Cправа № 563/1120/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03.08.2026 року Корецький районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Корець, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вказуючи на те, що судовим наказом Корецького районного суду у справі № 563/1051/26 з його на користь відповідачки, стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини мого заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 18 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, при винесенні вказаного рішення судом не було повною мірою враховано його майновий та сімейний стан, а саме той факт, що на його утриманні перебуває ще одна неповнолітня дитина від попереднього шлюбу. Рішенням Корецького районного суду у справі № 563/161/13-ц з його на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що регулярно та добровільно надає додаткову фінансову та матеріальну допомогу своєму старшому сину ОСОБА_6 , який наразі здобуває освіту та потребує підвищених витрат.
А тому, просить змінити розмір аліментів, шляхом їх зменшення та стягувати з нього аліменти в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісяця, на утримання ОСОБА_3 .
Позивач в судове засідання не з`явився, останнім подано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі.
28 липня 2026 від представника відповідача, адвоката Данилюка О.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву.
В обгрунтування заперечень на позов вказує, що позивач лише декларує те, що рішенням Корецького районного суду у справі №563/161/13-ц з нього на користь ОСОБА_4 стягують аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і, що він регулярно та добровільно надає йому додаткову фінансову та матеріальну допомогу. Будь-яких доказів про додаткові витрати, позивач не надав. Більше того, позивач в позові зазначає, що надає додаткову фінансову допомогу лише старшому сину ОСОБА_6 , а про ОСОБА_7 взагалі не згадує. Тому вважає, що позивач не надав жодного доказу який є підставою для зміни розміру аліментів (зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення стану здоров`я) в розумінні ст. 192 СК України.
03 серпня 2026 року позивачем надано заперечення на відзив відповідно до яких доводи викладені у відзиві вважає безпідставними. Знову наголосив на тому, що при видачі судового наказу судом не враховано наявності у нього ще однієї дитини, яку він також зобов`язаний утримувати.
Представник відповідача, адвокат Данилюк О.М. та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, адвокатом подано заяву про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами у справі з врахуванням позиції викладеної у відзиві.
Дослідивши докази, суд приходить до таких висновків.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Під час судового розгляду встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09 червня 2017 року.
Судовим наказом Корецького районного суду від 18.06.2026 у справі № 563/1051/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 18 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, позивач є ще батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02 жовтня 2009 року.
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 10.06.2013 з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_4 , вирішено стягувати аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 500 (п`ятсот) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 12.12.2013 вказаний розмір аліментів зменшено до 400,00 грн.
Згідно зістаттею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
При визначенні розміру аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд враховує обставини наявності на його утриманні неповнолітньої дочки ОСОБА_8 . Відповідачем надано належні та допустимі докази про те, що має незадовільний стан здоров`я, проте відсутні докази, які б вказували на обставини неможливості здійснювати будь-яку діяльність спрямовану на отримання заробітку.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно приписів ч.1, 2 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів уразі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, ст.192 СК України визначає виключний перелік підстав для збільшення розміру аліментів, визначених за рішенням суду.
У справах про збільшення розміру аліментів позивач, відповідно до ст.81 ЦПК України, має довести наявність обставин для стягнення аліментів у більшому розмірі.
У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №565/2071/19 зазначено, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Адже, позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20.
Варто також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів.
Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Крім того, відповідно до ч.1, 2 ст.27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В Декларації прав людини проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений соціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.
Стаття 3 Конвенції OOH про права дитини передбачає, що усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що загальний розмір утриманих з нього аліментів становить частину його доходів. На даний час позивач не має можливості виплачувати аліменти на утримання, сина, ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини його заробітку, так як на його утриманні знаходиться і син ОСОБА_5 , що створить для нього в подальшому проблеми з виплатою аліментів.
Однак, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення (з позовом звернуся через вісім днів з дня видачі судового наказу) суттєво погіршився матеріальний стан позивача, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, доказів факту утримання ним сина ОСОБА_5 суду не надано.
Крім того, розмір аліментів на іншу дитину в розмір 400 грн., станом на сьогодні є надто мізерним, щоб суттєво пливати на матеріальний стан платника, а тому обгрунтування зазначеним підстав для зменшення розміру аліментів виглядає найменшою мірою безпідставним.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, стану здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.
Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.
Тому розмір аліментів, визначений судовим наказом Корецького районного суду Рівненської області від 18.06.2026 відповідає вимогам сімейного законодавства, а зменшення розміру аліментів, присуджених до стягнення, у зв`язку з тим, що у позивача погіршилося матеріальне становище, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_3 та суперечитиме його інтересам.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не надав, суд не вбачає законних підстав для зменшення розміру аліментів, а тому в задоволенні позову потрібно відмовити.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись ст. 5, 10-13, 81, 83 137, 264-265, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: