ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року Луцьк Справа № 140/3139/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України за абз.2 пп."б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з наявністю інвалідності.
Зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті в установленому порядку та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.12.2025.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 13.12.2025, яким просив про звільнення його з військової служби відповідно до абз.2 пп.«б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із наявністю інвалідності.
У зв`язку з ненаданням відповідачем відповіді про результати розгляду рапорту, 27.01.2026 позивач звернувся на гарячу лінію ЗСУ де йому повідомили, що рапорт від 13.12.2025 поданий ОСОБА_1 не «по команді», військовослужбовець начебто самоусунувся від виконання службових обов`язків, а рапорт на звільнення буде розглянуто лише в тому випадку, коли позивач особисто з`явиться в/ч НОМЕР_1 та подасть рапорт «по команді» з усіма належними доказами.
Позивач вважає дії відповідача протиправними щодо не звільнення його з військової служби на підставі абз.2 пп.«б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із наявністю інвалідності ІІІ групи, продовжувати військову службу з бажання не має, тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що Листом від 05.02.2026 №257 у відповідь на звернення ОСОБА_1 на гарячу лінію Міністерства оборони України від 27.01.2026 №ЦЮ-19766790 щодо не звільнення його з військової служби у зв`язку з інвалідністю, військова частина НОМЕР_1 повідомила заявника, що його рапорт невідкладно буде направлений до командира вищого рівня для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби, оскільки така можливість у компетенції командира військової частини не перебуває. Надалі супровідним листом від 06.02.2026 №274 документи солдата ОСОБА_2 , у тому числі подання командира військової частини НОМЕР_1 надіслані встановленим порядком до управління персоналу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » м. Рівне. Станом на сьогодні наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо звільнення солдата ОСОБА_2 з військової служби до військової частини НОМЕР_1 не надходив. Надіслані матеріали на доопрацювання чи з відмовою до також не надходили.
Ухвалою суду від 08.04.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_3 ) у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позову. При цьому зазначає, що рапорт військовослужбовця на звільнення з військової служби дійсно надійшов до військової частини НОМЕР_3 , був розглянутий командуванням цієї військової частини, за наслідком чого в задоволенні рапорту було відмовлено, оскільки позивачем до свого рапорту долучено копію документу, яким встановлено інвалідність не встановленої законодавством форми. Так, долучена копія висновку експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 197/25/2294/ВТ від 18.11.2025 року про призначення 3 групи інвалідності (наявний серед додатків до позову) не відповідає формі відповідного витягу, встановленого наказом Міністерства охорони здоров`я від 10 грудня №2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи".
04.05.2026 представником позивача подано заяву про збільшення/зменшення позовних вимог у якій просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті в установленому порядку рапорт, прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.12.2025 та звільнити з лав Збройних Сил України на підставі абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю інвалідності.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 197/25/2294/ВТ, дата прийняття рішення 18.11.2025, номер рішення 197/25/2294/Р, військово-лікарською комісією позивачу встановлено 3 групу інвалідності.
Не бажаючи продовжувати службу, позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 13.12.2025, яким просив про звільнення його з військової служби відповідно до абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із наявністю інвалідності. Позивач зазначив, що через наявність інвалідності та за станом здоров`я не має бажання продовжувати військову службу. До рапорту ОСОБА_3 долучив копію висновку експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 197/25/2294/ВТ від 18.11.2025 року про призначення 3 групи інвалідності.
Факт отримання рапорту підтверджується витягом із сайту «Укрпошта відстеження» за №445[телефон приховано] (безпосередньо на військову частину, відповідальна особа отримувача ОСОБА_4 ) та НОМЕР_4 (на військову частину через Генеральний штаб ЗСУ).
У зв`язку з ненаданням відповідачем відповіді про результати розгляду рапорту, 27.01.2026 позивач звернувся на гарячу лінію ЗСУ де йому повідомили, що рапорт від 13.12.2025 поданий ОСОБА_1 не «по команді», військовослужбовець начебто самоусунувся від виконання службових обов`язків, а рапорт на звільнення буде розглянуто лише в тому випадку, коли позивач особисто з`явиться в/ч НОМЕР_1 та подасть рапорт «по команді» з усіма належними доказами.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не звільнення його з військової служби на підставі абз. 2 пп. "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із наявністю інвалідності ІІІ групи, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), визначено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Приписами частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжений та триває на час розгляду справи.
У відповідності до частини 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є видом військової служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положеннями підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану: б) за станом здоров`я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Приписами частини 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
В розділі І Положення № 1153/2008 зазначено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (пункт 6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (пункт 7).
Згідно з пунктом 12 розділу І Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (абзац 1). Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (абзац 2). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України (абзац 4).
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пуктом 225 Положення №1153/2008.
Так, в підпункті 2 пункту 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 229 Положення №1153/2008 за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.
В пункті 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку. Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та під час дії воєнного стану визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців, підлягають звільненню в запас із зазначенням у наказі про звільнення, що такі особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку.
Військовослужбовці, які згідно з висновком (постановою) військово-лікарської комісії визнані непридатними за станом здоров`я до військової служби, направляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання переданих з військової частини документів щодо звільнення з військової служби.
Приписами статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170).
В розділі XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (пункт 12.1).
В пункті 14.28 розділу XIV Інструкції №170 зазначено, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частиною 4 статті 26 Закону №2232-XII за станом здоров`я, зокрема при наявності інвалідності, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.
При цьому, наявність кримінального провадження не є перешкодою для прийняття рішення про звільнення з військової служби за умови, що до такого військовослужбовця не застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою.
Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України визначено в Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому 06.08.2024 №531 (далі - Порядок № 531).
В пункті 2 розділу І Порядку №531 зазначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання - до наступного прямого командира (начальника).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.
Системний аналіз вказаних норм дає можливість суду дійти висновку про те, що під час особливого періоду - воєнного стану, подання військовослужбовцем документів на звільнення разом з рапортом не безпосередньому начальнику, а направлення такої поштовим шляхом на адресу військової частини НОМЕР_1 , хоча і є недотриманням приписів статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 233 Положення №1153/2008, однак не може бути підставою для не розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби.
Відтак, твердження відповідача про те, що позивачем не подано рапорту встановленої форми на ім`я безпосереднього командира, є безпідставними.
Водночас, в ході розгляду справи, за результатами залучення до участі у справі співвідповідача - Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в особі військової частини НОМЕР_3 , судом встановлено, що рапорт позивача на звільнення з військової служби надійшов до військової частини НОМЕР_3 , був розглянутий командуванням цієї військової частини, за наслідком чого в задоволенні рапорту було відмовлено, оскільки позивачем до свого рапорту долучено копію документу, яким встановлено інвалідність не встановленої законодавством форми, а долучена копія висновку експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 197/25/2294/ВТ від 18.11.2025 року про призначення 3 групи інвалідності (наявний серед додатків до позову) не відповідає формі відповідного витягу, встановленого наказом Міністерства охорони здоров`я від 10 грудня №2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи".
Однак, вказане спростовується тим, що долучена копія висновку експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №197/25/2294/ВТ від 18.11.2025 року про призначення 3 групи інвалідності відповідає формі відповідного витягу, встановленого наказом Міністерства охорони здоров`я від 10 грудня №2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи".
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправні дії щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за абзацом 2 підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов`язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.
Водночас, суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та приймати рішення про звільнення з військової служби, а може лише зобов`язати відповідача прийняти таке рішення за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.
Беручи до уваги встановлені у цій справі обставини, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі абзацу 2 підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", згідно з яким військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - за станом здоров`я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), з наступних підстав - наявність інвалідності та прийняти рішення урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_3 ) щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі на підставі абзацу 2 підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку за наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Зобов`язати Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 2 підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку за наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 524 гривень 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідачі: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Ю.Ю. Сорока