РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року справа № 580/5392/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Кульчицького С.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Канів), Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Канів) (далі - відповідач 1), Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про відмову у наданні Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, прийняте згідно з протоколом від 08.05.2026 № 139 та зобов`язати прийняти нове рішення, яким надати відстрочку;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Канів) оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації Позивача на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що є здобувачем вищої освіти за денною формою у закладі освіти за кордоном, а саме був прийнятий на навчання до Університету Вест-Індії (Польський кампус у Варшаві), де з 01 лютого 2026 р. навчається на денній формі навчання, що підтверджується довідками від 01 лютого 2026 р., 13 квітня 2026 р. Позивач підвищує освітній рівень до рівня ІІІ, доктурантура. 01.05.2026 р. Позивач через ЦНАП подав на ім`я голови комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації. За результатами розгляду заяви позивача повідомлено, що протоколом від 08.05.2026 № 139 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період оскільки відсутня довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач 1, подав до суду відзив в якому вказав, що довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, відповідачам надана, але щодо отримання вищої освіти в Україні, яке для позивача завершене на дату звернення. Водночас довідка про чинне навчання позивача відповідачам не надана. Отже, підстави спірного рішення доведені.
Відповідач 2,належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до ст. 162 ч. 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі - Позивач), є здобувачем вищої освіти за денною формою у закладі освіти за кордоном, а саме був прийнятий на навчання до Університету Вест-Індії (Польський кампус у Варшаві), де з 01 лютого 2026 р. навчається на денній формі навчання, що підтверджується довідками від 01 лютого 2026 р., 13 квітня 2026 р. Позивач підвищує освітній рівень до рівня ІІІ, доктурантура.
01.05.2026 р. Позивач через ЦНАП подав на ім`я голови комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Канів) (далі - Відповідач 2) заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку з тим, що є студентом першого курсу аспірантури (ступінь 3), на денній формі навчання у Університеті Вест-Індії у Польщі. До даної заяви Позивач додав копії наступних документів: довідка з ЄДЕБО; виписка з ЄДЕБО; паспорт заявника; резерв+; сертифікати (документи про навчання з іноземного навчального закладу).
Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 08.05.2026 № 139 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомив, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: оскільки відсутня довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Відмову відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 ч. 3 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 (далі Порядок № 560).
Відповідно до пп. 57-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Згідно п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлений Додатком 5 до Порядку № 560, зокрема для п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII:
- довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Суд встановив, що відповідно до протоколу від 23.09.2024 № 14 Комісія відмовила позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу у зв`язку із не наданням довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Під час надання оцінки вказаній підставі, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII Про вищу освіту (далі Закон № 1556-VII) вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Згідно з частинами першою четвертою статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв`язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.
Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв`язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.
Освітньо-творчий рівень вищої освіти передбачає оволодіння методологією мистецької та мистецько-педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проєкту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв`язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Статтею 7 Закону № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, наведеними нормами передбачено умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII. При цьому обов`язковим є завершеність певного етапу освіти та отримання відповідного документа про освіту.
Суд встановив, що позивач у 2017 позивач отримав повну вищу освіту (диплом спеціаліста С17 №005419 Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського).
Відповідно до п. 2 ч. 2 Розділу XV Закону № 1556-VII вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.
Тобто, наступним рівнем вищої освіти для позивача згідно із частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII є третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень - доктор філософії.
Відповідно до абзацу другого частини шостої статті 5 Закону № 1556-VII, особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад`юнктурі).
Суд врахував, що позивач до заяви про надання відстрочки від 01.05.2026 додав: довідка з ЄДЕБО; виписка з ЄДЕБО; паспорт заявника; резерв+ та сертифікати (документи про навчання з іноземного навчального закладу з відповідним перекладом).
Таким чином позивач здобуває вищу освіту за третім рівнем вищої освіти, тобто у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту та надав відповідачу повний обсяг підтверджуючих вказану обставину документів.
Щодо обставини не надання позивачем довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, суд зазначає таке.
Статтею 74 Закону України Про освіту від 5 вересня 2017 № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584 (далі Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України Про освіту (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до розділу ІІІ Положення, доступ до ЄДЕБО уповноваженим суб`єктам надається технічним адміністратором ЄДЕБО на договірній основі за заявою уповноваженого суб`єкта, що обов`язково містить відомості про нього або його територіально відокремлений структурний підрозділ (відокремлений підрозділ), дані його працівників, яким забезпечується доступ до ЄДЕБО, визначені підпунктом п`ятим пункту 6 цього розділу. Форма заяви про організацію доступу до ЄДЕБО визначається технічним адміністратором ЄДЕБО.
Доступ до ЄДЕБО забезпечується користувачам ЄДЕБО з робочих станцій або локальних обчислювальних мереж (інформаційно-телекомунікаційних систем), що мають узгоджені з технічним адміністратором ЄДЕБО комплексні системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю, з дати, визначеної технічним адміністратором ЄДЕБО.
Для доступу до ЄДЕБО уповноваженому суб`єкту створюється обліковий запис уповноваженого суб`єкта.
Користувач ЄДЕБО отримує право доступу до ЄДЕБО після проходження авторизації.
Відповідно до п. 8 Положення додатково до інформації, зазначеної у пункті 7 цього розділу, в ЄДЕБО міститься наступна інформація про суб`єктів освітньої діяльності, їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи):
1) місце провадження освітньої діяльності;
2) код місця провадження освітньої діяльності у Державному класифікаторі об`єктів адміністративно-територіального устрою України;
3) географічні координати місця провадження освітньої діяльності (будівлі (приміщення), в межах якої провадиться освітня діяльність);
4) належність до категорій, визначених розпорядником ЄДЕБО (опорний/філія, розташування в селі, гірський тощо);
5) відомості про рішення, на підставі яких видавалися ліцензії на провадження освітньої діяльності;
6) факт проведення перевірок дотримання суб`єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов провадження освітньої діяльності та інформація про результати заходів державного нагляду (контролю) за закладами освіти щодо дотримання ними законодавства, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Аналіз зазначених положень вказує на те, що уповноваженими суб`єктами, яким забезпечується доступ до ЄДЕБО, з огляду на обсяг інформації, яка має бути внесена про такого користувача, можуть бути лише суб`єкти освітньої діяльності зареєстровані в Україні.
Таким чином, Республіка Польща не може мати доступ до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, відповідно, не може сформувати довідку про здобувача освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560.
Суд встановив, що позивач до заяви про надання відстрочки надав достатні докази, що підтверджують обставини здобуття ним освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту.
Суд зазначає, що Закон № 3543-ХІІ не містить застережень щодо неможливості надання відстрочки особам, які здобувають вищу освіту на території інших держав. У свою чергу перелік документів, визначений у додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 560 (у частині щодо надання довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти), стосується саме здобувачів освіти у навчальних закладах, зареєстрованих в Україні, у зв`язку із чим вимоги Порядку № 560 не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах до позивача.
З урахуванням зазначеного та зважаючи, що позивач до заяви про надання відстрочки надав достатні докази, що підтверджують обставини здобуття ним освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, суд доходить висновку про протиправність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 з розгляду питань надання відстрочок від призову під час мобілізації, на особливий період про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що оформлене протоколом від 08.05.2026 № 139, у зв`язку із чим його належить скасувати.
Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 цього Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Суд виконуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене у ст. 2 КАС України, дійшов висновку, що у цьому випадку слід зобов`язати відповідача (як орган, який прийняв протиправне рішення) повторно розглянути заяву позивача від 01.05.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, прийняте згідно з протоколом від 08.05.2026 № 139.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (адреса АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2026 (реєстраційний №20260505-754128) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ