ф
УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
справа №280/5856/25
адміністративне провадження № К/990/32471/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі № 280/5856/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила :
- визнати протиправним рішення відповідача від 27.12.2024 №45/д, оформлене протоколом від 27.12.2024 №45/д (затвердженого заступником Міністра оборони України 07.01.2025) в частині повернення документів позивачці на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що дають право на отримання одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 02.09.2024р. про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 27.12.2024 №45/д, оформлене протоколом від 27.12.2024 №45/д (затвердженого заступником Міністра оборони України 07.01.2025) в частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
На зазначену постанову апеляційного суду відповідач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 13.07.2026.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесено до категорії справ незначної складності.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оскаржуючи судові рішенні, прийняті у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
На обґрунтування наведеного скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.05.2026 у справі № 280/1098/25 та від 19.05.2026 у справі № 600/1860/25-а, відповідно до яких питання належності особи до кола отримувачів відповідних виплат має вирішуватися виключно на підставі правового регулювання, чинного на момент виникнення такого права, тобто на дату смерті військовослужбовця.
Разом з тим, посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.05.2026 у справі № 280/1098/25 та від 19.05.2026 у справі № 600/1860/25-а, є нерелевантними до спірних правовідносин у цій справі.
Так, у справах, на які посилається скаржник, Верховний Суд вирішував питання щодо визначення належності особи до кола отримувачів одноразової грошової допомоги з огляду на правове регулювання, чинне на момент виникнення права на таку допомогу, тобто на дату смерті військовослужбовця.
Натомість у справі № 280/5856/25 спірним є питання правомірності повернення позивачці документів на доопрацювання у зв`язку з необхідністю надання документів (рішення суду), якими встановлено факт її перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як умови для підтвердження права на отримання одноразової грошової допомоги.
Отже, висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, сформульовані за інших фактичних обставин та стосуються іншого аспекту правового регулювання спірних правовідносин, а тому не є релевантними до правовідносин, що виникли у справі № 280/5856/25.
Аналіз доводів касаційної скарги у сукупності з обставинами справи, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, не дає підстав для висновку про наявність таких обставин, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів також відхиляє твердження скаржника про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
Посилання скаржника на «значний суспільний інтерес» має також загальний, формальний характер та не містить належного обґрунтування наявності заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї касаційної скарги судом касаційної інстанції.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі № 280/5856/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Н.В. Шевцова Л.В. Тацій С.Г. Стеценко