УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10049/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І. Д.,
розглянув касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025
(суддя Ващенко Т. М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026
(головуючий - Корсак В. А., судді: Євсіков О. О., Буравльов С. І.)
у справі за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння";
2. Фермерського господарства "Агрофірма "Базис"
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
1. 14.08.2024 Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС (далі - позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння" та Фермерського господарства "Агрофірма "Базис" про визнання недійсним договору СП1-2022 про надання послуг від 15.05.2022.
2. Позов обґрунтовано тим, що спірний договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур є удаваним і нереальним, оскільки замовник послуг не має статусу сільськогосподарського товаровиробника та не володіє земельними ділянками для використання цих послуг у власній господарській діяльності. На переконання позивача, відсутність економічної доцільності свідчить про те, що правочин був укладений з порушенням публічного порядку та мав на меті виключно ухилення від оподаткування і незаконне заволодіння майном держави через безпідставне формування податкового кредиту. У позові позивач посилається на підпункт 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, що наділяє його правом звертатися до суду, та на статтю 228 Цивільного кодексу України для обґрунтування недійсності договору через порушення публічного порядку.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення мотивоване тим, що оспорюваний правочин є змішаним договором, укладеним із дотриманням принципу свободи договору, а позивач не надав належних та допустимих доказів того, що цей договір суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок або укладений з метою ухилення від оподаткування. Суд вказав, що акт податкової перевірки є лише носієм доказової інформації, а не достатнім доказом недійсності правочину, і він не може встановлювати обов`язкових правил для сторін договору. Додатково суд наголосив на неефективності обраного податківцями способу захисту, адже визнання недійсним уже фактично виконаного договору без одночасного заявлення вимоги про застосування наслідків його недійсності (стягнення коштів) не здатне призвести до реального захисту та відновлення прав держави.
5. За результатами апеляційного перегляду справи суд зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відсутні.
6. 13.07.2026 позивач подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення скарги без руху з огляду на таке.
8. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
10. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
11. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
12. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень є наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
13. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
14. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
15. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
16. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що оскаржувані рішення судів є необґрунтованими, винесеними без дотримання норм матеріального права та норм процесуального права, без з`ясування всіх обставин справи. Скаржник зазначає, що під час прийняття оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій неправильно визначено характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, оскільки висновки суду, що позивачем необґрунтовано наявність обставин недійсності договору № СП 1-2022 про надання послуг від 15.05.2022 відповідно до положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, тобто, позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний договір суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили цей правочин, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним є помилковими.
17. Однак в обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник чітко не зазначає, які саме норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), суди неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, і які саме висновки щодо застосування цих норм права містяться у постанові/постановах Верховного Суду (із зазначенням дати її/їх прийняття та номер справи/справ), які суди попередніх інстанцій не врахували.
18. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
19. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
20. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 у справі № 910/10049/24 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати відповідачам, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України.
3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова