П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/570/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Савицька Н.В.
03 серпня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Савицької Н.В.
суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області, яка призвела до ненарахування та невиплати відповідно до ч.2 ст. Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 08.05.2021 по день фактичної її виплати (17.10.2025) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, нарахованої ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 у справі №240/36936/21, однак невиплаченої йому за життя;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 08.05.2021 по день фактичної її виплати (17.10.2025) компенсації втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків виплати частини пенсії, нарахованої ОСОБА_2 виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 у справі №240/36936/21, однак невиплаченої йому за життя.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №240/7770/20, яке набрало законної сили 26.01.2021, територіальним органом ПФУ її батьку - ОСОБА_3 було здійснено нарахування пенсійних виплат в розмірі 56348,06 грн, тобто вказане рішення суду по вказаній справі боржником виконане частково, а саме: на його виконання боржник здійснив лише нарахування ОСОБА_3 коштів в сумі 56348,06 грн, виплату яких йому за життя не провів. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вона, ОСОБА_4 , є його спадкоємцем, a тому набула право на отримання нарахованих, але не одержаних батьком за життя пенсійних виплат, в тому числі на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушення строків їх виплати. Однак, відповідач, при виплаті успадкованих пенсійних виплат не здійснив нарахування та виплату зазначеної компенсації.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила його скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, і, зокрема не врахував, що вона має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсійних виплат ОСОБА_2 , нарахованих йому на виконання рішення суду, однак невиплачених йому за життя, проте виплачених їй, як його спадкоємцю, на підставі рішення суду.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не заперечуються сторонами, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримував пенсію по інвалідності, призначену згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 року у справі № 240/36936/21, яке набрало законної сили 02.06.2022, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 08.05.2021 нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
На виконання даного рішення суду нарахована доплата в сумі 178635,03 грн, яка за життя ОСОБА_2 виплачена не була.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 140 від 24.10.2022.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02.05.2024 у справі №295/16264/23 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування, недоотримані ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсійні виплати з перерахунком за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 в справі № 240/36936/21, в розмірі 178635,03 грн.
У жовтні 2025 здійснено виплату суми додаткової пенсії за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04.06.2024 у справі № 295/16264/23 у розмірі 178635,03 грн.
05.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила провести відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 21.02.2001 №159 нарахування та виплату за період з 08.05.2021 по 17.10.2025 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати мені пенсії (складових пенсії), нарахованої ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 у справі №240/36936/21, однак не виплаченої йому за життя.
Відповідач листом від 10.12.2025 повідомив, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривня території України і не мають разового характеру.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив їй компенсацію втрати частини доходів, звернулася до суду за захистом порушеного права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст.1227 ЦК України, зазначив, що правовідносини стосовно перерахунку та виплати пенсії, а відтак і нарахування компенсації за час затримки її виплати, є особистими і відносно них правонаступництво недопустиме, оскільки вони пов`язані із певною особою і її статусом та відповідно не допускають правонаступництва.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (стаття 271 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права.
Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 576/1388/17, від 15.11.2021 у справі №340/5543/20, від 05.05.2022 у справі № 520/10496/2020 та від 09.02.2023 у справі № 600/1290/20-а, від 14.03.2025 у справі №580/6254/22.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору є сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії. Однак така компенсація за життя не були нараховані та не належали померлому ОСОБА_2 .
Доказів нарахування чоловіку позивачки компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії матеріали справи не містять.
Оскільки спір у даній справі виник, стосовно сум, які за життя ОСОБА_2 йому не належали, не були нараховані та присуджені, то такі суми, не можуть передаватися, зокрема доньці, померлого.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має, в порядку встановлену цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що саме її права, свободи та законні інтереси були порушені суб`єктом владних повноважень.
Колегією суддів встановлено, що кошти, які були перераховані на виконання рішення суду справі № 295/16264/23 є спадковим майном, а не пенсією, як помилково вважає позивач, оскільки вони мають іншу правову природу.
Крім того, суд звертає увагу, що вказані кошти були виплачені на виконання саме рішення Богунського районного суду м.Житомира у справі № 295/16264/23, а не Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/36936/21.
Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 компенсація втрати частини доходів у зв`язку із не виплатою частини пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 року у справі № 240/36936/21, не нараховувалася.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що лише нараховані суми компенсації входять до складу спадщини, підлягають виплаті спадкоємцям, за цих умов наведені правовідносини допускають правонаступництво.
Отже, правовідносини стосовно перерахунку та виплати пенсії, а відтак і нарахування компенсації за час затримки її виплати, є особистими і відносно них правонаступництво недопустиме, оскільки вони пов`язані із певною особою і її статусом та відповідно не допускають правонаступництва.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивачки відсутні підстави щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату їй компенсації у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії її померлого чоловіка, оскільки такі виплати нерозривно пов`язані саме з особою померлого.
Враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.
Таким чином, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Савицька Н.В.
Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.