Справа № 524/9130/26
Провадження № 2/524/7140/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2026 м.Кременчук
Суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Алексашина Н.С., вивчивши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАНКОВ МЕДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про визнання трудових відносин припиненими, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «БАНКОВ МЕДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про визнання трудових відносин припиненими.
Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач 30.08.2022 року був призначений на посаду директора ТОВ «БАНКОВ МЕДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ».
15.05.2026 року ОСОБА_1 на підставі наказу, виданого засновником, звільнений з посади директора товариства. Втім відомості про нього, як про директора товариства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не виключені.
На підставі викладеного позивач просить визнати припиненими трудові відносини з ТОВ «БАНКОВ МЕДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та зобов`язати виконком Кременчуцької міської ради виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 як чинного керівника ТОВ «БАНКОВ МЕДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ».
Ознайомившись з поданою заявою та доданими документами, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
ВП ВС у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 сформулювала висновки щодо основи спірних правовідносин у справах про припинення повноважень директора товариства.
У вказаній постанові зазначено, що Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п`яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
В обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.
Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Отже, подана позовна заява випливає з корпоративних відносин і стосується припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством, а не припинення трудових правовідносин чи визнання їх припиненими.
За таких обставин спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, враховуючи специфіку спірних правовідносин, що пов`язані з припиненням діяльності юридичної особи і які належить розглядати за правилами господарського судочинства, у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст.19, 186 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАНКОВ МЕДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про визнання трудових відносин припиненими.
Матеріали позовної заяви додати до ухвали про відмову у відкритті провадження і направити заявнику не пізніше наступного дня після постановлення ухвали. Копію позовної заяви залишити у суді.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.С.Алексашина