УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
справа №520/13128/26
адміністративне провадження № К/990/34058/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 520/13128/26 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невизначення ОСОБА_1 поточного рахунку для здійснення видаткових операцій у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
-зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України визначити ОСОБА_1 поточний рахунок для здійснення видаткових операцій в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , про що у виконавчому провадженні НОМЕР_2 винести відповідну постанову та надіслати її до обслуговуючого банку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року, позов залишено без задоволення.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеному конституційному положенню кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини третьої статті 2 та частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у зв`язку з оскарженням бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо невизначення боржнику поточного рахунку для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, ця справа належить до категорії справ, визначених статтею 287 КАС України, а тому оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише за умови, що рішення суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного перегляду судових рішень у справах зазначеної категорії, пов`язавши її із наявністю виняткової обставини - необхідністю формування єдиної правозастосовної практики.
Верховний Суд зауважує, що доведення наявності таких обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у цій категорії справ покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У тексті касаційної скарги скаржник, обґрунтовуючи необхідність касаційного перегляду справи, посилається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, однак не наводить належного обґрунтування на підтвердження наявності передбачених цією нормою підстав.
У цьому випадку слід зазначити, що питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, повинно стосуватися правової проблеми, яка має істотне значення для значного кола правовідносин та потребує формування нового підходу до застосування норм права.
Однак скаржником не наведено аргументів щодо існування такої правової проблеми, не зазначено, у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, а також не визначено новітніх, проблемних чи раніше ґрунтовно не досліджених питань права, вирішення яких Верховним Судом могло б мати значення не лише для учасників цієї справи, а й для невизначеного кола суб`єктів правовідносин.
Забезпечення єдності судової практики є складовою принципу правової визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та передбачає розумну передбачуваність судових рішень.
Вживання законодавцем поняття «фундаментальне» свідчить про необхідність наявності особливо важливого та складного питання права, вирішення якого впливатиме на подальшу правозастосовну практику. Доводів щодо наявності такого питання у цій справі скаржником не наведено.
Суб`єктивні труднощі у тлумаченні чи застосуванні норм права, які виникають у суб`єкта владних повноважень, самі по собі не свідчать про фундаментальне значення питання права для формування єдиної правозастосовної практики.
Фундаментальне значення для формування правозастосовної практики означає, що у касаційній скарзі має бути поставлено на вирішення Верховного Суду правову проблему, яка у разі її вирішення матиме вплив на значну кількість подібних правовідносин та забезпечить формування єдиного підходу до застосування норм права.
Проаналізувавши судові рішення, ухвалені у цій справі, які ґрунтуються на встановлених судами конкретних обставинах справи, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд касаційної скарги у цій справі не матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 520/13128/26 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов