Ухвала № 138696955 у справі № 757/54575/24 від 31.07.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 757/54575/24-ц

провадження № 22-з/824/947/2026

31 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г. М.,

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кісільової Марини Валеріївни про розподіл судових витрат в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів,

установив:

15.11.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру заборгованості зі сплати аліментів.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року вказаний позов залишено без задоволення.

13.06.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Єрмак О. В. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким звільнити ОСОБА_2 від заборгованості зі сплати аліментів за ВП № 57139231.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака О. В. залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року залишено без змін.

14.07.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Кісільова С. В. подала заяву про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи Київським апеляційним судом у сумі 35 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які відповідач, очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 30 000 грн. Докази, що підтверджують дані витрати будуть надані суду протягом 5 днів після прийняття рішення по справі.

Представництво інтересів позивача під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції здійснювала адвокат Кісільова М. В., яка на підтвердження повноважень представника надала суду ордер на надання правничої (правової) допомоги №1664879, виписаний на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 07.08.2019 № 07-08/2019 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №00037 від 24.02.2020 року.

Вважає, що заявлений відповідачем гонорар адвоката є співмірним обсягу та складності наданих правничих послуг, часу, витраченого адвокатом на підготовку процесуальних документів, збирання та аналіз доказів, участь у судових засіданнях, а також кваліфікації адвоката.

22 липня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Єрмак О. В. подав заперечення, в яких просить визнати додаткову угоду № 3 від 14.04.2025 неукладеною, неналежним та недопустимим доказом у справі № 757/54575/24-ц та застосувати правила ч. 8 ст. 83 ЦПК України, залишивши її без розгляду. Враховуючи відсутність підписаної угоди щодо гонорару, хронологічну та предметну невідповідність поданих документів, розгляд справи в першій інстанції в порядку спрощеного провадження, настання строку оплати та відсутність доказів розрахунку, відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Посилається на те, що Додаткова угода № 3 від 14.04.2025 не підписана сторонами. Така угода датована 14 квітня 2025 року, проте представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції у даній справі розпочалося лише в січні 2026 року.

У додатковій угоді предмет надання послуг чітко визначено як: «...з питань, пов`язаних з розглядом та вирішенням справ про видачу обмежувального припису...». Натомість предметом позову є звільнення від заборгованості зі сплати аліментів.

Договір про надання професійної правничої допомоги укладено 07.08.2019, а Додаткову угоду № 3 - 14.04.2025. Ці документи перебували у розпорядженні відповідача задовго до подання відзиву на апеляційну скаргу і повинні були бути подані разом із відзивом на підтвердження орієнтовного розрахунку.

Також вказував на безпідставність посилання заявника на правову позицію Верховного Суду щодо майбутніх витрат та відсутність доказів фактичної оплати та неспівмірність витрат зі складністю справи та штучність окремих нарахувань.

Дослідивши матеріали поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Кісільова М. В. зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, становить 30 000 грн.

В судовому засіданні 09.07.2026, під час судовий дебатів, адвокат Кісільова М. В. також просила у випадку залишення оскаржуваного судового рішення без змін стягнути витрати пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

14.07.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Кісільова М. В. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 35 000 грн.

До вказаної заяви долучила:

- довіреність на справу від 14.01.2026;

- договір про надання правничої допомоги №07-08/2019 від 07 серпня 2019 року, укладений між адвокатом Кісільовою М. В. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт), за умовами якого клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах. Сторони узгодили, що вартість послуг та розмір гонорару визначається окремою Додатковою угодою до цього договору в залежності від характеру надання послуг адвокатом ( п. 3.4);

- додаткову угоду № 3 від 14 квітня 2025 року, за умовами якої, адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту послуги здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо з питань пов`язаних з розглядом та вирішення справ про видачу обмежувального припису (в тому числі у разі перегляду судового рішення про видачу обмежувального припису) в порядку та на умовах визначених цим договором.

- завдання-доручення №38 від 08 січня 2026 року до Договору про надання правової допомоги №07-08/2019 від 7 серпня 2019 року та Додаткової угоди №3 від 14.04.2025;

- рахунок- фактуру №38 (до Завдання №38) до Договору про надання правової допомоги №07-08/2019 від 7 серпня 2019 року;

- акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №07-08/2019 від 7 серпня 2019 року ( до завдання -доручення №38 від 08.01.2026 та рахунку -фактури №38 від 13.07.2026).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідача, суд виходить із такого.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги №07-08/2019 від 07 серпня 2019 року, укладеного між адвокатом Кісільової М. В. та ОСОБА_1 , вартість послуг та розмір гонорару визначаються окремою Додатковою угодою до цього договору в залежності від характеру надання послуг адвокатом ( п.3.4).

На підтвердження вартості послуг та розміру гонорару адвоката заявником долучено додаткову угоду №3 від 14 квітня 2025 року до Договору про надання правової допомоги №07-08/2019 від 07.08.2019, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту послуги здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо з питань пов`язаних з розглядом та вирішенням справ про видачу обмежувального припису ( в тому числі у разі перегляду судового рішення про видачу обмежувального припису) в порядку та на умовах визначеного цим Договором.

Водночас предметом розгляду у цій справі є спір про звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів, який не пов`язаний із представництвом адвоката інтересів клієнта з питань пов`язаних з розглядом та вирішенням справ про видачу обмежувального припису.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається насамперед відповідно до умов договору про надання правничої допомоги, а суд, вирішуючи питання про їх компенсацію, має виходити саме зі встановленого договором розміру та (або) порядку обчислення гонорару. При цьому документи, подані на підтвердження таких витрат, повинні підтверджувати погодження сторонами вартості правничої допомоги саме щодо тієї справи, у якій заявлено вимогу про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, а також у додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 грудня 2025 року у справі № 908/2136/23.

Отже, подана заявником додаткова угода не підтверджує погодження сторонами вартості правничої допомоги саме у цій справі, оскільки регулює надання правничої допомоги в іншій категорії спорів. Відтак, така додаткова угода не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом цієї справи.

Колегія суддів встановила, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником подано додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, яка не стосується розгляду цієї цивільної справи, а регулює надання правничої допомоги в іншому судовому провадженні. За таких обставин подана додаткова угода не є належним доказом понесення витрат саме у цій справі, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для їх розподілу відповідно до статей 137, 141, 270 ЦПК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів погодження сторонами розміру гонорару за надання правничої допомоги саме у цій справі, а тому підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутні, а у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кісільової Марини Валеріївни про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук