УХВАЛА
04 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 363/219/24
провадження № 61-9898ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року у справі за позовом Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Димерської селищної ради Вишгородського району до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2024 року керівник Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Димерської селищної ради Вишгородського району звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 02 травня
2024 року відкрито у справі загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
29 січня 2026 року до суду надійшла заява заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури про зміну предмету позову, в якій він просив позовні вимоги в цій справі розглядати в новій редакції, а саме: «витребувати на користь Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:21:182:0001, площею 0,2529 га; стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір».
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 лютого
2026 року заяву заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури задоволено та вирішено у подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмету позову. Позовну заяву прокурора зі зміненим предметом залишено без руху та надано строк - п`ять днів, з дня отримання повного тексту ухвали, для усунення недоліків, а саме вжиття заходів щодо оцінки спірного майна про витребування якого заявлено вимоги, а також внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 березня
2026 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Димерської селищної ради Вишгородського району до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурор у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до частини тринадцятої статті 187 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року апеляційну скаргу Вишгородської окружної прокуратури задоволено. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
23 липня 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 червня
2026 року, яку просить скасувати, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, оскільки
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Заявниця вважає, що оскільки пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, то в цьому випадку суд має застосовувати положення статей 177, 185, 265 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду таких справ в суді першої інстанції. Вказує, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки поставив дію частини четвертої статті 177 ЦПК України у залежність від односторонніх тверджень прокурора про нібито недобросовісність ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Частинами третьою, четвертою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою, відповідно якої суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим, відповідно до якого у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяв.
Також частину другу статті 185 ЦПК України доповнено абзацом третім, згідно з яким якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюються на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим у разі подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача норми частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
У разі встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування норм частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Водночас у разі не доведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.
Подібні висновки неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24, від 01 грудня 2025 року у справі № 354/419/25, від 10 грудня 2025 року у справі № 354/417/25, від 10 грудня 2025 року у справі № 354/1754/24, від 04 лютого 2026 року у справі № 354/358/25, від 05 травня 2026 року у справі № 181/2139/23.
Апеляційний суд встановив, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, заперечує добросовісність відповідачки ОСОБА_1 під час набуття у власність спірної земельної ділянки, тобто обґрунтовує позов недобросовісністю набувача земельної ділянки, тому положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються, а питання про добросовісність чи недобросовісність набувача суд може вирішити лише за результатами дослідження доказів у справі під час ухвалення рішення по суті спору.
Врахувавши наведене, а також необхідність дослідження під час розгляду справи по суті обставин добросовісності/недобросовісності дій відповідача (набувача майна), апеляційний суд правильно вказав, що висновок суду першої інстанції про залишення позову прокурора без розгляду є передчасним.
За цих обставин є обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про скасування ухвали районного суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки правові підстави для залишення позову прокурора без руху згідно частини четвертої статті 177 ЦПК України, були відсутні, а суд першої інстанції помилково залишив позов без розгляду з посиланням на частину тринадцяту статті 187 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків апеляційного суду.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, з урахуванням встановлених обставин, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Наявність оскарженої постанови апеляційного суду наперед не вирішує спір та не перешкоджає учасникам справи доводити свої вимоги і заперечення.
Керуючись статтями 2, 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 червня
2026 року у справі № 363/219/24.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников