Справа № 539/2559/26
Провадження № 2/539/2001/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
03 серпня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,
розглянувши в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що 23 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області складено відповідний актовий запис № 435 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . У подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 . Подружнє життя не склалось у зв`язку з постійними непорозуміннями, різними поглядами на сімейне життя та майбутнє, відсутність взаєморозуміння та підтримки. Сторони мають різні цілі в житті та не можуть дійти згоди у важливих питаннях, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 березня 2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 435.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
Рух справи
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2026 року справу № 539/2559/26 передано судді Пилипчуку М. М.
Суд на виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
У відповіді, яка надійшла до суду з Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знятий з реєстрації місця проживання 13 липня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 03 червня 2026 року інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 відсутня.
Суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина четверта статті 165 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2851391, інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня. Також зазначено, що 06 грудня 2022 року ОСОБА_2 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02 липня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
02 липня 2026 року розгляд справи було відкладено на 03 серпня 2026 року у зв`язку з неявкою сторін.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України, відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неявки суд не повідомив.
Суд враховує, що після відкриття провадження у справі на електронну адресу суду надійшли заяви від імені позивача ОСОБА_1 та від імені відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за їх відсутності. Разом з тим, зазначені заяви не підписані кваліфікованим електронним підписом, у зв`язку з чим установити особу відправника та достовірно ідентифікувати автора цих заяв неможливо. Оскільки надіслані на електронну пошту суду заяви не містять електронного підпису, який дозволяв би ідентифікувати відправника, суд не може взяти такі заяви до уваги та не враховує їх при вирішенні справи.
Суд вважає, що відповідач не з`явився в судові засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області 03 серпня 2026 року постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що 23 березня 2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 435 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 435.
Подружжя має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області актовий запис № 4697.
Позивач у своєму позові зазначає, що вони з відповідачем мають різні погляди на сімейне життя, на ґрунті чого між ними виникають непорозуміння, вони втратили взаєморозуміння, взаємоповагу та довіру один до одного, сімейні відносини між сторонами як подружжям припинені, спільне господарство не ведуть.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 1 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України (частина друга статті 36 СК України).
Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань (стаття 51 СК України).
Відповідно до частин першої та третьої статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.
Згідно з частиною другою статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу (частина третя статті 105 СК України).
Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (стаття 110 СК України).
Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач скористалась цим правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе за наявності почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
За змістом частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною третьою статті 115 СК України визначено, що розірвання шлюбу, здійснене органами державної реєстрації актів цивільного стану, засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд має виходити з того, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Під шлюбом слід розуміти сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Верховний Суд у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 127/16963/22-ц виклав висновок про те, що «заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ».
Оскільки шлюбні відносини між подружжям припинені, наміру їх відновлювати у сторін не має, суд вважає, що збереження сім`ї є неможливим, відповідно, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу між подружжям.
Висновки за результатами розгляду позовних вимог
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позов задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 263 - 265, 279, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 березня 2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 435, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; місце реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ).
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя М. М. Пилипчук