Справа № 530/2162/25
2/530/290/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А І Н И
24.06.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ситник О.В., за участю секретаря судового засідання - Бедюх Н.І. розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, -
в с т а н о в и в :
05.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Зіньківської міської ради Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями.
На підтвердження позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний дядько по материній лінії ОСОБА_2 , який на день смерті проживав один та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа після його смерті заведена в Зіньківській державній нотаріальній конторі за № 96/2025 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини. Після смерті ОСОБА_1 відкрилася спадщина до складу якої окрім іншого входить житловий будинок садибного типу ,який розташований в АДРЕСА_1 . Згідно по господарської книги №2 особовий рахунок № НОМЕР_1 будинковолодіння в АДРЕСА_1 станом на 01.07.1990 року, відносилося до типу колгоспного двору, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 - син. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв син ОСОБА_2 шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, але належним чином не оформив своїх спадкових прав. Звернувшись до державного нотаріуса з`ясувалося, що видати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно-житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 нотаріус не може і відмовив у видачі свідоцтва, оскільки правовстановлюючі документи на будинок відсутні. За таких обставин позивач позбавлений можливості оформити у законному порядку право власності на вищевказаний житловий будинок. Право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не оспорює, а тому за захистом своїх прав змушена звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Зіньківського районного суду Полтавської області 06.11.2025 року відкрито провадження у справі ( а.с.32).
Ухвалою суду від 17.04.2026 року призначено по справі судовий розгляд ( а.с.52).
В судове засідання учасники справи не з`явилися, від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просила їх задовільнити ,відповідач представник Зіньківської міської ради не з`явився, належним чином повідомлений ( а.с.55), відзиву на позов не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні без фіксування судового процесу.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування ", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження .
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено: ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Тарасівка Зіньківського району Полтавської області і його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( а.с.4,13). ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ( а.с.7). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ( а.с.8). Згідно по господарської книги №2 особовий рахунок № НОМЕР_1 будинковолодіння в АДРЕСА_1 станом на 01.07.1990 року, відносилося до типу колгоспного двору, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 - син ( а.с.9). На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 проживав один та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.11). На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і разом з нею за вищевказаною адресою проживав та був зареєстрований ОСОБА_2 - син ( а.с.12). ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 і його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ( а.с.13). ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 і її батьками були ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ( а.с.14). ОСОБА_10 та ОСОБА_8 26.04.1974 року зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_11 ( а.с.15).
Спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 заведена в Зіньківській державній нотаріальній конторі за № 96/2025 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини ( а.с. 29).
На звернення позивача до Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами наступними літерами: житловий будинок літ. А-1, сарай літ. Б, літня кухня літ. В, сарай літ. Г, погріб вхідний літ. Д, гараж літ. Е, сарай літ. Ж, сарай літ. З, ,огорожа №1, ворота огорожі № №2, огорожа №3, трубопровід №4 (а.с.16-19).
Державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно-житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 нотаріус не може і відмовив у видачі свідоцтва, оскільки у позивача правовстановлюючі документи на будинок відсутні ( а.с.29).
Нині чинне законодавство не містить визначення поняття ''колгоспного двору'', що регулювалося відповідними положеннями Цивільного кодексу Української РСР у редакції 1963 року, які були виключені у 1993 році (Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України'', який набрав чинності з 18 січня 1994 року).
Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого були членами колгоспу, брали участь особистою працею в колгоспному виробництві та отримували від цього основні доходи і спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці, виділеній колгоспом
Згідно із Зразковим статутом колгоспу від 1969 року, сім`я колгоспника отримувала в користування присадибну ділянку землі під город, сад і інші потреби в розмірі до 0,50 га (включаючи землю, зайняту спорудами). Колгосп надавав у встановленому в колгоспі порядку допомогу колгоспникам в будівництві і ремонті житлових будинків
Статус ''колгоспних дворів'' визначався у По господарських книгах - документах первинного обліку в сільських Радах народних депутатів з 1935 року. Вони складаються з окремих особових рахунків на кожне господарство, що знаходиться на території сільради. В особових рахунках містяться відомості про членів сім`ї, які проживають в господарстві, а також дані щодо землі, будівель і худоби, що знаходяться в особистому користуванні.
За таких обставин позивач позбавлений можливості оформити у законному порядку право власності на вищевказаний житловий будинок. Право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не оспорює, а тому за захистом своїх прав змушений звернутися до суду з даним позовом (а.с. 2-3).
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5. У наступному - Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 12 травня 1985 року № 5-2426 та Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
У відповідності до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у по господарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у по господарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Враховуючи вищевикладене, та те що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 ,визнання за позивачем в цілому право власності на житловий будинок не порушує права та інтереси інших осіб , тому суд прийшов до висновку , що житловий будинок може бути предметом спадкування в цілому між позивачем, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
В зв`язку з тим, що позивачі не заявляють вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст 524, 529, 549, 560 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст 328, 346, 392, 1216-1218, 1220-1223, 1233, 1268-1270, 1299 ЦК України (в редакції 2003 року), ст 12,13, 81, 210 247, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовну заявуОСОБА_1 до Зіньківської міської ради Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_4 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на житловий будинок садибного типу з допоміжними господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 та який складається в цілому з: житловий будинок літ. А-1, сарай літ. Б, літня кухня літ. В, сарай літ. Г, погріб вхідний літ. Д, гараж літ. Е, сарай літ. Ж, сарай літ. З, ,огорожа №1, ворота огорожі № №2, огорожа №3, трубопровід №4.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О. В. Ситник