ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2026 року справа № 380/23892/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом громадянина Республіки Колумбія ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява громадянина Республіки Колумбія ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Позивач просить суд:
-визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо незаконного затримання ОСОБА_1 та поміщення у пункт тимчасового тримання ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 02.10.2025 по 05.10.2025 на підставі протоколу про адміністративне затримання від 02.10.2025;
-визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника юстиції ОСОБА_2 від 05.10.2025, затвердженого в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 05.10.2025 про примусове видворення з України громадянина Республіки Колумбія ОСОБА_1 ;
-визнати протиправним та скасувати постанову начальника відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника юстиції ОСОБА_2 від 05.10.2025, затвердженої в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 05.10.2025 про заборону в`їзду в Україну громадянина Республіки Колумбія ОСОБА_1 строком на 5 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України за контрактом (солдат в/ч НОМЕР_2 ), який діяв добросовісно та виїжджав з території України на виконання чинного Рішення №460113[телефон приховано] Західного міжрегіонального управління ДМС України від 25.09.2025 про примусове повернення. Позивач придбав квиток на regular автобусний рейс №53787323 "Львів-Варшава" на 02.10.2025 і прямував до офіційного пункту пропуску разом зі своєю нареченою. Проте він був безпідставно затриманий прикордонним нарядом. Крім того, представник вказує, що підпис Позивача у Протоколі про адміністративне затримання від 02.10.2025 року містить явні ознаки підроблення, перекладач не був реально забезпечений, а саме затримання відбулося з грубим порушенням норм КУпАП.
Ухвалою суду від 15.12.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив, що Позивач діючи в складі групи осіб вчинив спробу незаконного перетинання кордону з України в Республіку Польща поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно позивача було сформовано адміністративну справу за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та надіслано для розгляду до Жовківського районного суду Львівської області. 06.10.2025 Жовківським районним судом Львівської області позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (зазначена постанова не оскаржувалась). Також, 25.09.2025 Західним міжрегіональним управлінням ДМС України позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та прийнято рішення щодо його примусового повернення до країни походження або третьої країни. В рішенні зазначено, що останнього зобов`язано залишити територію України не пізніше 05.10.2025. Враховуючи, що позивач був затриманий за спробу незаконного перетинання державного кордону, а також були аргументовані підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення прийняте Західним міжрегіональним управлінням ДМС України, оскільки затриманий за спробу незаконного перетинання державного кордону, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, відповідно до вимог статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" відносно останнього 05.10.2025 було прийнято рішення про примусове видворення з України. Відповідач стверджує, що оскаржувані рішення та постанова прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, оскільки дії іноземця свідчили про спробу порушення державного кордону.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином республіки Колумбія.
Судом встановлено, що громадянин Республіки Колумбія
ОСОБА_5 проходив військову службу у Збройних Силах України на посадах рядового складу відповідно до Контракту №516/ін/ НОМЕР_2 . Чинність контракту припинено від 19.06.2024.
25.09.2025 Західним міжрегіональним управлінням ДМС України позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та прийнято рішення щодо його примусового повернення до країни походження або третьої країни. В рішенні зазначено, що останнього зобов`язано залишити територію України не пізніше 05.10.2025.
02 жовтня 2025 року о 22 год. 10 хв. позивач був затриманий прикордонним нарядом "Контрольний пост" відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " ІНФОРМАЦІЯ_4 на напрямку 644 прикордонного знаку, на відстані 6000 м від державного кордону.
Стосовно нього було складено протокол про адміністративне затримання на строк до 3 діб для з`ясування обставин правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП.
05 жовтня 2025 року начальником відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу Сьомого прикордонного загону підполковником юстиції ОСОБА_6 прийнято Рішення про примусове видворення вказаного іноземця з України, яке того ж дня виконано шляхом супроводу особи до пункту пропуску. Також 05.10.2025 винесено Постанову про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років (до 05.10.2030).
Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2025 року у справі №444/3939/25 громадянина Колумбії ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП (спроба незаконного перетинання державного кордону України в Республіку Польща поза пунктами пропуску у складі групи осіб) та накладено стягнення у виді штрафу. Судове рішення набрало законної сили.
За скаргами адвоката щодо можливого підроблення підпису та незаконного позбавлення волі органами ДПСУ було проведено службове розслідування (наказ №3772-АГ від 19.11.2025), яке порушень не виявило. Територіальне управління ДБР у м. Львові листом від 27.11.2025 також повідомило про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за цими фактами через відсутність об`єктивних даних про злочин.
Вважаючи неправомірними дії щодо затримання, постанову та рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №3773-VI, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно положень статті 3 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.
Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Статтею 9 Закону №3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку (ч. 1).
Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації (ч. 2).
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (ч. 3).
Стаття 15 Закону №3773-VI визначає документи для в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства.
Зокрема, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону №3773-VI, в`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Стаття 13 Закону №3773-VI визначає перелік підстав для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.
Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю;
якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;
якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", однією з основних функцій Державної прикордонної служби України є здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 №1710-VI (далі-Закон №1710-VI).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 Закону №1710-VI, прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №1710-VI, прикордонний контроль здійснюється щодо:
1) осіб, які перетинають державний кордон;
2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі;
3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №1710-VI, прикордонний контроль включає:
1) перевірку документів;
2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів;
3) виконання доручень уповноважених державних органів України;
4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України;
5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон;
6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону №1710-VI, прикордонний контроль забезпечується шляхом, зокрема:
1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням;
2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин;
3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в`їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних, ін.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1710-VI, прикордонний контроль і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів здійснюються:
1) у пунктах пропуску через державний кордон;
2) поза пунктами пропуску у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті;
3) на території суміжних держав у порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону.
Стаття 6 Закону №1710-VI визначає загальні процедури прикордонного контролю.
Зокрема, за приписами ч. 1 ст. 6 Закону №1710-VI, перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
За приписами ч. 3 ст. 6 Закону №1710-VI, пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону №1710-VI, паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст.7 Закону №1710-VI, у ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон (ч. 2).
Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити перевірку підтверджуючих документів та повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
Паспортні та інші документи осіб перевіряються в кабінах паспортного контролю, на смугах руху транспорту, у контрольних павільйонах, службових приміщеннях пунктів пропуску через державний кордон чи безпосередньо в транспортних засобах (ч. 3).
З метою виявлення потенційних загроз національній безпеці України, підвищення рівня авіаційної безпеки, завчасного виявлення осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду чи ухиляються від відбуття кримінальних покарань, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють обробку наданих перевізниками даних реєстрації пасажирів. За ненадання або надання недостовірних даних реєстрації пасажирів перевізники несуть відповідальність, визначену законом (ч. 4).
Стаття 8 Закону України №1710-VI визначає умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в`їзду в Україну.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону №1710-VI, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови:
1) наявності в нього дійсного паспортного документа;
2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну;
3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України;
4) підтвердження мети запланованого перебування;
5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку;
6) виконання ним вимог щодо строків перебування в Україні.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №1710-VI, іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону №1710-VI, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі виїзду з України за умови:
1) наявності в нього дійсного паспортного документа;
2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону виїзду з України.
У відповідності з ч. 1 ст. 9 Закону №1710-VI, прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №1710-VI, процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки:
1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи;
2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в`їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон;
3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 №946 затверджена Інструкція про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - Інструкція №946), яка визначає порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (далі - орган охорони державного кордону) рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - іноземець).
Предметом спору у зазначеній справі є правомірність рішення про примусове видворення з України строком на три роки та постанова про заборону в`їзду в Україну від 05.10.2025 строком на п`ять років- громадянину Республіки Колумбія ОСОБА_7 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ст. 23 Закону №3773-VI нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до Закону.
Відповідно до абзаців 1 та 3 частини першої статті 30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Згідно вимог пункту 15-2 статті 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" (в редакції Закону № 2952-IX від 24.02.2023 року) на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається прийняття та виконання рішень про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, затриманих під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
02 жовтня 2025 року о 22 год. 10 хв. ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом "Контрольний пост" відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " НОМЕР_3 прикордонного загону. Затримання відбулося на території Рава-Руської ОТГ Львівського району Львівської області, на напрямку 644-го прикордонного знаку, на відстані близько 6000 метрів від державного кордону України. Причиною затримання стала спроба незаконного перетинання державного кордону України з Республікою Польща поза пунктами пропуску у складі групи осіб. Службовими особами ДПСУ було складено протокол про адміністративне затримання особи на строк до 3 діб (72 годин) на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП для встановлення обставин правопорушення, а самого позивача поміщено до пункту тимчасового тримання.
Постановою по справі №444/3939/25 громадянина Колумбії ОСОБА_1 до визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП (спроба незаконного перетинання державного кордону України в Республіку Польща поза пунктами пропуску у складі групи осіб) та накладено стягнення у виді штрафу. Судове рішення набрало законної сили.
Позивач був затриманий при спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску. Окрім того, на момент затримання 02.10.2025 він ухилився від виконання раніше прийнятого 25.09.2025 рішення Західного міжрегіонального управління ДМС про примусове повернення, яким його зобов`язували добровільно виїхати через офіційні пункти контролю. Спроба залишити Україну незаконним перетином є беззаперечним свідченням наміру особи ухилитися від виконання рішення про примусове повернення прийняте Західним міжрегіональним управлінням ДМС України.
Враховуючи, що позивач був затриманий за спробу незаконного перетинання державного кордону, відповідно до вимог статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" відносно останнього 05.10.2025 було прийнято рішення про примусове видворення з України.
З наведеного слідує, що відповідач мав підстави для прийняття рішення про примусове видворення з України громадянина Колумбії ОСОБА_1 .
Твердження представника позивача щодо вимог частини 2 статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", яка прямо передбачає, що рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України, судом не беруться до уваги, оскільки рішення про примусове видворення відносно позивача було прийнято у зв`язку із вчиненням останнім спроби незаконного перетинання державного кордону (ст. 204-1 КУпАП), а не на підставах, які виявлені в пункті пропуску.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку. Таким іноземцям та особам без громадянства органами охорони державного кордону забороняється в`їзд в Україну строком на п`ять років. Відомості про них в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежується право виїзду з України;
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.3 розділу ІІ Інструкції №946, рішення про заборону в`їзду в Україну відповідно до частини другої статті 14 і частини першої статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" приймається строком на п`ять років стосовно іноземців, виявлених в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України під час їх виїзду з України після закінчення терміну, визначеного для виконання ними рішення про примусове повернення.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 30 Закону №3773-VI, іноземцям та особам без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про примусове видворення, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років.
Зазначена норма не містить альтернативних варіантів поведінки для суб`єкта владних повноважень та не дає йому права змінювати тривалість заборони на власний розсуд. Застосування заборони в`їзду на 5 років є обов`язковим безумовним правовим наслідком прийняття рішення про примусове видворення, що також узгоджується із п.п. "д" п. 2.1 Інструкції МВС №946.
Щодо вимоги позивача про незаконне затримання, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст 263 КУпАП осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи та/або з`ясування обставин правопорушення - до трьох діб. Оскільки позивача затримано під час спроби незаконного перетину кордону в нічний час, його тримання в ІТТ в межах 3 діб повністю охоплювалося чинним процесуальним законом для встановлення деталей події.
Аргументи представника позивача про те, що обставини спроби незаконного перетину кордону не відповідають дійсності, а підписи у протоколі сфальсифіковані, суд відхиляє з огляду на таке:
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Жовківського районного суду від 06.10.2025 року (справа № 444/3939/25) чітко встановлено факт вчинення ОСОБА_1 діяння, а саме: спроби перетинання кордону поза пунктами пропуску 02.10.2025 року о 22:10. Обставини, зафіксовані у цій постанові суду, є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню чи оспорюванню. Рішення набрало законної сили.
Наявність у позивача проїзного документа (квитка) на автобус міжнародного сполучення не спростовує факт перебування іноземця у визначений час у прикордонній смузі поза межами пункту пропуску за обставин, зафіксованих прикордонним нарядом та підтверджених судом загальної юрисдикції.
Сам по собі факт придбання квитка свідчить лише про намір або підготовчі дії до поїздки, проте він не може нівелювати, підміняти або спростовувати подальші фактичні дії особи, які виразилися у залишенні транспортного засобу (або нездійсненні посадки в нього) та спробі прихованого пішого перетину державного кордону в обхід офіційних пунктів контролю. Матеріали справи не містять жодних належних доказів (наприклад, відміток перевізника, відомостей з пасажирських маніфестів чи журналів обліку пасажирів), які б підтверджували, що позивач дійсно пройшов посадку та перебував у салоні зазначеного автобуса безпосередньо під час під`їзду до пункту пропуску.
Окрім того, проведене службове розслідування ДПСУ та перевірка ТУ ДБР у м. Львові офіційно встановили відсутність фактів підроблення підписів чи перевищення службових повноважень працівниками прикордонного загону.
Враховуючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гулкевич Ірена Зіновіївна