ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
29 липня 2026 року м. Львів Справа № 460/19765/23 пров. № А/857/25297/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Москаля Р. М.
суддів - Димарчук Т. М.
Сала П. І.
перевірив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року з питань зміни чи встановлення способу виконання рішення суду у справі №460/19765/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними ,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 05 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору; надано десятиденний строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 3328 грн.
На виконання вимог цієї ухвали апелянт подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) як учасника бойових дій.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року суддя відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали. Суд роз`яснив апелянту, що спірні правовідносини стосуються виплати позивачу належних при звільненні сум та ніяким чином не стосується пільг, доплат чи інших соціальних гарантій, наданих позивачу як учаснику бойових дій, тому наявність у апелянта статусу учасника бойових дій у цій ситуації не є підставою для його звільнення від сплати судового збору.
Копію ухвали про продовження процесуального строку від 03.06.2026 скаржник отримав 07 липня 2026 року за допомогою електронних засобів зв`язку на адресу електронної пошти, яка вказана апелянтом у його апеляційній скарзі [пошта прихована], що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом на 29.07.2026 від апелянта до суду не надходило поштових відправлень та/або електронних документів через систему "Електронний суд" по цій справі. Також від апелянта не надходило повідомлень про наявність поважних причин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений для цього строк.
Вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги з огляду на відсутність доказів сплати апелянтом судового збору у строк, що двічі встановлювався судом для усунення недоліків оформлення апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими мотивами:
І. щодо обов`язку апелянта сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору встановлена у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд враховує висновки, викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.03.2026 у справі №140/4276/22 такого змісту:
"17. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на порушенням судами норм ч. 2 ст. 132 КАС України, ч. 2 ст. 3 пп. 5 ч. 3 ст. 4, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, постановлену за результатами розгляду заяви про зміни способу та порядку виконання судового рішення, має сплачуватися судовий збір. [...]
28. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
29. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання, зокрема, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.
30. Разом з тим, підпункт 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення визначено ставку судового збору в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
31. В свою чергу, ст. 4 Закону №3674-VI не встановлює судовий збір за подання до загального чи господарського суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.
32. Отже, положення ст. 4 Закону №3674-VI є спеціальними у частині визначення ставок збору саме за подання до адміністративного суду заяв, передбачених, зокрема, ст. 378 КАС України.
33. Статтею 294 КАС України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
34. Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
35. У постановах від 20.02.2025 у справі № 440/8929/24, від 03.09.2025 у справі №286/743/15-а, від 01.12.2025 у справі №240/22/19 Верховний Суд виснував, що зазначена норма не розрізняє ухвал, за які підлягає сплаті судовий збір, що вказує на те, що судовий збір підлягає сплаті за подання апеляційних скарг на всі без виключення ухвали суду першої інстанції, у т.ч. ухвали, прийняті у визначених статтею 287 КАС України справах.
36. З наведених положень законодавства вбачається, що за звернення до адміністративного суду із заявою про зміну чи встановлення способу, порядку або строку виконання судового рішення передбачено сплату судового збору. Відтак у разі апеляційного оскарження ухвал, постановлених за результатами розгляду таких заяв, судовий збір підлягає сплаті також на стадії апеляційного перегляду за ставкою, встановленою для апеляційного оскарження ухвал суду.
37. Щодо застосування за аналогією висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.02.2018 у справі № 2а/0470/2563/12, від 11.08.2021 у справі № 560/4364/19, від 05.05.2022 у справі № 520/9769/19, від 15.11.2024 у справі № 140/8660/20, від 08.04.2025 у справі №260/9470/23, від 16.08.2024 у справі № 580/7686/23, від 17.09.2023 у справі №240/19384/24, від 18.09.2025 у справі № 500/621/23, від 24.09.2025 у справі №400/464/24, в яких наведених висновок про те, що приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» не передбачено ставки судового за звернення до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, Суд зазначає наступне.
38. Правові висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосувалися необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції за наслідками розгляду заяв, поданих у порядку ст. 382-383 КАС України, і не стосувалися питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції за наслідками розгляду заяви, поданої у порядку ст. 378 КАС України.
39. Законом України «Про судовий збір» не передбачено ставки судового збору за звернення до суду із заявами у порядку ст. 382-383 КАС України. Проте, як вбачається з положень Закону №3674-VI, за звернення із заявою у порядку ст. 378 КАС України передбачено сплату судового збору, тому висновки, наведені скаржником у касаційній скарзі, не можуть застосовуватися за аналогією.
40. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення у справі, підлягав сплаті судовий збір."
Отже, апелянт при поданні апеляційної скарги був зобов`язаний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.
ІІ. щодо покликань апелянта на пункт 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI ("від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав").
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Нормами частини другої статті 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Вичерпний перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, що міститься у статті 12 Закону №3551-XII, такий:
1) безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування;
4) 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);
5) 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
6) 75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
7) безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;
8) користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
9) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
10) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
11) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік;
13) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;
14) першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
15) одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п`ятого року після закінчення будівництва.
16) першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків;
17) безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою;
18) зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
19) позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;
20) першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
21) позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов`язані з доглядом за цим ветераном війни, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;
22) учасникам бойових дій на території інших держав надається переважне право на вступ до закладів вищої, фахової передвищої освіти, право на позаконкурсний вступ до закладів професійної (професійно-технічної) освіти і на курси для одержання відповідних професій.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17, здійснюючи тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, сформувала такий висновок щодо застосування цієї норми: «вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII».
ОСОБА_1 оскаржує ухвалу суду про відмову у зміні способу виконання рішення суду у справі №460/19765/23 про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на підстави та предмет позову, позовні вимоги у цій справі стосуються виплати позивачу належних при звільненні сум та ніяким чином не стосується пільг, доплат чи інших соціальних гарантій, наданих позивачу як учаснику бойових дій. Правильність цього висновку є очевидною, оскільки:
- наявність чи відсутність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій жодним чином не пов`язане із спірними правовідносинами (позивач як колишній військовослужбовець оскаржує дії відповідача, які виразилась у непроведенні з ним повного розрахунку при звільненні із військової служби);
- передбачені статтею 12 Закону № 3551-XII заходи соціального захисту учасників бойових дій, що дослівно цитовані судом в цій ухвалі, ніяк не впливають на право будь-якого військовослужбовця вимагати при звільненні з військової служби (до виключення зі списків особового складу) повний розрахунок.
Тому цей спір, з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII, ніяк не стосується захисту прав позивача як учасника бойових дій, тому відсутні підстави для його звільнення від сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги на ухвалу про відмову у зміні способу виконання рішення суду на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Тлумачення цієї норми, яке пропонує застосувати апелянт, прямо суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, що сформований у постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17, а тому є помилковим.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, апелянт двічі у встановлений судом строк не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, тому таку скаргу слід повернути.
Керуючись статтями 169, 242, 296, 298, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року з питань зміни чи встановлення способу виконання рішення суду у справі № 460/19765/23 повернути скаржнику.
Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Р. М. Москаль
судді Т. М. Димарчук
П. І. Сало