Справа № 364/731/26
Провадження № 2-а/364/15/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ткаченко О. В.,
за участю секретаря Бондаренко Л.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику учасників справи в приміщенні суду в селищі Володарка адміністративний позов
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 12.11.1999 Володарським РВ ГУ МВС України в Київській області АДРЕСА_1 тел. НОМЕР_3 email: ІНФОРМАЦІЯ_2
дані про реєстрацію в Електронному кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС відсутні
до ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , тел.: ( НОМЕР_5 (оперативний черговий), НОМЕР_6 ,
email: ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_2 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС
про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24 квітня 2026 4БЦРТЦК №83 ЛП по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу про адміністративні правопорушення,
встановив:
10 липня 2026 ОСОБА_1 звернувся до Володарського районного суду Київської області з вказаним позовом, який мотивований тим, що 06 липня 2026 року через офіційний український електронний сервіс державних послуг «ДІЯ» він дізнався про відкриття виконавчого провадження № в АСВП НОМЕР_7 щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24 квітня 2026 року 4БЦРТЦК № 83ЛП про стягнення з нього, штрафу в сумі 34 000,00 грн. З матеріалів адміністративного провадження він дізнався, що 24 квітня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 було винесено постанову 4БЦРТЦК № 83ЛП про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказаною постановою на мене накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Підставою для притягнення його адміністративної відповідальності стала неявка 31 березня 2026 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 у строк, місце, зазначені в повістці, чим він нібито порушив частину першу статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку».
06 липня 2026 року старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Мариною Володимирівною відкрито виконавче провадження № в АСВП НОМЕР_7 за заявою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15 червня 2026 року № 4/714 про прийняття до примусового виконання постанови 4БЦРТЦК № 83ЛП. ОСОБА_1 вказує, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності він не отримував, вважає її незаконною, оскільки жодного виклику до ІНФОРМАЦІЯ_6 він не отримував, тому просить суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24 квітня 2026 року 4БЦРТІДК № 83ЛП відносно ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.
-стягнути на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 гривень.
В резолютивній частині позовної заяві ОСОБА_1 просить суд визнати причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк на оскарження постанови. Мотивує своє клопотання тим, що про існування оскаржуваної постанови він не знав її копію він не отримував.Вказує, що визначений законом 10 - денний строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП пропущено з поважних причин.
Ухвалою суду від13.07.2026 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, відкрито провадження у справі за позовом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та без виклику сторін в судове засідання за наявними матеріалами справи, призначено справу до розгляду з урахуванням особливостей визначених ст. ст. 268-272, 286 КАС України.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження до суду не надходило.
Відповідач не скористався своїм правом і не направили до суду відзиву на позов.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням але без виклику сторін, учасники справи в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, суд приходить до наступного висновку.
Щодо поновлення процесуального строку звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд доходить наступного висновку, що позивачем пропущено строк звернення з поважних причин, виходячи з наступних міркувань.
Так, строки звернення до суду визначенні ст. 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом, або іншими Законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідно рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
З урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які скаржник посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у заяві доводів і з того, чи мав скаржник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.
Так, постанову винесену ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24 квітня 2026 було постановлено за відсутності позивача. Копію постанови позивач не отримував і не знав про її наявність. Тому звернувся до суду 10.07.2026, оскільки раніше реалізувати своє право на оскарження у строки, встановлені ч. 2 ст. 286 КАС України, не мав об`єктивної можливості.
Суд бере до уваги твердження позивача в позовній заяві та дійшов висновку, про поважність причин пропуску строку звернення до суду є обґрунтованими, а тому його слід поновити.
Суд, ознайомившись позицією позивача викладеною в позовній заяві, матеріалами справи, за відсутності відзиву, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 квітня 2026 посадовою особою начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 винесено постанову 4БЦРТЦК№83ЛП по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 гривень (а.с. 18).
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9 у строк, а саме 31.03.2026, чим порушив ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно 31.03.2026 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП та було вирішено накласти на нього штраф у сумі 17 000,00 гривень.
Вважаючи протиправною постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24 квітня 2026 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за якою на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення , адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Стаття 254 КУпАП встановлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.
Отже, закон уповноважує територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (в тому числі і районні) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП та від їх імені право накладати адміністративні стягнення мають керівники відповідних центрів.
Частиною 1ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частина 3 ст. 210-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В той час, як позивач в позовній заяві стверджує, а відповідач не спростовує, що 16 квітня 2009 року він взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_10 , після перейменування ІНФОРМАЦІЯ_7. Вказані дані внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
09 січня 2023 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 він визнаний придатним до військової служби; далі зазначено «підлягає повторному огляду 09 січня 2028 року». Також він має відстрочку за п. З частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (на утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років)/, що стверджено копією військового квитка позивача (а.с. 41-44). Відомості про дітей внесені до військового квитка, наявні у військово-обліковому документі «Резерв+» (а.с. 34).
ОСОБА_3 вказує, що оформлення відстрочки свідчить про те, що він перебував у постійному контакті із ТЦК, його персональні дані були відомі відповідачу.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ст. 245КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є лише одним із можливих видів доказів наряду зокрема і з протоколом про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Враховуючи положення ч. 4 ст. 159 КАС України суд розцінює неподання відзиву відповідачем як визнання позову.
Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 24.04.2026 року №83 ЛП підлягає скасуванню як протиправна, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною першою статті 139 КАС України визначено, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, суд,
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24 квітня 2026 4БЦРТЦК №83 ЛП по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24 квітня 2026 4БЦРТЦК №83 ЛП у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 ( сімнадцять тисяч) гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складено 03.08.2026.
Суддя О. В. Ткаченко