КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/12933/2026
справа №752/13200/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.,
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Данілової Т.М., дата складення повної ухвали не зазначена,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про захист прав споживачів, -
встановив:
1. Короткий виклад обставин справи.
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", у якому просив визнати, що ПрАТ "АК "Київводоканал" не мало права надавати до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації інформацію про заборгованість ОСОБА_1 з оплати послуг за централізоване водопостачання та централізоване водовідведення у сумі 2 734,62 гривень станом на 01 жовтня 2021 року, наданих за місцем його проживання за адресою АДРЕСА_1 .
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року у відкритті провадження у цивільній справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "АК "Київводоканал" відмовлено на підставі пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Відмовивши у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вказав, що з даних автоматизованої системи документообігу Голосіївського районного суду м. Києва убачається, що позивачем подано до суду аналогічний за змістом позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав (зокрема, в провадженні суду перебуває справа № 752/31705/25).
Суд вказав, що оскільки ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "АК "Київводоканал" про захист прав споживачів, тому у відкритті провадження за цим позовом слід відмовити.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновок суду першої інстанції про тотожність справ № 752/13200/26 та № 752/31705/25 є помилковим, оскільки вони відрізняються як за фактичними, так і за правовими підставами та предметом позову.
Вказує, що у цій справі предметом спору є заборгованість у сумі 2 734,62 гривень станом на 01 жовтня 2021 року, тоді як у справі №752/31705/25 підставою позову є заборгованість у сумі 3 541,40 гривень станом на 18 листопада 2022 року.
Крім цього відрізняються і правові підстави позовів. Вказує, що у цій справі їх три, а у справі №752/31705/25 одна підстава позову.
Наведені скаржником обставини, на його думку, спростовують висновки суду першої інстанції про тотожність спорів.
Мотивуючи наведеним, просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження по справі № 752/13200/26 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
25 червня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ПрАТ "АК "Київводоканал" на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.
Звертає увагу на зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, оскільки останній декілька разів звертається до суду з одними й тими ж позовними вимогами, зазначаючи у позовах, що ним не було подано іншого позову до цього ж відповідача, з такими ж самими позовними вимогами.
Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
В судове засідання скаржник не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв.
Представник ПАТ "АК "Київводоканал" у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності скаржника, який не з`явився, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про захист прав споживачів, у якому просив визнати, що ПрАТ "АК "Київводоканал" не мало права надавати до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації інформації про заборгованість ОСОБА_1 з оплати послуг за централізоване водопостачання та централізоване водовідведення у сумі 2 734,62 гривень станом на 01 жовтня 2021 року, наданих за місцем його проживання за адресою АДРЕСА_1 .
Вимоги позову обґрунтовує тим, що у 2021 році відповідач надав до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації інформацію про заборгованість за послуги відповідача у сумі 2 734,62 гривень, внаслідок чого позивачу відмовлено у призначенні житлової субсидії, що підтверджується листом Управління від 07 жовтня 2021 року.
Вказує, що у листі від 20 липня 2021 року відповідач пояснив, що борг виник внаслідок ненадання позивачем показників квартирних засобів обліку води після червня 2018 року і тому відповідач був змушений формувати плату за свої послуги на підставі середніх показників.
Позивач не погоджується із такими висновками відповідача, та уважає, що відповідач не мав права ігнорувати показники квартирних засобів обліку води, встановлених у квартирі позивача, та, відповідно, нараховувати йому борг.
Зазначає, що надавши до Управління інформації про заборгованість позивача у сумі 2 734,62 гривень станом на 01 жовтня 2021 року, яка, за твердженням позивача, є безпідставною, відповідач створив ситуацію правової невизначеності стосовно свого права надавати до Управління зазначену інформацію.
У зв`язку із викладеним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "АК "Київводоканал" відмовлено на підставі пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України.
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Необхідність застосування пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, і є заходом на шляху недопущення винесення судами суперечливих та взаємовиключних судових рішень.
Здійснюючи тлумачення вказаної норми права, Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 357/278/22 (провадження № 61-7444св22) зазначив, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Необхідність застосування вказаної норми зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову.
Відтак, подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб`єктним, об`єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 3 серпня 2023 року у справі № 910/13049/22, від 10 серпня 2022 року у справі № 712/9540/21 (провадження № 61-2473св22), від 16 листопада 2022 року у справі № 357/278/22 (провадження № 61-7444св22).
Застосування пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України можливе лише за умови встановлення судом наявності у провадженні цього чи іншого суду іншої справи, яка є тотожною, тобто такої, у якій одночасно збігаються сторони, предмет та підстави позову.
Обов`язок доведення наявності таких обставин покладається на суд, який вирішує питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме на підставі встановлених даних про існування іншої справи суд обмежує гарантоване особі право на доступ до правосуддя.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, послався на наявність у провадженні суду іншої цивільної справи № 752/31705/25 за позовом того ж позивача до того ж відповідача.
Матеріали справи містять копію ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" про захист прав споживачів.
Водночас висновки суду про тотожність вказаних спорів є помилковими.
Зокрема, матеріали справи містять копію позовної заяви від 15 грудня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "АК "Київводоканал" про захист прав споживачів. Із прохальної частини позовної заяви убачається, що позивач просить визнати, що ПАТ не мало права надавати до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації інформацію про заборгованість ОСОБА_1 з оплати послуг за централізоване водопостачання та централізоване водовідведення у сумі 3 541,40 гривень станом на 18 листопада 2022 року, наданих за адресою проживання ОСОБА_1 .
Аналіз наявних у справі позовних заяв свідчить про те, що позовні вимоги у цій справі та у справі, на яку послався суд першої інстанції, відрізняються як за предметом, так і за підставами позову.
Зокрема, предметом цього спору є заборгованість станом на 01 жовтня 2021 року у розмірі 2 734,62 гривень.
Натомість у справі, на яку послався суд першої інстанції, за твердженням скаржника, предметом позову є заборгованість у розмірі 3 541,40 гривень станом на 18 листопада 2022 року, що свідчить про інший зміст позовних вимог та інші фактичні підстави їх заявлення.
Таким чином, відсутні підстави уважати такі спори тотожними у розумінні пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Колегія суддів також враховує, що відмова у відкритті провадження у справі є виключним процесуальним заходом, який обмежує право особи на доступ до суду, а тому має застосовуватися з дотриманням принципу пропорційності та за наявності беззаперечних підстав.
У цьому випадку суд першої інстанції фактично позбавив позивача права на розгляд його вимог по суті, не встановивши належним чином обставини, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для відмови у відкритті провадження.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, без належного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Повна постанова складена 03 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова