УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 754/15612/25
провадження № 61-8211ск26
Верховний Суд у складі судді Другої палати Касаційного цивільного суду Воробйової І. А., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року про повернення апеляційної скарги
у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
16 червня 2026 року ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року про повернення апеляційної скарги у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, який становив десять днів із дня вручення копії цієї ухвали.
Зокрема, заявнику було необхідно: подати касаційну скаргу в новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка її подає, а також відомостей про інших учасників справи; додати до касаційної скарги її копії та копії доданих до неї матеріалів відповідно до кількості інших учасників справи; подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із наведенням поважних причин пропуску такого строку та наданням доказів на їх підтвердження; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 665,60 грн.
21 липня 2026 року ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучила касаційну скаргу в новій редакції, квитанцію про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути.
В ухвалі від 01 липня 2026 року Верховний Суд зазначив, що касаційну скаргу заявниця подала із пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення та зауважив про необхідність звернутись до суду із клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому навести поважні підстави пропуску такого строку та надати докази на їх підтвердження.
До заяви про усунення недоліків касаційної скарги заявниця долучила клопотання, у якому просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що запровадження в Україні воєнного стану та дія законодавства щодо продовження процесуальних строків, а також гарантії права на ефективний судовий захист, передбачені Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Суд звертає увагу, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила щодо обов`язковості дотримання встановлених законом строків звернення до суду та можливе лише за наявності належно підтверджених поважних причин їх пропуску. Безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, суперечило б принципу правової визначеності та порушувало б баланс між правом особи на доступ до суду і принципом остаточності судового рішення.
За таких обставин виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху не може бути визнане належним, оскільки наведені заявницею підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не є поважними та належним чином обґрунтованими. Поважність причин пропуску процесуального строку має бути підтверджена відповідними та допустимими доказами, які свідчили б про існування об`єктивних, непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду з касаційною скаргою. Проте таких доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів заявниця суду не надала. За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Крім того, в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху Верховний Суд зауважив, що, попри наведення у скарзі обґрунтувань щодо необхідності скасування ухвали апеляційного суду, заявниця не пов`язала свої доводи з конкретними підставами касаційного оскарження, передбаченими статтею 389 ЦПК України.
В уточненій касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження заявниця загалом посилається на недотримання судами норм Конституції України, цивільного та цивільного процесуального законодавства, рішень Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», а також положень низки інших нормативно-правових актів.
Крім того, заявниця посилається на постанови Верховного Суду від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 639/5294/15-ц та від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц. Проте касаційна скарга не містить посилань на конкретні висновки щодо застосування норм права, викладені у зазначених постановах, не наведено обґрунтування подібності правовідносин у наведених справах і справі, що переглядається, а також не зазначено, у чому саме полягає незастосування чи неправильне застосування судом апеляційної інстанції відповідних висновків Верховного Суду.
За результатами вивчення змісту поданої заяви, судом встановлено, що вищезазначені недоліки усунуті не були. Заявниця обмежилася загальним викладом своєї незгоди з висновками Київського апеляційного суду, так і не вказавши належного правового обґрунтування в межах визначених законом пунктів частини другої статті 389 ЦПК України, що є обов`язковою умовою для відкриття касаційного провадження.
За змістом частини другої статті 393 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).
Оскільки недоліки касаційної скарги не були повністю усунуті, цю скаргу слід визнати неподаною та повернути.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 393 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року про повернення апеляційної скарги у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова