УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/448/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі
за позовом Державного підприємства «ІНВЕСТЖИТЛО»
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси
про стягнення 134 243, 55 грн,
ВСТАНОВИВ:
13.07.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронному суді надійшла касаційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі № 916/448/26.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона подається на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підлягає касаційному оскарженню.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 про задоволення позову у цій справі Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «ІНВЕСТЖИТЛО» відмовити у повному обсязі. Заявник в апеляційній скарзі виклав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026, апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 по справі № 916/448/26 залишено без руху, встановлено скаржнику строк для надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3993,60 грн та обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку оскарження з іншими підставами.
Зокрема, судом встановлено, що апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 по справі № 916/448/26 подана 05.06.2026, а копію електронного судового рішення відповідачем отримано 28.04.2026 о 18:13. Отже, останній день оскарження вказаного рішення з моменту отримання вищевказаного судового рішення в електронному кабінеті - 18.05.2026.
Крім цього, в ухвалі зазначено, що скаржником до апеляційної скарги не було додано доказів того, що дійсно внаслідок введення в Україні військового стану, заявник не мав можливості своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою.
02.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги та надано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування зави про поновлення пропущеного процесуального строку заявник посилається на те, що повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/448/26 складено 27.04.2026, разом з тим строк на апеляційне оскарження було пропущено з причин, що не залежали від волі заявника, та зумовлені дією обставин непереборної сили, пов`язаних із збройною агресією проти України та запровадженням воєнного стану.
Заявник зазначає, що у зазначений період Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси як орган військового управління, що входить до системи Міністерства оборони України та Збройних Сил України, здійснював свою діяльність в умовах: систематичних повітряних тривог та ракетних обстрілів на території регіону, перебоїв у роботі електропостачання та засобів зв`язку (інтернету), обмеженого доступу до інформаційних ресурсів, у тому числі системи «Електронний суд». На думку заявника, зазначені обставини об`єктивно унеможливили своєчасне отримання та опрацювання процесуальних документів, належну підготовку та подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, що є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Колегія суддів апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою від 06.07.2026 відмовила у відкритті апеляційного провадження у справі № 916/448/26 за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 у справі №916/448/26, визнавши підстави пропуску процесуального строку, вказані скаржником, неповажними з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини третьої статті 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції складено та підписано 27.04.2026, а копію електронного судового рішення відповідачем було доставлено до Електронного кабінету 28.04.2026 о 18:13.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. При цьому, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
За таких підстав, днем вручення оскаржуваного рішення першої інстанції є 29.04.2026.
Отже, останній день оскарження вказаного рішення з моменту отримання вищевказаного судового рішення до електронного кабінету - 18.05.2026.
Водночас, апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси була сформована через систему "Електронний суд" лише 04.06.2026 (зареєстрована 05.06.2026), тобто з пропуском строку, встановленого частинами першою та другою статті 256 ГПК України.
Колегія суддів попередньої інстанції звернула увагу, що в України з 24.02.2022 діє правовий режим воєнного стану, його тривале продовження, а також такі фактори, як повітряні тривоги, обстріли, перебої з електропостачанням та інтернет-зв`язком, дійсно мають системний характер і є загальними.
Однак самі по собі такі обставини не звільняють учасників справи від обов`язку дотримання процесуальних строків та не є безумовною підставою для їх поновлення.
Для визнання причин пропуску процесуального строку поважними учасник справи повинен навести конкретні обставини, які об`єктивно унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії саме у відповідний період, та підтвердити їх належними і допустимими доказами.
Натомість, лише посилання скаржника, серед іншого, на загальні умови функціонування держави в період воєнного стану, без належного підтвердження їх впливу на можливість своєчасного подання апеляційної скарги, не можуть вважатися достатнім обґрунтуванням поважності причин пропуску строку.
Скаржником у заяві (вх. № 2727/26 від 02.07.2026) не наведено жодних конкретних обставин, які об`єктивно унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги у строк до 18.05.2026.
У даному випадку скаржник посилається лише на загальні умови функціонування держави в період воєнного стану (введення воєнного стану та повітряні тривоги), без належного підтвердження їх впливу на можливість своєчасно подати апеляційну скаргу.
У даному випадку скаржником не доведено, що запровадження воєнного стану причинно-наслідковим зв`язком унеможливило виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку, а також не доведено, що несвоєчасне оскарження ухвали суду першої інстанції зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
Колегією суддів зроблено висновок, що несвоєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення та суб`єктивної поведінки самого скаржника, яка несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини, викладені в заяві (вх. № 2727/26 від 02.07.2026), не є поважними.
У касаційній скарзі заявник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції фактично не здійснив належної оцінки наведених заявником обставин, не встановив наявності чи відсутності причинно-наслідкового зв`язку між виконанням Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса функцій органу військового управління та неможливістю своєчасного звернення до суду, обмежившись загальним висновком про відсутність поважних причин пропуску строку.
Такий підхід свідчить про формальне застосування положень ГПК України без індивідуальної оцінки конкретних обставин справи, що суперечить як нормам процесуального законодавства, так і практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.
Апеляційний суд окремої оцінки доводам скаржника не надав, зокрема у заяві було наведено сукупність конкретних обставин, які у своїй взаємодії істотно ускладнили можливість своєчасного подання апеляційної скарги, щодо того, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси:
- є органом військового управління, який входить до системи Міністерства оборони України;
- забезпечує функціонування військових частин, військових установ та органів військового управління;
- після початку широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації виконує значно більший обсяг завдань, безпосередньо пов`язаних із забезпеченням обороноздатності держави;
- здійснює свою діяльність в умовах систематичних повітряних тривог, необхідності перебування працівників в укриттях, перебоїв з електропостачанням та електронними комунікаціями;
- одночасно забезпечує представництво інтересів держави у значній кількості судових справ, кількість яких після введення воєнного стану істотно збільшилася;
- змушений погоджувати процесуальні документи з урахуванням особливостей діяльності органу військового управління та виконання першочергових завдань оборонного характеру.
На думку скаржника, висновок апеляційного суду про відсутність поважних причин пропуску строку не містить належного мотивування та не відповідає вимогам статей 86 та 236 ГПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення, оскільки оцінка доказів не може зводитися до формального констатування того, що заявлені обставини є загальновідомими або стосуються всіх учасників правовідносин.
Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 119 ГПК України, оскільки не здійснив індивідуальної оцінки поважності причин пропуску процесуального строку, не встановив причинно- наслідкового зв`язку між наведеними заявником обставинами та несвоєчасним поданням апеляційної скарги, а також дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення строку, що призвело до безпідставної відмови у відкритті апеляційного провадження.
Крім цього, скаржником зазначено про неправильне визнчення судом апеляційної інстанції строку на апеляційне оскарження, останнім днем якого встановлено 18 травня 2026 року, що є наслідком неправильного застосування положень статті 242 ГПК України.
Суд встановив лише факт технічної доставки судового рішення до електронного кабінету, однак не дослідив, чи мав заявник реальну можливість у відповідний період своєчасно ознайомитися зі змістом судового рішення, організувати його правовий аналіз, підготувати правову позицію, погодити процесуальні документи та звернутися до суду апеляційної інстанції.
Зокрема, суд не встановив:
- чи забезпечувався у відповідний період фактичний доступ відповідальних працівників до електронного кабінету;
- чи впливали на організацію роботи Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса систематичні повітряні тривоги, перебування працівників в укриттях,
- перебої з електропостачанням та електронними комунікаціями;
- чи враховувалися особливості функціонування органу військового управління в умовах воєнного стану;
- чи існували інші об`єктивні обставини, які ускладнювали своєчасне ознайомлення із судовим рішенням та підготовку апеляційної скарги.
Перевіривши доводи заявника касаційної скарги, дослідивши матеріали справи в електронному суді та додані до касаційної скарги документи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, згідно з принципом res judicata (принцип юридичної визначеності) жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії", № 52854/39, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" № 32053/13).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд і втручання суду в усталені правовідносини допускається у виняткових випадках.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "…право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".
Відповідо до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з частиною першою статті 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Крім цього, Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до ГПК України не вносились.
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.02.2018 у справі № 2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України).
Здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, призведе до порушення принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, тому таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.
Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на те, що у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, в тому числі правом участі в судовому процесі через самопредставництво та (або) через представника.
Обов`язок суду відправити судове рішення кореспондується з обов`язками учасників справи отримати таке судове рішення, а також у розумні інтервалу часу вживати заходів щодо реалізації своїх процесуальних прав.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд врахував, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
Щодо зазначення скаржником причин, що дають підстави на поновлення строку, пов`язаних з умовами воєнного часу, таких як перебої з електропостачанням та електронними комунікаціями, то за позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.01.2025 у справі №295/4031/24, подібні обставини не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження без надання доказів щодо об`єктивної неможливості направлення скарги в установлений законом строк.
Отже, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону, в тому числі щодо строку на оскарження.
Тільки за наявності відповідних доказів в підтвердження об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначені заявником в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення обставини не є об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення заявника, чи такими, що перешкоджали здійснити усі необхідні процесуальні дії для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.
Також, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник не додав до клопотання жодних доказів на підтвердження своїх доводів.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення, а для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Колегія суддів погоджується з тим, що в України з 24.02.2022 діє правовий режим воєнного стану, його тривале продовження, а також такі фактори, як повітряні тривоги, обстріли, перебої з електропостачанням та інтернет-зв`язком, дійсно мають системний характер і є загальними, проте недотримання процесуальної дисципліни зумовлено суб`єктивною поведінкою учасників процесу, яка залежить від організації роботи, пов`язаної з дотримання вимог законодавства щодо звернення зі скаргою у встановленому порядку та строк.
Належних доводів та доказів наявності особливих та непереборних обставин, що підтверджують поважність причини пропуску скаржником строку оскарження, скаржником не наведено, що відповідно до частини четвертої статті 261 ГПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Вказані обставини не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права (статей 86, 119, 236, 260, 261 ГПК України), оскільки підстави касаційної скарги не відповідають обставинам, встановленим та викладеним у судових рішеннях у цій справі, зокрема в оскаржуваній ухвалі, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Неправильне встановлення апеляційним судом останнього дня строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 по справі № 916/448/26, яким є 19.05.2026 відповідно до частини другої статті 256 ГПК України, не впливає на правильність оскаржуваного рішення.
Доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі № 916/448/26 та відмову у відкритті касаційного провадження, адже у цій справі правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі №916/448/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ