УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року
м. Київ
справа № 466 2731/22
провадження № 61-6430ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бартман Людмила Бадріївна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року постанову Львівського апеляційного суду
від 07 квітня 2026 року за заявою Львівської міської ради про забезпечення позову до пред`явлення Львівською міською радою позову до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання звільнити земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2022 року Львівська міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову до його пред`явлення та просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам,
які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних
і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам
як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо: нежитлової будівлі площею 84,0 кв. м, яка належить ОСОБА_2 .
Вимоги обґрунтовано тим, що Львівська міська рада готує позовну заяву
до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання звільнити земельну ділянку.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року заяву Львівської міської ради задоволено.
У порядку забезпечення позову до його пред`явлення Львівською міською радою заборонено вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам,
які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних
і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам
як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі, площею 84,0 кв. м, яка належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899820).
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий суд виходив із того,
що така є обґрунтованою та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бартман Л. Б. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року повернуто скаржнику.
Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 травня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що забезпечення позову
у відповідний спосіб не вплине на права і обов`язки осіб, які не є учасниками даної справи, натомість захистить права позивача у разі задоволення його позовних вимог. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.
11 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бартман Л. Б., через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року постанову Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року
у цій справі, у якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року постанову Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бартман Л. Б., залишено без руху та надано строк
для усунення її недоліків.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бартман Л. Б., недоліки касаційної скарги усунула.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, Львівська міська рада не надала доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо спірного приміщення, які могли б свідчити про потенційну можливість його відчуження ОСОБА_2 , зміни власника (володільця) вказаного приміщення та відповідно про потенційне ускладнення
чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту,
або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача,
за захистом яких він звернувся, у зв`язку з можливим його відчуженням.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий
за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня
2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод
та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя
й задоволених вимог позивача.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача
від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити
або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).
З огляду на викладене метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається
як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом визначені частиною першою статті 150 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов'язує застосування певного виду забезпечення позову.
Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником
з урахуванням вимог статті 12 ЦПК України.
Разом із тим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи чи підставність позовних вимог, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача,
так і відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі
№ 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що «принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною
та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 серпня 2016 року у справі
«Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») наголошено,
що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена швидше з урахуванням «балансу вірогідностей».
Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Із встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа
за позовом Львівською міською радою про скасування державної реєстрації права приватної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу
та зобов`язання звільнити земельну ділянку.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З ЄДРСР вбачається, що після задоволення заяви про забезпечення позову поданої до подання позову, Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ющук І. Л., про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ющук І. Л., про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу
та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2023 року залучено ТОВ «Салон Же-О-Зе» та ПП «Мадич» до участі у цивільній справі
за позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ющук І. Л.,
про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дій, в якості співвідповідачів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2024 року залучено ОСОБА_4 як правонаступника ОСОБА_2 до участі у цивільній справі № 466/2754/22 за позовною заявою Львівської міської ради
до ОСОБА_2 , ТзОВ «Салон Же-О-Зе», ПП «Мадич», третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ющук І. Л., про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 січня 2026 року замінено первісного відповідача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 у справі № 466/2754/22 за позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_2 , ТзОВ «Салон Же-О-Зе», ПП «Мадич», третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ющук І. Л.,
про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії.
Таким чином, апеляційний суд виснував, що натепер у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа
№ 466/2754/22 за позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_1 , яка є правонаступником первісного відповідача ОСОБА_2 , ТОВ «Салон Же-О-Зе», ПП «Мадич», третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ющук І. Л., про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає
до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи
на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу
правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Аналіз статті 55 ЦПК України дає підстави для висновку, що право апеляційного оскарження судових рішень належить і правонаступнику сторони.
Іншими словами, ОСОБА_1 , будучи залученою до участі у справі
як правонаступник відповідача ОСОБА_2 , набула усіх прав та обов`язків останнього.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті,
або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи (стаття 178 ЦК України).
За частиною першою статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані
на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни
їх призначення.
Аналіз статті 150 ЦПК України, яка визначає види забезпечення позову дає підстави для висновку, що накладення арешту на майно та (або) грошові кошти,
як вид забезпечення позову, законодавець пов`язав із особою відповідача, оскільки застосувати такий захід суд може щодо майна чи коштів, які належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Іншими словами, процесуальний закон не передбачає можливості накладення судом арешту на майно чи застосування інших заходів забезпечення щодо такого, якщо відповідне майно, як предмет спору, є власністю інших осіб,
які не є учасниками справи та будь-якого відношення до спірних правовідносин
не мають.
Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 липня
2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру
є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін
та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Обґрунтовуючи запропонований до застосування захід забезпечення позову, Львівська міська рада зазначала, що є власником земельної ділянки
на АДРЕСА_1 та рішень (ухвал) про передачу
у власність чи надання в користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 35899820) не приймалось.
Відповідно до акта обстеження земельної ділянки на
АДРЕСА_1 встановлено, що на земельній ділянці № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0090 га, на АДРЕСА_1 знаходиться торговий павільйон, орієнтовними розмірами 13,18 м х 6,84 м х 13,18 м х 6,84 м на бетонному майданчику, що свідчить про використання ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування МАФу за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Оскільки, відповідач може розпорядитися спірним об`єктом, що знаходиться на його праві власності та відчужити такий користь інших осіб, ризик ухилення від виконання рішення суду, з урахуванням неодноразової перереєстрації об`єкта на АДРЕСА_1 ,
є постійним.
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення
чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені,
на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов,
за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).
Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті,
або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які
дії, які не суперечать закону (стаття 319 ЦК України).
Заперечуючи проти ухвали про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначала,
що 26 квітня 2024 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Попович О. С. видав їй свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване у реєстрі за № 1205, яким підтверджується, що вона є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , що складається з будівлі кафе-піцерії, що розташована
за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, у висновках постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків, щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.
Прийнявши спадщину та зареєструвавши майно за собою, ОСОБА_1 зможе розпоряджатися таким, тобто вирішувати його подальшу юридичну долю,
що безумовно створюватиме ризики виконання можливого рішення суду
про задоволення позовних вимог Львівської міської ради.
Крім того, предметом цього спору, де ОСОБА_1 має статус відповідача, власне є питання законності набуття права приватної власності ОСОБА_2 на будівлю кафе-піцерії, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , у контексті оцінки правомірності договору купівлі-продажу та зобов`язання звільнити відповідну земельну ділянку.
Тому у випадку задоволення позовних вимог будівля кафе-піцерії, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 як об`єкт цивільних прав, який належав ОСОБА_2 , втратить статус спадкового (спадкової маси) та не зможе спадкуватися жодним із спадкоємців останнього.
За таких обставин апеляційний суд виснував, що обраний судом вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки остання наразі не набула у власність спірне майно.
Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 643/15394/19.
Також забезпечення позову у відповідний спосіб не вплине на права і обов`язки осіб, які не є учасниками даної справи, натомість захистить права позивача у разі задоволення його позовних вимог.
Верховний Суд погоджується із таким висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на правильному вирішенні по суті заяви
про забезпечення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди представника заявниці
із оскаржуваними судовими рішеннями та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати
від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги
до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE,
№ 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE
v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить,
що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним
і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бартман Людмила Бадріївна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року постанову Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року за заявою Львівської міської ради про забезпечення позову до пред`явлення Львівською міською радою позову до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання звільнити земельну ділянку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара