ф
УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/42513/25
адміністративне провадження № К/990/32675/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2026, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №420/42513/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування попередження,
УСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати Попередження Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №11373/15/04/РРО/2880609607-ТД/ДПС від 01 липня 2025 року про порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Попередження Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №11373/15/04/РРО/2880609607-ТД/ДПС від 01 липня 2025 року про порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 .
Стягнуто з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026, заяву представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Зайченка О.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Прийнято у справі №420/42513/25 додаткове рішення.
Стягнуто з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На зазначені рішення, додаткове рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду відповідач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 13.07.2026.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, частиною третьою статті 12 КАС України передбачено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з частинами другою, третьою статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 КАС України.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оскаржуючи судові рішенні розглянутій у справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яким оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Посилаючись на підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що зловживання суб`єктами господарювання незнанням осіб про гарантовані права для оформлених працівників, призводить до позбавлення ними можливості на їх реалізацію, не маючи укладеного трудового договору з роботодавцем, що має значення для кожної працюючої людини в державі, при тому, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Разом з тим, касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме щодо цієї конкретної справи й вказували на те, що розгляд такої справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, значна кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, також дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення, відповідач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення та постанова суду апеляційної інстанції можуть бути переглянуті в касаційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2026, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №420/42513/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування попередження.
Копію цієї ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Н.В. Шевцова С.Г. Стеценко Л.В. Тацій