ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року місто Київ.
Справа № 761/28003/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6461/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді: Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року (у складі судді Мальцева Д.О.)
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ
Представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у якому просив стягнути: заборгованість за надані послуги в загальному розмірі 90319,52 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності. Відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, яку постачає позивач. Разом з тим, відповідач своєчасно не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2021 року становить 45840,46 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом та клопотанням про витребування доказів.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 рокувідмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач 25 грудня 2025 року подав засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що удом при ухваленні оскарженого рішення помилково не застосовано до спірних правовідносин норми права, які регулюють спірні правовідносини, а саме приписи ч. 3 ст. 9 Закон України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1 ст. 64 ЖК України та закріплений ЦК України правовий інститут солідарної відповідальності (ст.ст. 541 та 543 ЦК України).
Таким чином, суд відмовляючи у задоволенні позову до боржника у солідарному зобов`язанні, в порушення імперативного припису ч. 1 ст. 543 ЦК України, фактично позбавив позивача гарантованого законом права вибору пред`явлення вимоги до конкретного солідарного боржника, що стало наслідком повної відмови позивачу у реалізації права на судовий захист у солідарному зобов`язанні.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що відповідач є зареєстрованим за спірною адресою, крім того він є його співласником та відповідно є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.
Вважає помилковими посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем доказів стосовно «правового статусу квартири» та недоведеність заборгованості осіб які споживають послуги, адже вказані висновки суду не обґрунтовані жодною нормою права, тому на переконання апелянта такі висновки є надуманими, а тому не можуть слугувати підставою для відмови у стягненні з відповідачів плати за надані житлово-комунальні послуги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
ОСОБА_1 , повідомлений про апеляційний перегляд справи належним чином, своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» (далі - Позивач) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго», на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085) (надалі - Договір).
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 , є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
Відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключала ся).
Проте, Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2021 складає 45840,46 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 28283,58 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17556,88 грн.).
Крім того, Позивач, на підставі Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» (далі - Кредитор) та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Новий Кредитор), прийняв право вимоги до Відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 44479,06 грн.
Згідно п. 3.4.2 Договору цесії Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей.
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).
Всього підлягає стягненню: сума заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 45840,46 грн., сума заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 44479,06 грн., що разом складає 90319,52 грн.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085), а також опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго». Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, та може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської Ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» кв. АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , (в рівних частках) на праві свідоцтва про право власності на житло, виданого 11.12.1997. Дублікат видано 20.04.2007.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що КП «Київтеплоенерго», взагалі не визначило правового статусу квартири та її власників/співвласників, що унеможливлює вирішення судом питання про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води саме з ОСОБА_1 , як власника вказаного майна.
Суд вважав, що позивачем не доведені суми заборгованості за увесь період, що зазначений в довідках про розмір заборгованості (в довідках про розмір заборгованості суму розраховано на одного власника ( ОСОБА_1 ) за загальний період).
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин - у період нарахованої заборгованості) (далі - Правила № 630).
Указаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За приписами статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Частина 7 статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.
За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Тарифи на комунальні послуги, які надаються позивачем, формуються відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 03 квітня 2019 року).
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Правовідносини з постачання фізичним особами централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання).
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12. 2017 № 1693 КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у місті Києві здійснює КП «Київтеплоенерго».
28.03.2018 в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання КП «Київтеплоенерго», як виконавцем, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Повідомленням визначено, що відповідно до норм статті 634 ЦК України, договір приєднання вважається акцептованим усіма споживача, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Відповідно до пункту 1, 14 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води згідно діючими нормативами, а споживач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплатити послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що зазначені договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг щомісячна. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяця) на підставі розрахунків на оплату наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору (а. с. 28).
Згідно з пунктом 3.4.2 договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Приписи статей 205, 634, 641, 642, 714 ЦК України і частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору про надання житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість останнього відмовитись від укладання договору, а сам договір є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17 зазначено, що надавач послуг опублікував в газеті у якості пропозиції (оферти) для підписання споживачами публічний договір про надання комунальних послуг, а тому з огляду на те, що відповідач протягом місяця з дня публікації не направив свою письмову відмову укласти договір, то він вважається таким, що прийняв пропозицію позивача про укладення договору. При цьому Верховний Суд керувався тим, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про надання послуг або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
Встановлено, що відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся.
Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживачі мають здійснювати оплату рахунків.
Як зазначено вище, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався, в тому числі, на те, що позивачем не визначено правового статусу квартири та її власників/співвласників, що унеможливило вирішення питання про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води саме з відповідача.
Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою кв. АДРЕСА_2 .
Посилання суду на ту обставину, що відповідач є не єдиним власником квартири, не звільняє відповідачів від виконання обов`язку щодо оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку кредитор має право вимагати виконання зобов`язання як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, як повністю, так і частково. Отже, надавач послуг вправі обрати, до кого саме він звертається з вимогою про стягнення заборгованості, і наявність інших зареєстрованих осіб чи фактичних користувачів не обмежує цього права.
Відтак, посилання суду як на підставу у відмові в позові на наявність інших співвласників квартири, та на ту обставину, що такі особи були проігноровані позивачем при зверненні з позовом до суду є помилковими, оскільки сам факт множинності споживачів не припиняє та не змінює зобов`язання ОСОБА_1 перед кредитором.
Разом з тим, відповідач не позбавлений в подальшому (у випадку погашення заборгованості) можливості звернутися з регресною вимогою до інших осіб, які фактично проживали у житлі та користувалися послугами. Такий підхід відповідає усталеній судовій практиці. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 613/1212/19 наголосив, що особа, яка виконала спільний обов`язок, має право регресної вимоги до інших осіб, однак такі вимоги підлягають розгляду в межах окремого судового спору.
З огляду на наведене вище, наявність інших власників квартири чи фактичних користувачів не звільняє відповідача від відповідальності перед надавачем послуг, а питання подальшого розподілу витрат може бути вирішене ним самостійно шляхом пред`явлення регресних вимог.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає споживача як фізичну особу, яка отримує або має можливість отримувати відповідні послуги у житлі, що перебуває у її власності або користуванні. Водночас, Закон не ставить статус споживача у залежність від факту балансоутримання чи укладення письмового договору.
Власник житла або зареєстрована особа є кінцевим споживачем послуг і несе обов`язок з їх оплати.
Судова практика Верховного Суду є усталеною: власник житлового приміщення або особа, яка ним фактично користується, не звільняється від обов`язку сплати комунальних послуг, навіть за відсутності письмового договору.
На думку колегії суддів, факт надання послуг у конкретне приміщення створює обов`язок їх оплати. Теплова енергія та гаряча вода постачаються не до балансоутримувача, а до конкретного житлового приміщення, яке перебуває у користуванні відповідачів. Саме мешканці такого приміщення користуються результатом наданих послуг і тому є належними відповідачами.
Отже, між сторонами існують договірні правовідносини, які стали підставою для пред`явлення позову.
З матеріалів справи убачається, що внаслідок порушення вимог законодавства відповідачем у сфері житлово-комунальних послуг, а саме не здійснення своєчасної оплати за спожиті послуги з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ), а також за послуги з постачання теплової енергії (ТЕ) та гарячої води (ГВ), виникла заборгованість, яка складається з: заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 45840,46 грн., заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 44479,06 грн., що разом складає 90319,52 грн.
Колегія суддів перевірила розрахунки, надані позивачем, та дійшла висновку про їх правильність.
Водночас, висновки суду про недоведеність позивачем розміру заборгованості, є необґрунтованими.
Надані позивачем розрахунки заборгованості оформлені відповідно до внутрішніх нормативних актів підприємства та містять відомості про фактично нараховані та несплачені суми, що є первинною бухгалтерською інформацією й підтверджує існування заборгованості. Позивачем також на підтвердження надання послуг надано суду Відомості обліку споживання теплової енергії, корінці наряду про теплові навантаження, Акти прийняття теплового вузла обліку та про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції порушив норми цивільного процесуального закону, відповідно до яких обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, а також захист порушеного права особи, яка звернулася до суду.
За таких обставин, апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підлягає задоволенню, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року скасуванню, з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.
Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та як наслідок скасування судового рішення, з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 675 грн (за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2 270 грн та за подачу апеляційної скарги в сумі 3 405 грн).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», подану представником Якуб Ганною Олександрівною, задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 40538421, юридична адреса: 01001, м. Київ. вул. площа І. Франка, 5) заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 90319,52 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 40538421, юридична адреса: 01001, м. Київ. вул. площа І. Франка, 5) судовий збір за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій у 5 675 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова