УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 740/4715/25
провадження № 61-6335ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Проходько Сергій Олександрович, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (далі - ТОВ «Чернігівгаз Збут»), Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (далі - АТ «ОГС «Чернігівгаз») про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 208 970,00 грн.
Позов мотивований тим, що він є побутовим споживачем природнього газу, який використовує лише для приготування їжі, та який постачається до квартири, обладнаної індивідуальним приладом обліку.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року визнано незаконними дії АТ «Чернігівгаз» щодо нарахування ОСОБА_1 спожитого природного газу за показниками загально-будинкового лічильника з 01 вересня 2017 року до 21 листопада 2018 року. Зобов`язано ТОВ «Чернігівгаз збут» поновити йому режим нарахування природного газу за період з 01 вересня 2017 року
до 21 листопада 2018 року - відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників». Зобов`язано
АТ «Чернігівгаз» відновити газопостачання за адресою позивача.
Вказаним рішенням встановлено, що відключення газу у споживача відбулося
21 листопада 2018 року, газопостачання ОСОБА_1 відновлено 21 лютого
2024 року, тобто загалом позивач був позбавлений можливості користуватися газом 5 років 3 місяці 1 день або 63 місяці або 1 919 днів.
ОСОБА_1 вказує, що внаслідок незаконного відключення йому газопостачання він зазнав істотних моральних страждань, які полягали
у постійному відчутті дискомфорту, порушенні звичного ритму життя, психологічному тиску та емоційного виснаження, негативно вплинули на здоров`я, зумовили почуття приниження та несправедливості, порушили його право на гідні умови життя, гарантовані Конституцією України.
Завдану моральну шкоду оцінив у розмірі 1 208 970,00 грн.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня
2025 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ «Чернігівгаз Збут» та АТ «ОГС «Чернігівгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 05 січня 2026 року стягнуто солідарно з ТОВ «Чернігівгаз Збут» та АТ «ОГС «Чернігівгаз» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив
з того, що доводи про завдання позивачу моральної шкоди незаконними діями відповідачів знайшли підтвердження під час судового розгляду. Визначаючи розмір моральної шкоди та стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача
20 000,00 грн моральної шкоди, районний суд послався на те, що спричинена ОСОБА_1 моральна шкода полягає у відчутті дискомфорту, який позивач зазнав через відсутність газопостачання, будучи людиною похилого віку та особою з інвалідністю, був змушений витрачати час, кошти та нерви для захисту порушених прав у суді, як власник квартири, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, районний суд, зазначивши про задоволення часткове задоволення позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, клопотання представника АТ «Чернігівгаз» про зменшення витрат, дійшов висновку про стягнення солідарно з відповідачів
на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2026 року рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2025 року
та додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 05 січня 2026 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Чернігівгаз Збут» та АТ «ОГС «Чернігівгаз» на користь
ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн з кожного. Стягнуто
з ТОВ «Чернігівгаз Збут» та АТ «ОГС «Чернігівгаз» на користь держави по 99,74 грн
з кожного судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. Стягнуто
з ТОВ «Чернігівгаз Збут» та АТ «ОГС «Чернігівгаз» на користь ОСОБА_1
по 165,00 грн з кожного у відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виснував, що наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, проте районний суд помилково вважав, що відповідачі мають відповідати перед позивачем в солідарному порядку, оскільки відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання, а отже, у цій справі розмір відповідальності відповідачів має визначатися у рівних частинах. У справі не встановлено неподільності предмета зобов`язання, зокрема, моральну шкоду ОСОБА_1 спричинено різним діями відповідачів, що встановлені судовим рішенням: неправомірне припинення газопостачання (ТОВ «Чернігівгаз Збут») та неправомріне нарахування обсягу спожитого природного газу за показниками загально-будинкового лічильника
з 01 вересня 2017 року до 21 листопада 2018 року (АТ «Чернігівгаз»), тому прийшов до висновку, що кожен з відповідачів несе обов`язок відшкодування шкоди за власні дії щодо позивача.
05 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Проходько С. О., засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, зокрема для подання до суду уточненої редакції касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій уточнити вимоги її прохальної частини таким чином, щоб вона відповідала вимогам статті 409 ЦПК України. При цьому зазначити дати рішення судів попередніх інстанцій, які оскаржуються ним в касаційному порядку.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Проходько С. О., недоліки касаційної скарги усунув.
В уточненій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Проходько С. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2026 року в частині розміру моральної шкоди, задовольнивши її в повному розмірі,
не передаючи справи на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції не врахував тривалість завдання моральної шкоди з підстави позбавлення користування газом.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду
від 10 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Проходько С. О., зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 360/723/16, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Судами встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Позивач є споживачем послуг постачання/розподілу природного газу за наведеною адресою з відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 , у квартирі встановлено одну газову плиту, нарахування за спожитий природний газ здійснюється на одну особу.
01 вересня 2017 року АТ «Чернігівгаз» встановило на будинку загально-будинковий лічильник та почало нараховувати спожитий об`єм газу, виходячи з показників загально-будинкового лічильника відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання
в умовах використання лічильників природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.
ТОВ «Чернігівгаз Збут» 26 вересня 2018 року направило на адресу ОСОБА_1 рекомендований лист з письмовим повідомленням про припинення газоспоживання та погашення простроченої заборгованості від 31 серпня 2018 року, проте лист повернувся неврученим, з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з письмовим дорученням від 26 вересня 2018 року № Crz05-Кл-12310-0918 ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулося до ПАТ «Чернігівгаз» на припинення газопостачання побутовому споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначено, що споживача попереджено про заборгованість та про припинення газопостачання у зв`язку
з порушенням строків розрахунку за спожитий природний газ.
21 листопада 2018 року складено акт № 833 про відключення подачі газу
до квартири ОСОБА_1 шляхом опломбування газового вводу спуску
до ПГ-4 (газової плити) номерною пломбою № С44678053.
ОСОБА_1 у липні 2020 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «Чернігівгаз Збут», АТ Чернігівгаз», в якому просив: визнати незаконними дії АТ «Чернігівгаз» щодо нарахування йому обсягу плати за спожитий природний газ за показниками лічильника з 01 вересня 2017 року до 21 листопада 2018 року; зобов`язати
ТОВ «Чернігівгаз Збут» здійснити за його особовим рахунком № НОМЕР_1 перерахунок заборгованості в сумі 2 210,49 грн плати за газ за період з 01 вересня 2017 року до 21 листопада 2018 року, виходячи з діючих протягом вказаного періоду норм споживання газу для громадян для приготування їжі в квартирах, в яких
не встановлені індивідуальні газові лічильники; зобов`язати АТ «Чернігівгаз» відновити газопостачання за його адресою у квартирі
АДРЕСА_1 .
Наведені обставини викладені у мотивах постанови Чернігівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 740/3178/20. Цією постановою скасовано рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня
2023 року та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано незаконними дії АТ «Чернігівгаз» щодо нарахування ОСОБА_1 обсягу спожитого природного газу за показниками загально-будинкового лічильника з 01 вересня 2017 року до 21 листопада 2018 року. Зобов`язано ТОВ «Чернігівгаз Збут» поновити ОСОБА_1 режим нарахування природного газу за період з 01 вересня 2017 року до 21 листопада 2018 року - відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України
від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників». Зобов`язано АТ «Чернігівгаз» відновити газопостачання за адресою ОСОБА_1 у квартирі
АДРЕСА_1 .
Вирішуючи цей спір, апеляційний суд установив, що односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загально-будинкового лічильника газу за відсутності договірних відносин та без згоди на це співвласників багатоквартирного будинку слід однозначно кваліфікувати як протиправні. Указав, що матеріали справи не містять даних про те, що позивача у встановленому законодавством порядку було повідомлено про припинення газопостачання, отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність незаконних дій відповідача відносно позивача щодо припинення газопостачання.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Чернігівгаз Збут»
на постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Чернігівгаз Збут», АТ «Чернігівгаз» про зобов`язання вчинити певні дії в порядку захисту прав споживачів.
Відповідачі намагались виконати постанову Чернігівського апеляційного суду щодо відновлення газопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , що засвідчено актами про порушення від 07 листопада
2023 року № 60 та від 24 листопада 2023 року № 195, згідно з якими споживач не з`явився на призначений час для виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року.
Відповідно до акта про відновлення газопостачання побутовому споживачу
від 21 лютого 2024 року відновлено газопостачання шляхом зняття ковпачка
з крану на вводі перед лічильником на підставі виконавчого листа від 10 листопада 2023 року № 740/3178/20.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
ОСОБА_1 є власником житлового будинку
АДРЕСА_3 .
У позовних заявах, з якими ОСОБА_1 звертався до відповідачів у 2018, 2019, 2022 роках, адресу місця проживання позивача зазначено:
АДРЕСА_3 . На цю адресу Ніжинським районним судом Чернігівської області Приходьку О. М. направлялись процесуальні документи
у справі.
Поштова кореспонденція, направлена ОСОБА_1 АТ «Чернігівгаз» на адресу: АДРЕСА_2 поверталась неврученою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того,
що ОСОБА_1 хоча і являється власником квартири АДРЕСА_1 , проте в ній не проживав і не мешкає, комунікація з позивачем здійснюється за іншою адресою у м. Ніжині, особистої участі у судових засіданнях у справі № 740/3178/20 скаржник не брав. Апеляційний суд зважав також на те, що газопостачання ОСОБА_1 було відключено
27 листопада 2018 року, з позовом за захистом порушених прав він звернувся лише 27 липня 2020 року, відповідачі на виконання судового рішення двічі намагалися
у добровільну порядку відновити газопостачання 07 листопада 2023 року
та 24 листопада 2023 року, проте не змогли цього зробити через відсутність позивача за адресою: АДРЕСА_2 , фактично його відновлено 21 лютого 2024 року. Урахував також характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_1 , який має похилий вік та є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду
на таке.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частина друга статті 16 ЦК України.
За змістом частини першої, другої та третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї
чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних
та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частина друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами
є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_1 , вважаючи дії АТ «Чернігівгаз» та ТОВ «Чернігівгаз Збут» неправомірними, звертався до суду за захистом порушених прав.
Протиправність дій відповідачів встановлено судовим рішенням, зокрема, постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі
№ 740/3178/23, яка набрала законної сили.
Саме через протиправні дій АТ «Чернігівгаз» щодо припинення газопостачання
та нарахування обсягу спожитого природного газу за показниками загально-будинкового лічильника з 01 вересня 2017 року до 21 листопада 2018 року позивач був змушений відстоювати порушені права в судовому порядку, що призвело
до порушення звичного способу його життя, руйнування життєвих планів
та соціальних зв`язків, зумовило необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Водночас, вирішуючи питання про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції у цій справі помилково послався на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 липня 2025 року
у справі № 740/864/25, оскільки за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов`язання відновити газопостачання позивачем до Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України». Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року, яка набрала законної сили, скасовано рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області та окрему ухвалу цього суду від 08 липня 2025 року, а також додаткове рішення цього суду від 24 липня 2025 року. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання дій протиправними та зобов`язання відновити газопостачання закрито.
Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17
та від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 зазначив, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних
дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти російської федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає,
що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
За таких обставин апеляційний суд виснував, що доводи ОСОБА_1
про спричинення йому моральної шкоди протиправними діями відповідачів,
що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, знайшли підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на її відшкодування.
Проте, дійшовши вірних висновків про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції помилково вважав, що відповідачі мають відповідати перед позивачем в солідарному порядку, оскільки відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання, а отже, у цій справі розмір відповідальності відповідачів має визначатися у рівних частинах. У справі не встановлено неподільності предмета зобов`язання, зокрема, моральну шкоду ОСОБА_1 спричинено різним діями відповідачів, що встановлені судовим рішенням: неправомірне припинення газопостачання (ТОВ «Чернігівгаз Збут») та неправомірне нарахування обсягу спожитого природного газу за показниками загально-будинкового лічильника
з 01 вересня 2017 року до 21 листопада 2018 року (АТ «Чернігівгаз»). Отже, кожен
з відповідачів несе обов`язок відшкодування шкоди за власні дії щодо позивача.
ОСОБА_1 , обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 1 208 970 грн, навів власний розрахунок, з яким апеляційний суд не погодився.
Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується фізичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення
і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того,
що ОСОБА_1 хоча і є власником квартири
АДРЕСА_1 , проте в ній не проживав і не мешкає, комунікація
з позивачем здійснюється за іншою адресою у м. Ніжині, особистої участі у судових засіданнях у справі № 740/3178/20 скаржник не брав. Апеляційний суд також зазначив те, що газопостачання ОСОБА_1 було відключено 27 листопада 2018 року, з позовом за захистом порушених прав він звернувся лише 27 липня
2020 року, відповідачі на виконання судового рішення двічі намагалися
у добровільну порядку відновити газопостачання 07 листопада 2023 року
та 24 листопада 2023 року, проте не змогли цього зробити через відсутність позивача за адресою: АДРЕСА_2 , фактично його відновлено 21 лютого 2024 року. Урахував також характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_1 , який має похилий вік та є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання.
Неправомірне нарахування обсягу спожитого природного газу за показниками загально-будинкового лічильника та незаконне припинення газопостачання,
що зумовило звернення до суду, безумовно змінило нормальний життєвий ритм позивача.
Виходячи із засад розумності та справедливості, а також, ураховуючи характер страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , їх тривалість, вимушені зміни в життєвих стосунках, апеляційний суд вважав, що на користь позивача слід стягнути з кожного відповідача по 10 000,00 грн моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Апеляційний суд також виснував, що ОСОБА_1 належними доказами
не доведено спричинення моральної шкоди саме у заявленому розмірі в сумі
1 208 970,00 грн. Поняття моральної шкоди є оціночним і така оцінка здійснюється судом. Наданий позивачем на підтвердження заявлених вимог висновок психолога, апеляційний суд при вирішенні спору відхилив, оскільки до нього не додано первинних вихідних медичних документів, які б підтверджували викладені психологом висновки щодо стану пацієнта та потреби у психологічній та психіатричній підтримці.
На підставі викладеного, апеляційний суд правильно виснував про необхідність скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, яким стягнув з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн
з кожного.
Підсумовуючи, Верховний Суд у цій справі дійшов переконання, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, застосовано правильно, суд під час розгляду справи не допустив порушень норм права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
У справі, яка розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухваленого судом апеляційної інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - задоволення позову повністю.
Оскільки висновки апеляційного суду не суперечать сталій судовій практиці Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема статті 23 ЦК України у правовідносинах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, підстава касаційного оскарження, визначена ОСОБА_1 , як пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, не знайшла свого підтвердження.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені
у наведеній заявником постанові Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази
з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти,
що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.
Тому відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Проходько Сергій Олександрович, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня
2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара