ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року Справа №160/15787/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
08.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та перебування у розшуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання згідно паспорта: АДРЕСА_2 .;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів данні про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання згідно паспорта: АДРЕСА_2 правил військового обліку та перебування у розшуку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 було протиправно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку та перебування у розшуку. Позивач вказує, що такі відомості були внесені за відсутності належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також без підтвердження факту притягнення його до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку. Позивач посилається на те, що сам по собі запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не може підтверджувати факт вчинення адміністративного правопорушення, оскільки внесення відповідних відомостей має ґрунтуватися на належно оформлених процесуальних документах, зокрема протоколі про адміністративне правопорушення та/або постанові про притягнення до адміністративної відповідальності. Також позивач зазначає, що після звернення до органів Національної поліції ним було отримано інформацію про відсутність станом на 08.06.2026 відомостей щодо його розшуку за ініціативою ТЦК, у зв`язку з чим ним уточнено позовні вимоги та виключено вимогу про зобов`язання відповідача повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення. На думку позивача, дії відповідача щодо внесення спірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів порушують його права та є протиправними, у зв`язку з чим він просить суд визнати такі дії протиправними, зобов`язати відповідача виключити відповідні відомості з Реєстру та стягнути судові витрати.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 09.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.
15.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 : 1. Завірені належним чином копії документів, адмінпротоколи, інформацію про порушення правил військового обліку і яка стала підставою включення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також інформації про направлення відповідачем до органів Національної поліції повідомлення: про необхідність для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 чи інших ТЦК та СП; про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав). Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 09.07.2026 року.
25.06.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 діяв у межах повноважень, визначених чинним законодавством України, здійснюючи ведення військового обліку та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідач вказав, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внаслідок реалізації положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 «Про затвердження Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів» позивача було автоматично взято на військовий облік. Також відповідач зазначив, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснювалося відповідно до законодавства, а саме Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. Відповідач послався на те, що законодавством передбачено можливість внесення до Реєстру не лише відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а й службових даних, пов`язаних із виконанням військового обов`язку та дотриманням правил військового обліку. При цьому, на думку відповідача, внесення таких відомостей не є тотожним притягненню особи до адміністративної відповідальності та не потребує обов`язкової наявності протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення. Крім того, відповідач зазначив, що відсутність складеного щодо позивача протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не свідчить про протиправність дій відповідача щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру, оскільки такі відомості можуть стосуватися виконання військового обов`язку, а не факту притягнення до адміністративної відповідальності. Разом з тим відповідач повідомив суд, що з 03.06.2026 року позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_3 іншою інформацією щодо позивача не володіє. З огляду на викладене відповідач вважає, що його дії щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів були правомірними, здійснені в межах наданих законом повноважень, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
30.06.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що вони не спростовують обставин, викладених у позовній заяві. Позивач вказав, що відповідачем не дотримано вимог частини третьої та пункту 2 частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до відзиву не додано доказів його направлення позивачу. Також позивач наголосив, що відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення, а також документів, які стали підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку. На думку позивача, внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та відображення у застосунку «Резерв+» інформації про адміністративну справу за статтею 210 КУпАП без належного оформлення відповідних процесуальних документів суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідача із заявами про виправлення відомостей у Реєстрі, однак такі звернення залишилися без належного реагування. У зв`язку з наведеним позивач просив суд не враховувати поданий відповідачем відзив та задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаною особою, має інвалідність ІІІ групи, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та даними військово-облікового документа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак у зв`язку з тимчасовою окупацією території Луганської області фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою внутрішньо переміщеної особи від 10.04.2023 року.
З матеріалів справи встановлено, що 21.05.2026 року позивачем сформовано військово-обліковий документ в електронній формі, відповідно до якого у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містилися відомості про порушення ним правил військового обліку, а саме: «не став на військовий облік за новою адресою». У зазначеному документі також було зазначено дату звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 до органів Національної поліції - 01.02.2026 року.
Як зазначив позивач у зверненні від 22.05.2026 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про нібито порушення ним правил військового обліку та направив до органів Національної поліції інформацію щодо необхідності його адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріалами справи підтверджується, що 22.05.2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про скасування розшуку, виключення недостовірних відомостей із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та направлення до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для його адміністративного затримання та доставлення.
У відповідь на зазначене звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 27.05.2026 року №ЩТ/2712 повідомив позивача, що в ході реалізації експериментального проєкту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року № 932 його було автоматично взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також зазначив, що позивач нібито порушив правила військового обліку, оскільки не став на військовий облік за новим місцем проживання.
Разом з тим, як вбачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 11.06.2026 року №ЩТ/2985, відповідачем зазначено, що позивач не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , а з 03.06.2026 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Також судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 02.06.2026 року №R562909 було закрито справу про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП щодо позивача, що підтверджується наданим позивачем скріншотом із застосунку «Резерв+».
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 10.06.2026 року Головним управлінням Національної поліції в Луганській області розглянуто звернення позивача щодо видалення інформації про необхідність його адміністративного затримання. У відповіді зазначено, що станом на 08.06.2026 року відомості про необхідність доставлення позивача до ТЦК та СП із системи інформаційного порталу Національної поліції України були видалені.
Разом з тим, позивач вважає протиправним саме внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку та направлення інформації до органів Національної поліції за відсутності факту притягнення його до адміністративної відповідальності.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що предметом розгляду у цій справі є правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку та направлення інформації до органів Національної поліції щодо його розшуку та адміністративного затримання.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти мають право отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, а також звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення до Реєстру запису про себе та виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до статті 14 вказаного Закону ведення Реєстру включає, зокрема, внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру, внесення змін до персональних та службових даних, а також актуалізацію бази даних Реєстру на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, та шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними ресурсами.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
Пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку здійснюється органами ведення військового обліку відповідно до вимог законодавства.
Разом із тим, суд звертає увагу, що сама по собі наявність у Реєстрі відомостей про порушення правил військового обліку не є тотожною факту притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки питання наявності складу адміністративного правопорушення та винності особи підлягає встановленню у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку тягне за собою адміністративну відповідальність.
При цьому, за змістом статей 254, 256 КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачає складення протоколу про адміністративне правопорушення, у якому фіксуються обставини вчинення правопорушення, та подальше прийняття постанови про притягнення особи до відповідальності або закриття провадження.
Матеріалами справи підтверджується, що щодо позивача 02.06.2026 року постановою ІНФОРМАЦІЯ_6 №R562909 було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП.
Отже, на момент звернення позивача до суду відсутній факт притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а також відсутня чинна постанова про накладення адміністративного стягнення.
Разом з тим, суд зазначає, що внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо наявності порушення правил військового обліку не є заходом адміністративного стягнення, а має інформаційно-обліковий характер та спрямоване на забезпечення виконання законодавства у сфері військового обов`язку.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для внесення відповідної інформації стало те, що, за даними Реєстру, позивач не став на військовий облік за новим місцем проживання після отримання статусу внутрішньо переміщеної особи.
Суд враховує, що позивач отримав довідку внутрішньо переміщеної особи 10.04.2023 року, а відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей України на нове місце проживання, підлягають взяттю на військовий облік за новим місцем проживання.
При цьому, доказів того, що позивач у встановлений законодавством строк звертався до відповідного органу ведення військового обліку для постановки на облік за місцем фактичного проживання після переміщення з м. Луганська, матеріали справи не містять.
Навпаки, з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 27.05.2026 року №ЩТ/2712 вбачається, що відомості щодо позивача були сформовані в Реєстрі в результаті реалізації експериментального проєкту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року №932, а інформація про порушення правил військового обліку була внесена у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо постановки на військовий облік.
Суд також враховує, що після звернення позивача та зміни місця ведення військового обліку відповідні відомості були актуалізовані, оскільки листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 11.06.2026 року №ЩТ/2985 повідомлено, що з 03.06.2026 року позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Крім того, Головне управління Національної поліції в Луганській області листом від 10.06.2026 року №14982-2026 повідомило позивача, що станом на 08.06.2026 року інформацію про необхідність його доставлення до ТЦК та СП із системи інформаційного порталу Національної поліції України було видалено.
Таким чином, на час розгляду справи відсутні докази того, що відповідач продовжує здійснювати щодо позивача заходи адміністративного примусу або що в інформаційних системах Національної поліції містяться актуальні відомості про необхідність його затримання.
Суд критично оцінює посилання позивача на те, що внесення інформації про порушення правил військового обліку є незаконним виключно з тієї підстави, що його не було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки законодавство розмежовує відомості облікового характеру та факт застосування адміністративного стягнення.
Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18.07.2020 року у справі №216/5226/16-а, у якій зазначено, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, підтвердженого належними доказами. Водночас питання внесення облікової інформації до відповідних державних реєстрів оцінюється з урахуванням повноважень суб`єкта владних повноважень та мети ведення такого реєстру.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.05.2022 року у справі №640/11635/19, відповідно до якої сам факт незгоди особи з відомостями, внесеними до інформаційної системи, не є безумовною підставою для їх виключення, якщо суб`єкт владних повноважень діяв у межах визначених законом повноважень та на підставі наявних у нього даних.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача покладається обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
У даній справі відповідачем надано докази, які підтверджують, що внесення інформації до Реєстру було здійснено на підставі відомостей щодо невиконання позивачем обов`язку щодо постановки на військовий облік за новим місцем проживання, а також що після актуалізації даних та зміни місця військового обліку інформація щодо необхідності його доставлення до ТЦК та СП була припинена.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язання виключити такі відомості є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав належну оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права та оцінки обставин фактичної дійсності.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.
У ході розгляду справи судом не відшукано судових актів, котрі б підлягали урахуванню згідно з ч.4 ст.78 КАС України або згідно з ч.5 ст.242 КАС України.
Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник