підходу законодавства про захист прав споживачів.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тій частині, що позивач, будучи надавачем фінансових послуг, був зобов`язаний відповідно до пункту 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX протягом 30 днів з дня набрання Законом чинності привести свою діяльність та умови укладених договорів у відповідність із вимогами цього Закону, чого позивачем зроблено не було: кредитний договір від 30.10.2023, укладений на строк до 29.10.2024, тобто такий, що продовжував діяти після 24.12.2023, а позивач після 25.12.2023 продовжував нараховувати відповідачу проценти за щоденною ставкою 3,5 %, що перевищувало максимально допустимий на кожен відповідний момент розмір денної процентної ставки, встановлений пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Помилковим є лише визначений судом першої інстанції розмір цього обмеження, а саме: найнижчий граничний розмір денної процентної ставки 1 % починаючи з 25.12.2023, тоді як станом на цю дату та протягом наступних 120 днів чинним був вищий граничний розмір - 2,5 %, а надалі, протягом наступних 120 днів, - 1,5 %. Обмеження в розмірі 1 % не могло застосовуватися ні з 25.12.2023, ні протягом усього спірного періоду в цій справі (09.11.2023-26.07.2024), який повністю передує даті 21.08.2024, з якої це обмеження фактично набуло чинності. Зазначена помилка суду першої інстанції призвела до заниження розміру процентів, які підлягали стягненню з відповідача за період з 25.12.2023 по 26.07.2024.
З урахуванням наведеного, правильний розрахунок процентів за кредитним договором є таким: за період з 09.11.2023 по 24.12.2023 (46 днів) за договірною ставкою 3,5 % - 7 325,50 грн; за період з 25.12.2023 по 22.04.2024 (120 днів) за граничною ставкою 2,5 % (4 550 грн ? 2,5 % = 113,75 грн/день) - 13 650,00 грн; за період з 23.04.2024 по 26.07.2024 (95 днів) за граничною ставкою 1,5 % (4 550 грн ? 1,5 % = 68,25 грн/день) - 6 483,75 грн.
Загальний розмір процентів за кредитом, що підлягає стягненню з відповідача за період з 09.11.2023 по 26.07.2024, становить 27 459,25 грн (7 325,50 + 13 650,00 + 6 483,75 грн).
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру заборгованості підлягає зміні шляхом збільшення стягуваної суми процентів до 27 459,25 грн з урахуванням наведеного вище поетапного застосування граничних розмірів денної процентної ставки за кожен відповідний період нарахування.
Щодо судових витрат.
З матеріалів справи убачається, що як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції позивачем було подано заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу та судового збору.
Апелянт вважає неправомірним зменшення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу з 10 000,00 грн до 2 000,00 грн та судового збору з 2 422,40 грн до 989,47 грн. Крім того, в апеляційній скарзі заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд у розмірі 15 000,00 грн та судовий збір у розмірі 4 542,00 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції
На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивач надав: Договір про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року № 03/06/2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність від 03 червня 2024 року, Акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 24 липня 2024 року та Витяг з реєстру № 1 до нього. Згідно з цими документами позивачу надано юридичні послуги з підготовки позовної заяви та клопотання про витребування доказів вартістю 9 000,00 грн, а також складання адвокатського запиту - 1 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені витрати в розмірі 10 000,00 грн не відповідали критеріям реальності, розумності та співмірності зі складністю справи. Визначена судом першої інстанції сума в розмірі 2 000,00 грн є обґрунтованою, відповідає критерію дійсності та необхідності таких витрат у цій справі.
Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження витрат у суді апеляційної інстанції позивач надав: Договір від 03 червня 2024 року № 03/06/2024, Акт приймання-передачі наданих послуг № 50 від 30 червня 2025 року про складання та подання апеляційної скарги вартістю 15 000,00 грн та платіжну інструкцію № 2729 від 30 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу задоволено частково: доводи апелянта про незастосування обмеження денної процентної ставки відхилено, а скаргу задоволено лише в частині неправильного визначення розміру цього обмеження через допущену судом першої інстанції помилку в розрахунку (на 38,91%, що становить 9 896,25 грн).
З врахуванням обсягу наданих послуг, часткового задоволення апеляційної скарги (38,91%), а також того, що доводи скарги є аналогічними тим, що вже оцінювалися судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу за подання апеляційної скарги підлягають стягненню в розмірі 2 000,00 грн.
Щодо розподілу судового збору
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір розподіляється пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду розмір задоволених позовних вимог збільшено з 17 563,00 грн до 27 459,25 грн (63,86% від заявленого), пропорційна частка судового збору, що підлягає стягненню з відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції, становить 1 547,00 грн (2 422,40 грн * 63,86%).
З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги на 38,91%, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає відшкодуванню апелянту у розмірі 1 767,29 грн (4 542,00 грн * 38,91%).
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» задовольнити частково.
Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 06 червня 2025 року у справі № 303/6735/24 змінити та викласти другий та третій абзаци резолютивної частину у наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанії «Процент» заборгованість за кредитним договором № 1595-1191-1 від 30.10.2023 по нарахованим та несплаченим процентам за період з 09.11.2023 по 26.07.2024 у розмірі 27 459 (двадцять сім тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) гривень 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанії «Процент» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 547 (одна тисяча п`ятсот сорок сім) гривень та 2 000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанії «Процент» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) гривень 29 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: