П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2026 року м. Київ
Справа №755/16779/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/4000/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Галаган В.І. 08 жовтня 2025 року в м. Київ,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 771276713 від 07 серпня 2020 року у розмірі 30 547,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем по справі ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 771276713 від 07 серпня 2020 року, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7 750 грн строком на 28 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свої зобов`язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка станом на 27 серпня 2025 року становить 30 547,96 грн, з яких: 7 747,78 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 22 800,18 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (з подальшими змінами), відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло, зокрема, право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 771276713 від 07 серпня 2020 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача.
04 червня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 771276713 від 07 серпня 2020 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року позов ТОВ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 771276713 від 07 серпня 2020 року у розмірі 30 547 грн 96 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення мотивоване тим, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним Кредитним договором № 771276713 від 07 серпня 2020 року, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, по відсоткам за користування кредитом, а також по передбаченим Договором санкціям. Згідно наданій позивачем виписці по особовому рахунку, перевіреного судом та не оспореного відповідачем, заборгованість станом на 27 серпня 2025 року становить 30 547 грн 96 коп, з яких: 7 747 грн 78 коп - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 22 800 грн 18 коп - прострочена заборгованість за відсотками, - правомірність заявлення яких доведено позивачем належними та допустимими доказами по справі, зокрема, розрахунком заборгованості відповідача та випискою по рахунку. З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає до задоволення.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.
Не погодився із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , його представником - адвокатом Невмержицькою І.М. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржуване рішення ухвалене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, помилкової оцінки доказів та обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що кредитний договір №771276713 від 07 серпня 2020 року підписаний одноразовим ідентифікатором відповідача, разом із тим, у справі відсутні будь-які докази підписання договору кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що свідчить про його неукладеність.
Посилається на те, що подальші додаткові угоди від 04 вересня 2020 року, від 08 вересня 2020 року, від 16 вересня 2020 року, від 16 жовтня 2020 року, від 15 листопада 2020 року, від 15 грудня 2020 року та від 14 січня 2021 року не підписані жодною із сторін вказаних правочинів у будь-який спосіб, що також свідчить про їх неукладеність, що залишено без уваги та правової оцінки суду першої інстанції.
Вважає, що навіть у випадку припущення про факт укладання кредитного договору, заборгованість яка стягнута судом не могла перевищувати тіла кредиту у розмірі 7750 грн та процентів за користування кредитом за 28 днів у розмірі 1106 грн 84 коп.
Звертає увагу, що копія платіжного доручення №c41df3a9-d338-468b-bfaf-e3bd3d45cf66 від 07 серпня 2020 року не відповідає вимогаи, оскільки в ній зазначений номер платіжної карти без всіх її реквізитів у форматі НОМЕР_2, а також платіжне доручення не містить будь-яких доказів її підписання/виконання банком (підпису, електронного підпису, ідентифікатора тощо).
Окрім цього, перший договір факторингу між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28 листопада 2018 року. Таким чином, станом на 28 листопада 2018 року первісний кредитор - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» не мав права вимоги до відповідача і не міг передати право, яким не володіє. Як наслідок, на підставі подальших договорів факторингу право вимоги за кредитним договором не перейшли до позивача.
Посилається на те, що коли відзив на позовну заяву був фактично підготовлено, до Електронного кабінету адвоката відповідача надійшло рішення суду першої інстанції про задоволення позову, датоване 08 жовтня 2025 року, тобто ухвалене до закінчення строку на подання відзиву.
Звертає увагу, що судом першої інстанції не було надано можливості відповідачу довести свою позицію, надати обґрунтування безпідставності позовних вимог, а також недостовірності поданих позивачем доказів.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.
Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Фактичні обставини справи.
У алгоритмі дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів вказано, що після оброблення заявки на кредит, позичальник запрошується для переходу на сторінку ознайомлення з офертою, яка мстить всі істотні умови договору. одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Товариство генерується та відправляється на номер телефону позичальника персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується для підписання електронного договору. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу вказану позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору з вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту (а.с.20-25)
Матеріали справи місять копію заяви на отримання грошових коштів в кредит, в якій наведені персональні дані ОСОБА_1 . Дата та підпис на цій заяві відсутні (а.с.19 на звороті).
Відповідно до копії договору № 771276713 від 07 серпня 2020 року, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувалось надати відповідачу грошові кошти в розмірі 7750 грн на строк 28 днів із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1106 грн 84 коп. в договорі зазначено, що він укладається в електронній формі, проте відсутні дані щодо електронних підписів його сторін (а.с.10).
У графіку розрахунків, що є додатком № 1 до договору № 771276713 від 07 серпня 2020 року сторони погодили термін платежу 04 вересня 2020 року, суму кредиту 7750 грн, нараховані проценти 1106,84 грн та визначили суму до сплати 8856,84 грн. У цьому додатку міститься зазначення про підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором позичальника ОСОБА_1 WQW4923D, який введено 07.08.2020 о 15.19 та QR-код, за яким відбувається посилання на номер телефону з кодом, що вказує не неналежність його до України. (а.с.11)
У довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі де вказано, що акцепт оферти підписано позичальником одноразовим ідентифікатором WQM4923D, відправленим на номер телефону НОМЕР_1 07 серпня 2020 року. Дані про особу, що сформувала вказану довідку відсутні. (а.с.26)
В довідці ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23 травня 2025 року, яка підписана електронним підписом директора С.Сінченко, вказано що на виконання кредитного договору ОСОБА_1 було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції. Вказано, що надавач платіжних послуг отримувача АТ «КБ «ПриватБанк», сума платіжної операції 7750 грн, ідентифікатор платіжної операції: ААЕ167E439F001B4E053AC112B0DB66F, датою ініціювання та завершення платіжної операції визначено 07.08.2020 (а.с.30 на звороті).
Наявна в матеріалах справи і копія платіжного доручення від 07 серпня 2020 року про переказ коштів на картку № НОМЕР_2 на суму 7550 грн, яка містить підпис директора та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.29)
Також позивачем долучено додаткові угоди до договору від 04 вересня 2020 року, від 08 вересня 2020 року, від 16 вересня 2020 року, від 16 жовтня 2020 року, від 15 листопада 2020 року, від 15 грудня 2020 року, від 14 січня 2021 року, які містять зазначення даних сторін договору, однак не містять даних про спосіб підписання (а.с.11 на звороті - 14 на звороті).
З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 07 серпня 2020 року по 16 березня 2021 року вбачається, що були надані кредитні кошти на суму 7750 грн, було сплачено процентів за користування кредитом на суму 16873,23 грн, залишок боргу 24489,30 грн (а.с.71-73).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с. 37-42)
У період з 28 листопада 2019 року по 31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено ряд Додаткових угод до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якими продовжено строк дії договору факторингу (а.с. 42 на звороті-49).
У реєстрі прав вимоги № 125 від 16 березня 2021 року у графі № 572 значиться прізвище ОСОБА_1 номер договору 771276713 від 07 серпня 2020 року та загальна сум заборгованості 24621,01 грн (а.с. 49 на звороті - 50)
В розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Таліон плюс»» за період з 16 березня 2021 року по 30 квітня 2021 року визначено тіло кредиту 7747,78 грн та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 30547,96 (а.с. 73 на звороті-74).
05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 52-58).
03 серпня 2021 року та 30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» були укладені додаткові угоди до договору факторингу № 05/0820-01 про продовження дії строку договору (а.с. 56 на звороті,57).
У реєстрі прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року у графі № 5113 значиться прізвище ОСОБА_1 номер договору 771276713 від 07 серпня 2020 року та загальна сум заборгованості 30547,96 грн (а.с.57 на звороті - 58)
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю. (а.с. 60-64)
У реєстрі боржників від 04 червня 2025 року до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року у графі під № 1386 значиться прізвище ОСОБА_1 номер договору 771276713 від 07 серпня 2020 року та загальна сум заборгованості 22800,18 грн, як прострочені відсотки (а.с. 65-66).
Згідно із даними виписки з особового рахунку ОСОБА_1 наданої ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 771276713 від 07 серпня 2020 року складає 30547,96 грн, яка складається з: 7747,78 грн - прострочене тіло та 22800,18 грн - прострочені відсотки (а.с. 76).
У виписці складені ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість позичальника ОСОБА_1 визначена в розмірі 30547,96 грн (а.с.74 на звороті)
Застосовані норми права.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частинами 6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Верховним Судом в постанові від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 висловлена правова позиція, що при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказує особа, яка створила замовлення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 червня 2021 року в справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.
В постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц, від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц суд касаційної інстанції також виходив із того, що виписки із банківських рахунків можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.
За змістом частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В силу вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.
З наведених обставин справи вбачається, що у розділі відомостей про позичальника в договорі № 771276713 від 07 серпня 2020 року зазначені персональні дані ОСОБА_1 , однак, сам текст наданого позивачем кредитного договору не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор, який мав бути згенерований та використаний відповідачем при підписанні цього договору.
Такий ідентифікатор наявний лише в додатку до цього договору, який визначений як графік розрахунків, що є додатком № 1, який містить зазначення про підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором позичальника ОСОБА_1 WQW4923D, який введено 07.08.2020 о 15.19 та QR-код. Проте посилання за цим кодом відбувається на номер телефону з кодом, що вказує на неналежність його до України. Також відсутні дані про форму підписання з боку кредитодавця. У цьому додатку вказано, що сторони погодили термін платежу 04 вересня 2020 року, суму кредиту 7750 грн, нараховані проценти 1106,84 грн та визначили суму до сплати 8856,84 грн.
Крім того при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, проте в матеріалах справи такий документ відсутній. Долучені позивачем довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі не містять даних про особу, що її сформувала, а тому не можу бути прийнята до уваги суду.
Також не містять підписів жодної зі сторін правочину й додаткові угоди до договору від 04 вересня 2020 року, від 08 вересня 2020 року, від 16 вересня 2020 року, від 16 жовтня 2020 року, від 15 листопада 2020 року, від 15 грудня 2020 року, від 14 січня 2021 року.
Таким чином, за відсутності належних електронних підписів у договорі, він не набув статусу письмового правочину та є неукладеним, як і наведені вище додаткові угоди до нього.
Слід зазначити, що такий підпис міститься в додатку до договору № 1, в якому сторони погодили термін платежу 04 вересня 2020 року, суму кредиту 7750 грн, нараховані проценти 1106,84 грн та визначили суму до сплати 8856,84 грн, що може вказувати на визнання сторонами цих обставин. Проте у даній справі предметом позову є саме кредитні зобов`язання, де відповідач виступає споживачем фінансових послуг. Виходячи з наведених вище положень законодавства кредитні правовідносини передбачають як укладення договорів у належній письмовій (електронній) формі, так і підтвердження факту надання кредитних коштів. Проте додержання цих вимог не доведено стороною позивача.
Оскільки сам факт укладення кредитного договору та погодження його істотних умов не доведений позивачем належними та допустимими доказами, будь-які вимоги щодо стягнення заборгованості за цим договором є безпідставними та задоволенню не підлягають. До того ж слід звернути на те, що заявлена до стягнення заборгованість визначена як заборгованість за процентами, розмір яких не є погодженим, а також нарахування здійснено поза межами визначеного у додатковій угоді № 1 строку 04 вересня 2020 року.
З огляду на неукладеність договору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність договірних відносин між сторонами та безпідставно задовольнив позов.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відтак, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки рішення суду скасовано й у задоволенні позову відмовлено, а тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді в розмірі 3 633, 60 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді в розмірі 3633,60 грн.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літ. А, ЄДРПОУ 43541163).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук