Справа № 131/1245/26
Провадження № 2-з/131/13/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 р. м. Іллінці
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Шелюховський М.В., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи заяву представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Старжинського Віталія Васильовича, про забезпечення позову, -
встановив:
До Іллінецького районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в якому просить стягнути з відповідача 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка позивачки - ОСОБА_3 . Разом із вищенаведеним позовом до суду надійшла заява представника позивачки про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 , у межах ціни позову - 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок, а також на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться на всіх банківських рахунках, відкритих на його ім`я в банківських та інших фінансових установах, у межах ціни позову - 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок, за винятком коштів, на які відповідно до закону не може бути звернено стягнення, та без обмеження операцій із зарахування коштів на такі рахунки.
Обґрунтовуючи зазначену заяву заявник вказує на те, що ціна позову є значною, відповідач офіційно не працевлаштований і постійного офіційного доходу не має, у зв`язку з чим виконання рішення суду можливе виключно за рахунок належного йому майна та коштів; належне відповідачу рухоме майно може бути швидко відчужене, передане іншим особам або приховане; згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження належного відповідачу нерухомого майна, заборони його відчуження та іпотеки відсутні, тобто відповідач не обмежений у праві розпорядження ним; упродовж майже трьох років після події відповідач не відшкодував завдану шкоду навіть частково та не визнав своєї відповідальності; крім того, відповідач є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, у справі № 131/1166/25, що перебуває на розгляді цього ж суду, при цьому арешт на його майно в межах кримінального провадження не накладався. Невжиття заходів забезпечення позову, на думку заявника, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.
Дослідивши матеріали вказаної заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що зазначену заяву слід задовольнити із наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.
Частиною 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Положеннями частин 2 та 3 статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У відповідності частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Положеннями пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною 1 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
У даному випадку суд погоджується з доводами заявника, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття судом заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких позивачка звернулася до суду. Предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів, а тому заявлений вид забезпечення позову безпосередньо пов`язаний з предметом позовних вимог та спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Значний розмір позовних вимог, відсутність у відповідача офіційного доходу, рухомий характер частини належного йому майна, відсутність будь-яких обтяжень належного відповідачу нерухомого майна, а також тривале невідшкодування шкоди у своїй сукупності свідчать про реальність загрози відчуження відповідачем належного йому майна.
Суд, розглянувши вищезазначену заяву, враховуючи обґрунтування заявника, приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, враховуючи, що вимога про забезпечення позову подана з додержанням вимог, встановлених статтею 151 ЦПК України. Заявником в заяві про забезпечення позову зазначено причини, у зв`язку з чим потрібно забезпечити позов. Заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, безпосередньо пов`язані з предметом спору, є співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, оскільки арешт накладається виключно в межах ціни позову.
Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний кодекс України враховує принцип рівноправ`я сторін у процесі і забезпечує захист інтересів, в тому числі, відповідачів. Судом перевірено аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховано те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Судом враховано, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично залишається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним; арешт не є зверненням стягнення на майно, не позбавляє відповідача та членів його сім`ї права проживання у житловому будинку, не поширюється на кошти, на які відповідно до закону не може бути звернено стягнення, та не обмежує зарахування коштів на рахунки відповідача.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 р. у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), а також у постановах Верховного Суду від 17 травня 2024 р. у справі № 925/1807/23, від 17 січня 2025 р. у справі № 903/497/24, від 27 лютого 2025 р. у справі № 910/268/23 та від 01 грудня 2025 р. у справі № 910/7803/25, за якими накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову за наявності обґрунтованого припущення про можливість їх відчуження є розумним, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову. При цьому у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2025 р. у справі № 759/22148/24 зазначено, що грошові кошти є різновидом майна, а тому одночасне накладення арешту на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти відповідача в межах суми позову не є подвійним або надмірним забезпеченням позову. Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Підстав для вирішення питання зустрічного забезпечення, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 263 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ від 22.12.2006 р. № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", суд, -
постановив:
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Старжинського Віталія Васильовича, про забезпечення позову задовольнити.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 , у межах ціни позову - 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок, а також на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться на всіх банківських рахунках, відкритих на його ім`я в банківських та інших фінансових установах, у межах ціни позову - 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок, за винятком коштів, на які відповідно до закону не може бути звернено стягнення, та без обмеження операцій із зарахування коштів на такі рахунки.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до частини 10 статті 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Зустрічне забезпечення не застосовується.
Копію ухвали направити учасникам справи для відома.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали через Іллінецький районний суд Вінницької області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: