УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/2399/26
адміністративне провадження № К/990/32932/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі № 420/2399/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , у якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо нерозгляду звернення від 17 січня 2026 року відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути звернення від 17 січня 2026 року та надати вмотивовану відповідь по кожному пункту відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду звернень від 12 січня 2026 року та 17 січня 2026 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути звернення від 12 січня 2026 року та 17 січня 2026 року і надати вмотивовану відповідь по кожному пункту відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду звернень від 12 січня 2026 року та 17 січня 2026 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути звернення від 17 січня 2026 року та надати вмотивовану відповідь по кожному пункту відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо нерозгляду звернень від 12 січня 2026 року та 17 січня 2026 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 розглянути звернення від 17 січня 2026 року та надати вмотивовану відповідь по кожному пункту відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року відкрито провадження у цій справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеному конституційному положенню кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини третьої статті 2 та частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з оскарженням позивачем дій (бездіяльності) Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 щодо розгляду його звернень, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а також запиту на публічну інформацію.
Таким чином, ураховуючи предмет позову, в силу вимог пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України, ця справа законом віднесена до категорії справ незначної складності.
Крім того, судом першої інстанції справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж значного суспільного інтересу чи виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження судових рішень у справі незначної складності.
Водночас наведені посилання мають декларативний характер, оскільки фактично зводяться до відтворення змісту зазначених положень процесуального закону без наведення конкретних обставин, які б свідчили про наявність виняткових підстав для касаційного перегляду цієї справи.
Так, обґрунтовуючи наявність підстави, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник лише зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Водночас скаржник не визначає конкретного питання права, яке потребує вирішення Верховним Судом, не обґрунтовує, у чому саме полягає його фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не наводить аргументів щодо неоднакового застосування судами відповідних норм права або необхідності формування нового чи зміни існуючого підходу до їх застосування. Наведені доводи не свідчать про існування правової проблеми, яка виходить за межі конкретного спору та потребує вирішення Верховним Судом з метою забезпечення єдності судової практики.
Посилаючись на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник також лише формально зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес. Однак касаційна скарга не містить будь-якого належного обґрунтування таких тверджень. Скаржник не навів конкретних обставин, які б свідчили про те, що вирішення цього спору виходить за межі його індивідуальних правовідносин, впливає на права чи інтереси невизначеного кола осіб або має істотне значення для суспільства в цілому.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки саме лише посилання на відповідні положення цієї норми та їх цитування не свідчить про наявність визначених законом виняткових випадків, за яких допускається касаційний перегляд судових рішень.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, переглядаючи справу в касаційному порядку, виконує функцію суду права, основним завданням якого є забезпечення однакового та правильного застосування норм права судами. Суд касаційної інстанції не є судом фактів, а тому не наділений повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково їх перевіряти.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі № 420/2399/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов