ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
03 серпня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 738/2278/25
Головуючий у першій інстанції - Парфененко О. Я.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1010/26
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (суддя Парфененко О.Я.), постановлену у м.Мена,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
У лютому 2026 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визначення часток у праві власності, в якій просив прийняти її до спільного розгляду з первісним позовом, посилаючись на те, що зустрічний позов подано у встановлений законом строк, а заявлені вимоги є взаємопов`язаними.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2026 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визначення часток у праві власності відмовлено, зустрічну позовну заяву повернуто заявнику, а її копію долучено до матеріалів справи.
Ухвала мотивована тим, що відповідач, ознайомившись 14 листопада 2025 року з матеріалами справи, у тому числі з ухвалою про відкриття провадження, мав право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, який закінчився 01 грудня 2025 року, проте зустрічну позовну заяву подано лише 24 лютого 2026 року, без заяви про поновлення або продовження процесуального строку та без наведення причин його пропуску. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити матеріали зустрічної позовної заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про її прийняття до спільного розгляду з первісним позовом, посилаючись на неправильне застосування судом положень статей 178, 193, 194 ЦПК України. Вказує на те, що суд першої інстанції формально пов`язав право відповідача на пред`явлення зустрічного позову виключно зі строком для подання відзиву, не врахувавши, що на час його подання підготовче провадження не було закінчено, справа по суті не розглядалася, а первісний і зустрічний позови виникають з одних сімейних правовідносин щодо поділу спільного майна подружжя, у зв`язку з чим їх спільний розгляд, на думку апелянта, сприятиме повному та остаточному вирішенню спору, відповідатиме принципу процесуальної економії і запобігатиме ризику ухвалення різних судових рішень щодо одного й того самого майна.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає ухвала суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
За змістом частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову.
Частиною сьомою статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частиною першою та другою статті 194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням цих вимог, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.
Водночас частиною третьою статті 194 ЦПК України встановлено спеціальний процесуальний наслідок подання зустрічної позовної заяви з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу - така заява ухвалою суду повертається заявнику, а її копія долучається до матеріалів справи.
Відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами першою, другою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У пункті 45 постанови Верховного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 755/20287/21 колегія суддів звернула увагу на те, що суд першої інстанції, залишаючи без розгляду зустрічну позовну заяву, помилково виходив з вимог статті 126 ЦПК України, якою встановлено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, оскільки для зустрічного позову застосовуються виключно правила частини третьої статті 194 ЦПК України, якими передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням строків на її подання, повертається заявникові.
Отже, залишення зустрічної позовної заяви без руху можливе у разі її невідповідності вимогам статей 175, 177 ЦПК України, тобто за наявності недоліків форми чи змісту позовної заяви або доданих до неї документів.
Натомість подання зустрічного позову після закінчення строку, визначеного частиною першою статті 193 ЦПК України, без заяви про поновлення або продовження такого строку, не є недоліком зустрічної позовної заяви, який може бути усунутий у порядку статті 185 ЦПК України, а свідчить про недотримання відповідачем процесуального порядку пред`явлення зустрічного позову, наслідком чого відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України є повернення такої заяви заявнику.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (а.с. 1-7 т.1).
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с. 40 т.1).
ОСОБА_2 14 листопада 2025 року ознайомився з матеріалами справи, у тому числі з ухвалою про відкриття провадження, якою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву (а.с. 54 т.1)..
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що строк для подання зустрічного позову, закінчився 01 грудня 2025 року.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 подав до суду 24 лютого 2026 року, тобто після закінчення встановленого процесуального строку, без заяви про його поновлення чи продовження та без наведення причин пропуску такого строку.
Доводи апеляційної скарги про те, що на час подання зустрічного позову підготовче провадження не було закінчено, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки стаття 193 ЦПК України пов`язує право відповідача на пред`явлення зустрічного позову саме зі строком для подання відзиву, а не із закінченням підготовчого провадження.
Посилання апелянта на взаємопов`язаність первісного і зустрічного позовів також не є підставою для скасування ухвали, оскільки взаємопов`язаність позовних вимог та доцільність їх спільного розгляду підлягають оцінці судом лише за умови дотримання відповідачем процесуального строку на пред`явлення зустрічного позову або поновлення такого строку у встановленому законом порядку.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції, в зв`язку з чим, скасуванню ухвала не підлягає.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: