ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/11637/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошового забезпечення;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 11.11.2022 по 21.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження служби позивачу було недоплачене грошове забезпечення. Грошове забезпечення було виплачене лише 21.03.2025 шляхом перерахування 502676,95 грн на банківський рахунок позивача, однак без виплати компенсації втрати частини доходів, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
21.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що законодавством України у військовій сфері не передбачена виплата компенсації, про яку просить позивач.
ІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №240/3551/23 зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки передбаченої для учасників бойових дій, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши їх розмір з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації, надавши відповідну відомість військовій частині НОМЕР_1 для проведення доплати.
21.03.2025 позивач отримав на свій банківський рахунок 502676,95 грн перерахованої одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації невикористаних під час служби відпусток.
26.05.2025 позивач через адвоката звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
На звернення позивача про виплату грошової компенсації за час затримки виплати індексації відповідач надав відповідь про відсутність правових підстав для виплати компенсації.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
III. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 40 постанови від 07 травня 2026 року у зразковій справі №280/8933/24 виснувала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов:
1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць
2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;
3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.
Отже, компенсація втрати доходів може бути нарахована та виплачена позивачу за дотримання наведених умов.
Пунктом 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 15 Закону №2011-XII наведено умови виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Тобто, компенсація за не використані за час проходження військової служби дні відпустки виплачується одноразово при звільненні зі служби.
IV. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі №280/8933/24, одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація невикористаних відпусток не є тими виплатами, у зв`язку з порушенням строків виплати яких, нараховується компенсація втрати частини доходів згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ.
Абзацом другим статті 2 Закону №2050-ІІІ чітко визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація невикористаних відпусток мають разовий характер та виплачуються не щомісяця, а виключно при звільненні військовослужбовця з військової служби.
V. Висновок чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
Право позивача на компенсацію втрати частини доходів не було порушене відповідачем, у зв`язку з тим, що одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація невикористаних відпусток не носять за своїм характером і критеріями постійний характер, тому підстав для застосування судом Закону № 2050-III немає.
VI. Висновок про те, яке судове рішення слід ухвалити за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Ураховуючи наведене правове регулювання та викладену Верховним Судом правову позицію, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує з відповідача на користь позивача судовий збір.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
04.08.26