ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Львів Справа № 907/189/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Бонк Т.Б.
розглянув без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.04.2026 (повне рішення складено 07.05.2026, суддя Д. Є. Мірошниченко)
у справі № 907/189/26
за позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області, м. Мукачево, в інтересах держави в особі
позивача-1 Жденієвської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, смт Жденієво Мукачівського району Закарпатської області
позивача-2 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Ужгород
про стягнення 116 662,32 грн шкоди
Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 21.04.2026 у справі № 907/189/26 ухвалив: - задоволити позов Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Жденієвської селищної ради та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області; - стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Жденієвської селищної ради 116 662,32 грн шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев; - стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Закарпатської обласної прокуратури 2662,40 грн судового збору.
При ухваленні рішення місцевий суд виходив з того, що обов`язок щодо охорони, захисту та збереження лісів, у тому числі від незаконних рубок, покладається на постійного лісокористувача. Суд встановив факт незаконної рубки та пошкодження дерев на лісовій ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача, а також дійшов висновку про неналежне виконання ним покладених законом обов`язків із забезпечення охорони лісового фонду, що перебуває у прямому причинному зв`язку із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу. При цьому, розрахунок збитків, здійснений Державною екологічною інспекцією відповідно до затверджених такс, суд визнав належним і допустимим доказом розміру шкоди, а відповідач не надав належних доказів, які б спростовували факт правопорушення, правильність визначення кількості та характеристик пошкоджених дерев, розміру шкоди, а також які б підтверджували вжиття ним достатніх заходів щодо охорони лісу та відсутність вини. Враховуючи наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення - протиправної бездіяльності, шкоди, причинного зв`язку між ними та вини, яка у деліктних правовідносинах презюмується і не була спростована відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора та задовольнив позов у повному обсязі
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2026 у справі № 907/189/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Жденієвської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2026, склад колегії з розгляду справи № 907/189/26 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Бонк Т.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у цій справі.
11.06.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 907/189/26.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" зазначено, що:
- чинне лісове законодавство покладає на постійного лісокористувача загальний обов`язок щодо охорони лісів, однак не визначає конкретного переліку заходів, які він повинен був вчинити для запобігання незаконної рубки саме на спірній ділянці. При цьому, прокурор не конкретизував, які саме обов`язкові дії відповідач не виконав, не довів факту протиправної бездіяльності та не встановив причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача і незаконною рубкою. Відтак, один із обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення відсутній, що виключає можливість покладення цивільно-правової відповідальності;
- позов ґрунтується виключно на акті перевірки, відомості попневого переліку та розрахунку Державної екологічної інспекції, які самі по собі не підтверджують достовірність визначеного розміру збитків. У матеріалах справи відсутні відомості щодо методики проведення вимірювань, використаних вимірювальних приладів, їх сертифікації, осіб, які здійснювали заміри, часу проведення незаконної рубки та інших істотних обставин, необхідних для правильного визначення шкоди;
- суд фактично поклав на відповідача відповідальність за дії невстановлених осіб без належного встановлення складу цивільного правопорушення. Положення Лісового кодексу України не передбачають автоматичної відповідальності постійного лісокористувача лише з підстави виявлення незаконної рубки на закріпленій території, а відповідальність може наставати лише за доведеного порушення ним конкретних вимог щодо ведення лісового господарства. Оскільки прокурор не довів протиправної поведінки, вини та причинного зв`язку, а суд не встановив цих обставин належним чином, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.
Скориставшись своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, прокурором подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено заперечення проти доводів апелянта, зокрема, з огляду на таке:
- рішення суду відповідає вимогам Лісового кодексу України та усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якими саме на постійного лісокористувача покладається обов`язок забезпечити належну охорону та захист лісів від незаконних рубок. У деліктних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, тому саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини. Водночас, таких доказів суду не подано, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановленого факту неналежного виконання відповідачем покладених на нього законом обов`язків;
- незаконна рубка та пошкодження дерев встановлені актом позапланової перевірки Державної екологічної інспекції та відомістю попневого переліку, які підписані представниками відповідача без зауважень чи заперечень. Відповідач не оскаржив зазначені документи у встановленому законом порядку та не надав доказів їх недостовірності;
- розрахунок шкоди здійснено на підставі офіційних матеріалів перевірки та відомості попневого переліку, в яких зафіксовано кількість, породу та діаметри пошкоджених і незаконно зрубаних дерев. Відповідач не надав жодного належного доказу, який би свідчив про неправильність проведених вимірювань, використання несертифікованих приладів чи помилки у визначенні розміру шкоди. Самі лише припущення та сумніви апелянта не спростовують достовірності офіційних документів і не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
З огляду на приписи ч.10 ст.270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, судова колегія встановила такі обставини:
За результатами проведеного Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів встановлено, що по межі лісосіки у кварталі 5 виділів 45, 46, 25, 23, 40.1 та у кварталі 6 виділів 27.3, 21, де проводилися (інші) рубки, пов`язані з веденням лісового господарства, а саме рубка, пов`язана з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках та доглядом за ними, що здійснювалася на підставі лісорубних квитків, виданих Пашківському (Жденієвському) лісництву Свалявського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», виявлено незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 23 см.
Крім того, під час проведення зазначеного заходу державного нагляду (контролю) встановлено пошкодження до ступеня припинення росту 13 дерев, а саме: дерев породи ялина діаметрами біля шийки кореня 12 см - 1 шт., 13 см - 1 шт., 17 см - 1 шт., 20 см - 1 шт., 23 см - 1 шт., 28 см - 1 шт., 29 см - 1 шт., 37 см - 1 шт., 40 см - 2 шт., 44 см - 1 шт., а також дерев породи верба діаметрами біля шийки кореня 20 см - 1 шт. та 25 см - 1 шт. Також виявлено пошкодження до ступеня неприпинення росту п`яти дерев породи ялина діаметрами біля шийки кореня 15 см - 1 шт., 19 см - 1 шт., 32 см - 1 шт., 38 см - 1 шт. та 47 см - 1 шт.
За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області складено акт від 19.05.2025 за № 007/02, у якому зафіксовано наведені порушення.
На підставі вказаного акта позапланової перевірки, постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 за № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», а також ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області здійснено розрахунок збитків, завданих державі Пашківським лісництвом Свалявського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», відповідно до якого, розмір шкоди становить 116 662,32 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 21.05.2025 Державна екологічна інспекція у Закарпатській області направила на адресу філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» претензію за № 11/02/25 про добровільне відшкодування збитків у сумі 116 662,32 грн, завданих державі внаслідок незаконної рубки дерев та пошкодження дерев до ступеня припинення росту.
10.06.2025 Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області отримано лист філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за № 11838/39.7.1-2-2025 щодо надання копій документів.
У відповідь на зазначене звернення, 20.06.2025 інспекцією направлено відповідь із долученням належним чином засвідчених копій відповідних документів.
Надалі, філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» сформовано заперечення на претензію за № 1024 від 18.08.2025, в якому зазначено, що філії не було надано документів, які могли б бути підставою для розгляду пред`явленої претензії. Крім того, відповідач вказав, що сама по собі претензія не є самостійним доказом протиправності дій філії у сфері дотримання природоохоронного законодавства, а тому притягненню філії до відповідальності та нарахуванню збитків, на його думку, має передувати проведення комплексу заходів, спрямованих на встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, що має бути підтверджено відповідним актом.
Водночас, прокурор зазначає, що саме Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» як постійний лісокористувач не забезпечило належну охорону та збереження закріплених за ним лісів, допустило незаконну рубку дерев, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду у розмірі 116 662,32 грн, розрахунок якої здійснено Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області.
Посилаючись на невідшкодування відповідачем у добровільному порядку завданої шкоди, прокурор в інтересах держави в особі Жденієвської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев та пошкодженням дерев до ступеня припинення їх росту на території, що перебуває у постійному користуванні відповідача.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про відсутність повноважень прокурора на звернення з даним позовом чи здійснення ним представництва інтересів держави у цій справі, оскільки відповідні повноваження прокурора жодним з учасників справи не оспорюються, доводів щодо порушення порядку реалізації ним представницької функції апеляційна скарга не містить, а матеріалами справи не підтверджується існування підстав для висновку про відсутність у прокурора передбачених законом повноважень на звернення до суду в даному випадку.
За приписами ст. 19 Лісового Кодексу України (далі - ЛК України), постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Частиною 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачають здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.
За приписами ст.105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Відповідно до ст.107 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Статтею 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Системний аналіз положень ст. ст. 86, 105 та 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Доводи апелянта про те, що прокурор повинен був визначити конкретний перелік заходів, які відповідач був зобов`язаний здійснити для охорони саме спірної лісової ділянки, колегія суддів відхиляє. Закон покладає на постійного лісокористувача не обов`язок виконати окремі формально визначені заходи, а обов`язок забезпечити належну охорону та захист лісів, як результат здійснення комплексу організаційних, контрольних і превентивних заходів. Саме факт виявлення незаконної рубки в межах закріпленої за відповідачем лісової ділянки в сукупності з відсутністю доказів належного виконання такого обов`язку свідчить про неналежне здійснення охорони лісу. Верховний Суд неодноразово зазначав, що для покладення відповідальності на постійного лісокористувача не вимагається встановлення невиконання конкретної окремої дії, якщо відповідач не довів належного виконання покладених законом обов`язків щодо охорони лісу (постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22).
Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 зазначила, що, виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної рубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку, вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Згідно зі ст.1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У даному випадку бездіяльність відповідача полягає невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної порубки третіми особами не заперечується та не спростовано.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У даному випадку відповідачем не дотримано вимоги ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу, та державі, як власнику лісових ресурсів.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
Із встановлених судом обставин вбачається, що незаконна рубка дерев відбулася в межах лісової ділянки, яка перебуває у постійному користуванні відповідача. На постійного лісокористувача законом покладено обов`язок здійснювати комплекс організаційних, превентивних та контрольних заходів, спрямованих на збереження лісових насаджень і недопущення їх незаконного знищення. Такий обов`язок має активний характер і передбачає не формальне закріплення функцій охорони, а їх реальне виконання.
Факт незаконної рубки сам по собі не утворює автоматичної підстави для покладення відповідальності. Водночас, саме на відповідача покладається обов`язок довести, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для належної організації охорони відповідної лісової ділянки та, що шкода виникла незалежно від його поведінки.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про належне та ефективне здійснення відповідачем заходів охорони у період, коли була вчинена незаконна рубка, або про існування об`єктивних обставин, що виключали можливість запобігання такому правопорушенню. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували системність контролю, достатність організаційних заходів чи неможливість запобігти заподіянню шкоди навіть за умов належного виконання обов`язків.
За таких обставин, встановлений факт незаконної рубки в межах підвідомчої відповідачу території у сукупності з відсутністю доказів належного виконання ним обов`язків щодо охорони лісу свідчить про наявність протиправної бездіяльності. Саме невжиття або неналежне вжиття заходів охорони створило умови, за яких треті особи отримали можливість здійснити незаконну рубку, що зумовило заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.
Порушення відповідачем встановленого законом обов`язку із забезпечення охорони лісу перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням негативних наслідків, оскільки за належної організації охорони заподіяння шкоди у встановленому розмірі було б об`єктивно ускладненим або унеможливленим.
Відповідно до загальних засад деліктної відповідальності, вина заподіювача шкоди презюмується. Обов`язок доведення відсутності вини покладається на особу, яка заперечує проти позову. Відповідач не довів, що вжив усіх необхідних і достатніх заходів для належного виконання покладених на нього функцій охорони лісу, а тому презумпція його вини не спростована.
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторін щодо правильності визначення розміру шкоди та дійшов висновку, що здійснений Державною екологічною інспекцією розрахунок відповідає вихідним даним, зазначеним в акті перевірки та відомості попневого переліку, виконаний відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 665, а відповідач не надав належних доказів його неправильності чи власного контррозрахунку.
Покликання апелянта на відсутність в матеріалах справи відомостей щодо використаних вимірювальних приладів, методики проведення замірів, сертифікації таких приладів, осіб, які здійснювали вимірювання, та інших аналогічних обставин не спростовують належності і допустимості доказів, покладених в основу визначення розміру шкоди. Акт позапланової перевірки, відомість попневого переліку та розрахунок шкоди складені уповноваженим органом в межах наданих законом повноважень, містять необхідні відомості щодо кількості, породи та діаметрів незаконно зрубаних і пошкоджених дерев та були підписані представниками відповідача без зауважень. Доказів їх недостовірності, фальсифікації чи неправильності відображених у них вихідних даних відповідачем не надано. Саме лише припущення про можливі порушення під час проведення вимірювань без подання належних доказів не спростовують правильності визначеного розміру шкоди.
Посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо необхідності належного підтвердження кількості, діаметрів та інших характеристик незаконно зрубаних дерев колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені правові висновки сформульовані з врахуванням інших фактичних обставин справ. Натомість, у цій справі такі відомості містяться в акті перевірки та у відомості попневого переліку, достовірність яких відповідачем не спростована, що виключає підстави для висновку про недоведеність розміру заподіяної шкоди.
Отже, всупереч доводам апеляційної скарги, на відповідача не може бути покладено відповідальність з огляду на факт виявлення незаконної рубки на закріпленій за ним території, а лише з врахуванням встановленого судом неналежного виконання ним передбаченого законом обов`язку щодо забезпечення охорони лісу. При цьому, наявні у справі докази підтверджують як відсутність належного виконання відповідачем такого обов`язку, так і причинно-наслідковий зв`язок між його бездіяльністю та заподіяною шкодою, розмір якої належним чином підтверджений матеріалами справи.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).
Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.
Відтак, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні вимог апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» відмовити.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.04.2026 у справі № 907/189/26 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя Т.Б. Бонк