Справа № 185/3743/23
Провадження № 2/314/25/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.2026 року м.Вільнянськ
Справа № 185/3743/23;
провадження № 2/314/25/2026;
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кіяшко В.О.,
секретар судового засідання Румянцева А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання зобов`язання припиненим,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів адвоката Кофанова А.В.,
стислий виклад позицій сторін.
Позивач звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вдвох за розпискою позичили у позивача 90000, 00 грн., та зобов`язалися повернути зазначену суму не пізніше 30 жовтня 2020року. Ці гроші було передано відповідачам із рук в руки.
Вказана обставина підтверджується доданою копією розписки (оригінал знаходиться у позивача).
24 березня 2019 року відповідач ОСОБА_2 за розпискою позичила у позивача 100000, 00 грн. та зобов`язалася повернути зазначену суму в грудні 2022 року. Ці гроші були передано із рук в руки.
Вказана обставина підтверджується доданою копією розписки (оригінал знаходиться у позивача).
У строк встановлений розписками відповідачі отримані в борг гроші не повернули, що змушує позивача звернутися до суду на захист порушеного права.
У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути суму боргу, три проценти річних та індекс інфляції.
26.10.2023 на електронну адресу суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з лютого 2001 року до 15 жовтня 2021 року.
Позовні вимоги по зустрічному повозу вмотивовані тим, що позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 , уклали договір позики, згідно якої позичили грошову суму у розмірі 90000,00 тис. грн.
Між тим на момент укладення договору, ОСОБА_1 тривалий час, понад 20 років, проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 - матір`ю ОСОБА_2 .
Договір позики був укладений в той проміжок часу, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За таких же умов 24.12.2020 року вся сума позики 90000,00 грн. була повернута ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому остання склала та підписала відповідну розписку про повернення суми позики.
Позивач по первинному позову в судовому засіданні свій позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, проти зустрічного позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.
Представник відповідачів у судовому засіданні первинний позов визнав частково, не заперечував що борг в розмірі 100000 відповідачкою ОСОБА_2 не був повернутий. Зустрічний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити на тих підставах, що в ньому зазначені.
Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.
16.03.0223 позивач звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 цивільна справа № 185/3743/23 направлена за підсудністю до Вільнянського районного суду Запорізької області .
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 31.05.2023 (суддя Свідунович Н.М.) відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням осіб, у якій роз`яснено відповідачам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
14.06.2023 на адресу суду від відповідачів надійшов відзив у справі.
29.08.2023 року на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла від позивача уточнена позовна заява.
13.09.2023 на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області від відповідачів надійшов відзивна на уточнену позовну заяву.
20.09.2023 Вільнянським районним судом постановлено ухвалу про залишення уточнених позовних вимог без руху.
17.10.2023 на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області від відповідачів надійшов відзивна на позовну заяву.
26.10.2023 від відповідача ОСОБА_3 на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява.
14.11.2023 року на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області від відповідача по зустрічному позову надійшов відзив.
27.11.2023 року від представника позивача за зустрічним позовом адвоката Кофанова А.В. надійшло клопотання про витребування доказів.
30.11.2023 Вільнянським районним судом Запорізької області клопотання про витребування доказів задоволено, про що постановлено відповідну ухвалу.
10.01.2024 ухвалою суду задоволено клопотання про забезпечення доказів, допитано в якості свідка ОСОБА_2
25.01.2024 надійшла уточнена позовна заява.
29.01.2024 ухвалою суду уточнена позовна заява залишена без руху.
07.03.2023 ухвалою суду заяву про збільшення позовних вимог повернуто позивачу.
04.12.2024 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
03.06.2025 відповідно до повторного авторозподілу, у зв`язку з тим, що суддя Свідунович Н.М. перебуває у відпустці, у зв`язку з вагітністю та пологами, справа надійшла в провадження судді Кіяшко В.О.
10.07.2025 ухвалою суду суддею Кіяшко В.О. прийнято до свого провадження справу за первісним та зустрічним позовом та призначено підготовче судове засідання.
06.08.2025 року на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла від позивача уточнена позовна заява.
13.08.2025 на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області від відповідачів надійшов відзив на уточнену позовну заяву.
10.09.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд
встановив
24 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вдвох за розпискою позичили у позивача 90000, 00 грн., та зобов`язалися повернути зазначену суму не пізніше 30 жовтня 2020року. Ці гроші було передано відповідачам із рук в руки.
Вказана обставина підтверджується доданою копією розписки (оригінал розписки знаходиться у позивача).
24 березня 2019 року відповідач ОСОБА_2 за розпискою позичила у позивача 100000, 00 грн. та зобов`язалася повернути зазначену суму в грудні 2022 року. Ці гроші були передано з рук в руки.
Вказана обставина підтверджується доданою копією розписки (оригінал розписки знаходиться у позивача).
У строк встановлений розписками відповідачі отримані в борг гроші не повернули, що змушує позивача звернутися до суду на захист порушеного права.
26.10.2023 на електронну адресу суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з лютого 2001 року до 15 жовтня 2021 року.
Позовні вимоги позивач по зустрічному повозу мотивує тим, що позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 , уклали договір позики, згідно якої позичили у ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 90000,00 тис. грн.
На момент укладення договору, відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 тривалий час, понад 20 років, проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 - матір`ю ОСОБА_2 .
Договір позики був укладений в той проміжок часу, коли відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За таких же умов 24.12.2020 року вся сума позики 90000,00 грн. була повернута ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому остання склала та підписала відповідну розписку про повернення суми позики. Копія якої додається до відзиву.
Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За хронологією продій спочатку необхідно вирішити позовні вимоги по зустрічному позову, щодо встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 матері відповідачки ОСОБА_2 , а потім вирішити вимоги по первісному позову, щодо існування договору позики та наявності боргу.
Щодо зустрічних вимог поданих ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу кредитора ОСОБА_1 з ОСОБА_4 .
Кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорю ванного права шляхом звернення до суду за захистом майнового права та інтересу ст. 16 ЦК України.
Відповідно до статті 745 СК України факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу стосується виключно самих майново та особисто пов`язаних осіб (чоловіка та жінки).
Таким чином суд приходить до висновку, що боржник в даній справі ОСОБА_3 не має права звертатися до суду із позовом про встановлення факту спільного проживання кредитора з іншою особою, оскільки такий юридичний факт можуть доводити самі члени фактичної сім`ї, натомість кредитор чи боржник у зобов`язаннях зобов`язані доводити наявність або відсутність майна та спірних прав за загальними правилами цивільного процесу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаний позов поданий не належним позивачем, що є самостійною підставою для відмови в позову без оцінки інших деталей спору.
Враховуючи, що решта позовних вимог по зустрічному позову які є похідними від встановлення юридичного факту то теж задоволенню не підлягають.
Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення боргу.
За п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі №464/3790/16-ц вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення грошових коштів у строк та в розмірі, визначеним договором позики.
Відповідно до змісту ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримання виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідач ОСОБА_2 визнала позовні вимоги частково не заперечувала проти наявності боргу перед позивачем в сумі 100 000грн.
Водночас відповідачі не надали суду жодних доказів на спростування пред`явлених позовних вимог щодо повернення ними суми боргу в розмірі 90 000грн. саме кредитору ОСОБА_1 .
Суд не приймає до уваги ствердження відповідачів, про начебто повернення боргу в розмірі 90 000грн. ОСОБА_4 як цивільній дружині ОСОБА_1 .
В даному випадку ОСОБА_1 не уповноважував ОСОБА_4 на вчинення жодної дії, а саме отримання за нього боргових зобов`язань. Зобов`язання за договором позики існувало виключно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 , а таму повернення боргу третій особі навіть дружині без належних на те повноважень не вважається належним виконанням і не звільняє кредитора від боргу, відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок особисто кредитору, а не членам його родини.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, то він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином вказані суми підлягаю стягненню з відповідачів з урахуванням індексу інфляції.
Позивачем в обох випадках невірно обраховані грошові суми втрати від інфляції.
Так, розмір втрат від інфляції за розпискою від 24.03.2019 року (сума боргу - 90000
гривень, дата повернення - жовтень 2020 року), обрахований позивачем у розмірі 70545 гривень. Між тим, згідно офіційних даних Міністерства фінансів України, розміщених на його офіційному сайті, та наведених самим позивачем, індекс інфляції за період часу з листопада 2020 року до липня 2025 року включно склав 162,2 %; розмір втрат від інфляції, таким чином, має складати 90000 х 162,2 % = 55980 гривень.
Розмір втрат від інфляції за розпискою від 05.12.2021 року (сума боргу - 100000 гривень, дата повернення - грудень 2022 року), обрахований позивачем у розмірі 25321 гривня 99 копійок. Згідно офіційних даних Міністерства фінансів України, розміщених на його офіційному сайті, та наведених самим позивачем, індекс інфляції за період часу з січня 2023 року до липня 2025 року включно склав 123,4 %; розмір втрат від інфляції, таким чином, має складати 100000 х 123,4 % = 23400 гривень.
Щодо відсотків.
Щодо вимог про стягнення 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, суд враховує таке.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Так, вказаною нормою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити суму 3% відповідно до статті 625 цього Кодексу, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином у стягненні відсотків позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 3- 5, 12-13, 76-81, 133, 141, 263-265, 273 ЦПК України,-
постановив:
1.Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.
2.Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса: АДРЕСА_2 ) борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 145980 (сто сорок п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
3.Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса: АДРЕСА_2 ) борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 123400 (сто двадцять три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.
4.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійки.
5.Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_4 (адреса: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійки.
6.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійки.
7.В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання зобов`язання припиненим - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.07.2026.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко
07.07.2026