ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
31 липня 2026 р. Справа №160/22245/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
27.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), що полягають у постановці (взяттю) на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в статусі (категорія обліку) військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про постановку (взяття) на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в статусі (категорія обліку) військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати на оплату правничої допомоги адвоката, у розмірі 80 208 (вісімдесят тисяч двісті вісім) гривень 00 копійок.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
29..07.2026 року позивачем було подано заяву про забезпечення позовну, у якій просить суд:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, вчиняти дії щодо здійснення заходів оповіщення та призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відносно ОСОБА_1 , в тому числі вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що незастосування заходів забезпечення позову створює для Позивача ризик настання наслідків, які неможливо або вкрай складно усунути після ухвалення судового рішення, зокрема: вручення повістки про призов на військову службу під час мобілізації, направлення на військово-лікарську комісію, направлення до військової частини для проходження військової служби, тобто вчинення щодо Позивача дій, які застосовуються виключно до осіб, які підлягають призову, тоді як Позивач до такої категорії не належить. Додатковою обставиною, що обумовлює необхідність невідкладного вжиття заходів забезпечення позову, є те, що на момент звернення до суду Позивач фактично здійснює догляд за своїм батьком, який потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком ЛКК №81 по формі первинної облікової документації 080-4/о та Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 10.03.2026 року. Вчинення щодо Позивача дій, пов`язаних з призовом чи мобілізацією, попри відсутність у нього статусу військовозобов`язаного, унеможливило б виконання ним обов`язків з догляду за батьком та завдало б шкоди, яку неможливо усунути шляхом подальшого відновлення прав за результатами розгляду справи. Заявлені заходи забезпечення позову є пропорційними та не порушують балансу інтересів сторін, оскільки не покладають на Відповідача жодних додаткових обов`язків, крім утримання від дій, вчинення яких було би правомірним лише за умови, що Позивач дійсно належав до категорії «Військовозобов`язаний», що є предметом спору в цій справі.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, судом враховано наступне.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) заява про забезпечення позову подається, зокрема, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до вимог частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Однак, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала відповідну заяву.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Факт протиправності дій відповідача, а також факт наявності порушення прав позивача, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Крім того, суддя зазначає, що на даний час відсутні докази того, що у подальшому будуть вчинені мобілізаційні заходи органами ТЦК щодо позивача.
Отже, наявними матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду.
З огляду на зазначене вище, суддя приходить до висновку, що підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко