ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року місто Київ.
Справа № 362/5443/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7663/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козачков Віталій Леонідович, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2025 року (у складі судді Мартинцової І.О., дата складення повного тексту рішення - 26 грудня 2025 року)
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ
У липні 2024 року позивач ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернувся до суду з вказаним позовом.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що ТОВ Київська обласна енергопостачальна компанія» є електропостачальником та в силу п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону виконує функції постачальника універсальної послуги.
ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Шляхом приєднання відповідача до умов договору, між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Даний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг. Позивачем було отримано інформацію про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем, відповідно до якої заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію станом на момент звернення до суду становить 27598,68 грн. Проте вказану суму боргу за виставленими рахунками відповідач не сплатив, що стало передумовою звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 27 598 грн 68 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн 00 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Козачкова В.Л. 27 січня 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження постачання електричної енергії відповідачу та доказів існування заборгованості, в тому числі доказів існування заборгованості станом на 01 січня 2019 року.
Вказує, що з матеріалів справи неможливо встановити обсяг та періоди постачання електричної енергії.
Звертає увагу, що ТОВ «Київська обласна ЕК» не обґрунтувала нарахування 1525 кВт/год щомісяця.
Наголошує, що заборгованість безпідставно визначена розрахунковим шляхом за середньодобовими значеннями (середньодобові значення взяті не по фактичному споживанню за попередні періоди, а за власним бажанням позивача, навіть можна сказати що взяті "з потолка" - цит.).
Стверджує, що визначити середньодобове значення попередніх періодів фізично неможливо, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо фактичного споживання попередніх періодів. Отже, обсяг нібито спожитої в 2019 році електричної енергії є оціночним, а не фактичним.
Зазначає, що під час розгляду скарги ОСОБА_1 , АТ «Укрзалізниця» (як ОСР) надало до НКРЕКП інформацію про те, що станом на 01 січня 2019 року показники лічильника становили 0003491 кВт*год.
Вказує, що у доданих до позову рахунках за січень - грудень 2019 року не відображено показники лічильника.
Звертає увагу, що ОСР, який до 31 грудня 2018 року на території Київської області здійснював господарську діяльність з постачання електричної енергії постачальником за регульованим тарифом, не складав жодних актів про недопуск до засобу обліку електричної енергії для проведення останнім зняття показів (контрольного огляду) відповідно до пункту 38 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року.
Також відповідач просив стягнути з позивача 25 000 гривень за послуги з надання професійної правничої допомоги, а докази понесення судових витрат будуть надані до суду у встановлений ЦПК України термін.
У відзиві позивач стверджує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - без змін.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 27598,68 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між постачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року.
Відповідно до п. 7 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Позивач ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» є електропостачальником та має ліцензію на право проводження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14 червня 2018 року.
Пунктом 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено,що укладення,внесення змін,продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Договори,передбачені цими Правилами, укладаються у письмовій формі в паперовому або в електронному вигляді. Для укладення договору шляхом приєднання до умов договору, друга сторона підписує заяву-приєднання. Договір може бути укладений, змінений та розірваний за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, зокрема через особистий кабінет у вигляді електронного документа.
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» розроблено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (в редакції яка діє з 01.01.2019 року), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до пункту 13 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Отже, в силу п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» враховуючи фактичне споживання електричної енергії та часткову оплату наданих послуг, між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, укладений без викладення тексту в паперовій формі.
Відповідно до п 2.1. Договору, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7. Договору).
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).
Згідно з підпунктом 1 пункту 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Таким чином, приєднавшись до договору, відповідачем взято на себе договірні зобов`язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.
Встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг виконує в повному обсязі та постачає (продає) відповідачу електричну енергію, однак відповідач всупереч умовам Договору не здійснює повну плату за електричну енергію.
З наданого позивачем на підтвердження своїх вимог розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 достовірно встановлено, що за період з 01 січня 2019 року по 01 березня 2024 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 27598, 68 грн.
Обсяги споживання відповідачем електричної енергії за період з 01 січня 2019 року по 01 березня 2024 року в розмірі 24912 кВт*год. підтверджуються інформацією, наданою ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут».
В порядку визначеному ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За правилами ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинної на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Положеннями ст.27 цього Закону визначений порядок оформлення претензій споживачів.
Так, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 затверджено Правила роздрібного ринку (далі - Правила).
Відповідно до п. 2.1.4 розділу ІІ Правил роздрібного ринку, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж, ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи (п. 2.1.3 розділу ІІ Правил).
В редакції п. 3.1.7. Правил, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Згідно п. 1.2.15. Правил, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Отже, наявні матеріали справи підтверджують наявність договірних правовідносин щодо постачання електричної енергії між ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» як постачальником іОСОБА_1 , як споживачем.
Подані позивачем письмові докази підтверджують, що ОСОБА_1 не відмовлявся від отримання послуг з постачання електричної енергії, які надає ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія».
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення відповідачем на адресу позивача заперечень щодо договірних відносин.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження постачання електричної енергії відповідачу та доказів існування заборгованості, в тому числі доказів існування заборгованості станом на 01 січня 2019 року з огляду на таке.
Пунктом 1.2.15. ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
До моменту запровадження нового ринку електричної енергії, тобто до 01 січня 2019 року, відповідач купував електричну енергію у АТ «Укрзалізниця». В процесі реформування ринку електричної енергії, на виконання постанови НКРЕКП № 1268 від 26 жовтня 2018 року АТ «Укрзалізниця» були передані позивачу дані у форматі «хls»:- про відповідача як діючого побутового споживача, на якого оформлено особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 ; - про здійснення фактичного споживання електричної енергії за вказаною адресою;- про наявність у відповідача Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії як необхідної умови для укладення Договору про постачання електричної енергії.
Пунктом 8 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (в редакції на момент виникнення правовідносин) встановлено, що Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії , або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги розміщено на офіційному посиланням: http://koec.com.ua/page?root=18&id=19 додається до позовної заяви веб-сайті позивача за (далі - Договір), і його копія як зазначено у розділі 1 Договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього Договору. Умови цього Договору є однаковими для всіх споживачів .
Згідно п. 3.1.7 ПРРЕЕ (в редакції на момент виникнення правовідносин) у разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції , якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції.
На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.
Відповідач фактично споживав електричну енергію, поставлену позивачем, та частково оплачував спожитий обсяг, що підтверджується доданими до заяви документами. Оплати вносились на розрахунковий рахунок позивача, з огляду на що підповідач не міг не знати про наявність у нього взаємовідносин із позивачем щодо постачання електроенергії.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 3.2.14 ПРРЕЕ позивачем для Відповідача, як побутового споживача, на якого попереднім постачальником електроенергії було оформлено особовий рахунок, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким ведеться облік обсягів поставленої (проданої) Позивачем та оплаченої Відповідачем електричної енергії (ЕІС-код точки комерційного обліку на об`єкті нерухомого майна Відповідача: НОМЕР_2).
Колегія суддів вказує, що внаслідок вчинення відповідачем передбачених законодавством дій для приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг між позивачем та відповідачем виникли правовідносини із постачання електричної енергії. Договір на інших умовах не укладався, пропозицій від відповідача про укладення Договору на інших умовах не надходило. Відповідач не звертався до позивача з вимогою про надання письмового примірника договору. Таким чином, договір укладений без викладення тексту в паперовій формі.
Щодо доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію колегія суддів зазначає наступне.
Приєднанням до Договору відповідач узяв на себе договірні зобов`язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.
Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник (тобто, Позивач) продає електричну енергію Споживачу (тобто, Відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно п. 2.3. Договору обсяг проданої споживачу електроенергії визначається Оператором системи розподілу, яким для відповідача є АТ «Укрзалізниця» і на підставі ліцензії, виданої Постановою НКРЕКП № 1395 від 08.11.2018, та в силу п. 11 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (в редакції на момент виникнення правовідносин) виконує функції адміністратора комерційного обліку електричної енергії.
Відповідно до п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (НКРЕКП), згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 3 до цього Договору. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7. Договору).
Згідно п. 5.9. Договору, розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Пунктом 5.10. Договору встановлено, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
На виконання умов Договору Позивач здійснював постачання електричної енергії на об`єкт відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується долученими до позовної заяви доказами, а саме:- копією листа оператора систем розподілу - філії "Енергозбут" АТ "Українська залізниця" - за вих. № ЕЕЦ-17/1707 від 25.11.2024, яким підтверджуються обсяги спожитої Відповідачем електроенергії з 01.01.2019;- копіями рахунків за період заборгованості, сформованими та виставленими Позивачем, якими підтверджується вартість спожитої відповідачем електроенергії, внесені суми оплати та несплачений залишок.
Також Відповідач вносив оплату за спожиту електроенергію, що зазначено у розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви. Однак, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5. ПРРЕЕ, а також умовам Договору Відповідач не здійснив сплату за фактично спожиту електричну енергію у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що в платіжних документах споживача не вказувалося призначення платежу та період, за який здійснюється оплата, Товариством сплачені кошти зараховувалися на особовий рахунок № НОМЕР_1 відповідно до п. 4.24 ПРРЕЕ, який зазначає таке: «У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення».
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на теперішній час у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 27 598,68 грн за період червень 2019 - лютий 2024 року.
Безпідсатвними є доводи апеляційної скарги, що з матеріалів справи неможливо встановити обсяг та періоди постачання електричної енергії, оскільки доказом, який підтверджує обсяги та періоди постачання електроенергії позивачем відповідачу із 01 січня 2019 року, є лист філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця» за вих. № ЕЕЦ-17/1707 від 25 листопада 2024 року. Вказані обсяги споживання відповідачем не спростовані, відповідних доказів не було надано.
Колегія суддів відхиляє доводи скарги, що ТОВ «Київська обласна ЕК» не обґрунтувала нарахування 1525 кВт/год щомісяця, оскільки обсяг проданої споживачу електроенергії визначається Оператором системи розподілу АТ «Укрзалізниця». Позивач самостійно не визначає обсяг спожитої відповідачем електроенергії. Вказаний обсяг споживання визначений ОСР та відповідачем не спростований. Судових рішень або інших документів, якими встановлено незаконність таких нарахувань ОСР-ом, відповідач не надав. Експертизу лічильника в суді першої інстанції Відповідач не ініціював. Зустрічний позов про визнання незаконним нарахування та зобов`язання перерахувати борг не заявлявся.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість безпідставно визначена розрахунковим шляхом за середньодобовими значеннями, оскільки позивач не визначає обсяг спожитої вдповідачем електроенергії, а тому не має жодних відомостей про визначення цих обсягів ОСР-ом за середньодобовими значеннями.
Щодо показань лічильника колегія суддів звертає увагу, що позивач, в силу покладених на електропостачальника функцій та обов`язків не здійснює фіксацію (зйом) показників електролічильників. Відповідач мав можливість надати до суду докази, які безпосередньо підтверджують обґрунтованість його доводів щодо визначення обсягу спожитої електроенергії, однак цим правом не скористався.
Щодо відсутності актів про недопуск до приладу обліку електричної енергії відповідача колегія суддів звертає увагу суду, що предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію за період із червня 2019 по червень 2024 рр. включно. Будь-які взаємовідносини відповідача із попереднім постачальником (до січня 2019 року) не є предметом цього судового розгляду, а тому обставини, що виникли під час таких взаємовідносин, та дані, що їх підтверджують чи спростовують, не можуть бути належними доказами у цій справі.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Козачковим В.Л. подано до апеляційного суду: копію ордеру; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Отже, стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат.
Проте, всупереч вказаному, суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правову допомогу.
Вказана позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).
За таких обставин, колегія суддів робить висновок, що підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було задоволено апеляційну скаргу, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя- доповідач О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова