ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
03 серпня 2026 року м. Львів справа № 380/15016/26
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача від 29 липня 2026 року про поновлення строку звернення до суду у справі № 380/15016/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 із такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 02 вересня 2025 року включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 02 вересня 2025 року включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 27 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулася із позовною заявою, встановлено в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали представник позивача 29 липня 2026 року подав через систему «Електронний суд» заяву від 29 липня 2026 року про усунення недоліків, у якій зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнано такими, що не відповідають Конституції України. Оскільки цей спір пов`язаний з виплатою належних позивачу сум індексації грошового забезпечення, яка є невід`ємною складовою грошового забезпечення, тому в такому разі положення щодо застосування тримісячного строку звернення до суду не застосовуються.
Також представник позивача вказує, що наказ про звільнення з військової служби 02 вересня 2025 року містить відомості лише про грошові компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги та грошової допомоги на оздоровлення. Водночас цей наказ не містить жодних відомостей щодо сум нарахованого грошового забезпечення, проведення його індексації та які місяці були враховані під час її нарахування та виплати. Крім того, грошовий атестат позивач не отримував одразу під час звільнення з військової служби. Відповідач після звільнення з військової служби своєчасно не повідомив позивача про суми та розміри проведеної індексації грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивач одержав деталізовану інформацію щодо здійсненої індексації. З отриманням такої відповіді позивач виявив, що йому така була проведена у неповному розмірі, а в деяких періодах не проводилась взагалі. Отже, позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, позаяк інформацію про порушення прав щодо непроведення нарахувань та виплат індексації грошового забезпечення він отримав не одразу, а лише після одержання відповіді на адвокатський запит.
З огляду на викладене просить суд прийняти заяву про усунення недоліків та поновлення строку звернення до суду і доказів поважності причин його пропуску; визнати поважними причини пропуску позивачем строку на подання цього адміністративного позову.
Постановляючи цю ухвалу, суд зазначає таке.
Спірні у цій справі правовідносини виникли у зв`язку з недотриманням відповідачем, на думку позивача, законодавства про оплату праці за період з 01 січня 2024 року по 02 вересня 2025 року включно.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Водночас такі строки встановлені КЗпП України.
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, як діє з 19 липня 2022 року, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому під час звільнення, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Водночас суддя відхиляє покликання представника позивача на те, що рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнано неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України, оскільки у цій справі позивач звільнений з військової служби, а тому до його правової ситуації, яка стосується виплати сум, належних йому під час звільнення, застосовується приписи саме частини другої статті 233 КЗпП України, яка є чинною та у встановленому порядку неконституційною не визнана.
Верховний Суд у постанові від 22 січня 2026 року у справі № 420/26951/24 вказав, зокрема, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат.
Чинне законодавство не передбачає форми документа, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат, а також способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та зі змісту яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.
Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.
У цій справі суд встановив, що позивач звільнений з військової служби з 02 вересня 2025 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 вересня 2025 року № 252.
До позовної заяви позивач долучив копію грошового атестата від 02 вересня 2025 року № 1626/21/9657, виданого військовою частиною НОМЕР_1 , та копію довідок військової частини НОМЕР_1 від 02 вересня 2025 року № 9645 та № 9647 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, втім, докази ознайомлення позивача з цими документами у матеріалах справи відсутні, тому суд погоджується із доводами представника позивача про те, що, з огляду на вказану обставину, вказані документи не є за своєю суттю такими, з якими пов`язується факт обчислення початку строку звернення до суду, оскільки докази їх доведення до відома позивача у встановленому порядку відсутні.
Водночас представник позивача також покликається на те, що лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивач одержав деталізовану інформацію щодо здійсненої індексації, а відтак дізнався про порушення свого права на належний розмір грошового забезпечення.
Однак, суд дослідив зміст вказаної відповіді (лист військової частини НОМЕР_1 від 20 червня 2026 року № 1626/12708) та встановив, що у цьому листі відповідач повідомив представника позивача - адвоката Бруха Андрія Олексійовича у відповідь на його адвокатський запит щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу, зокрема про те, що відповідь із зазначеного питання вже була надана позивачу листом від 13 березня 2026 року № 1626/36/ВихЗПІ.
При цьому жодних документів про грошове забезпечення позивача до вказаного листа не було долучено, тож суд ставить під сумнів доводи представника позивача про те, що саме після отримання зазначеної відповіді позивач одержав деталізовану інформацію щодо здійсненої йому індексації.
Водночас суд дослідив зміст листа військової частини НОМЕР_1 від 13 березня 2026 року № 1626/36/ВихЗПІ (на який є покликання у листі військової частини НОМЕР_1 від 20 червня 2026 року № 1626/12708) та встановив, що такий був наданий позивачу у відповідь на його заяву щодо проведення індексації грошового забезпечення.
При цьому до вказаного листа були долучені картки особового рахунку позивача за 2022 - 2025 роки на 4 арк. (які також долучені позивачем до позовної заяви). На одній з цих карток міститься вихідний номер: 1626/36/ВихЗПІ та дата: 13 березня 2026 року.
Отже, з наведеного слідує, що саме з листа-відповіді відповідача від 13 березня 2026 року № 1626/36/ВихЗПІ, до якої й були долучені картки особового рахунку позивача за 2022 - 2025 роки, а не відповіді на адвокатський запит від 20 червня 2026 року № 1626/12708, яка надана пізніше, та жодних документів про грошове забезпечення позивача до якої долучено не було, позивач дізнався про виплачені йому суми індексації грошового забезпечення за спірний у цій справі період і саме з моменту ознайомлення з відповідними документами у нього виникла реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань та виявити допущені порушення.
Ураховуючи те, що вказані лист-відповідь та картки особового рахунку датовані 13 березня 2026 року, а з цим позовом до суду позивач звернувся 20 липня 2026 року, то тримісячний строк звернення з цим позовом до суду позивачем пропущений і жодних доказів поважності причин його пропуску з цієї дати та з урахуванням наведених обставин позивачем не наведено.
Суд відзначає, що визначені процесуальним законом строки звернення до суду - це той орієнтовний період, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. З іншого боку строк звернення до суду є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин.
Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк звернення до суду суд може лише якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для його звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Наведені ж представником позивача у заяві від 29 липня 2026 року про поновлення строку звернення до суду обставини не є об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, а є результатом суб`єктивних дій виключно позивача.
Беручи до уваги викладене, суд визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, які вказані у заяві від 29 липня 2026 року про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За змістом пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, вказані у заяві від 29 липня 2026 року про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд визнав неповажними, то позовну заяву належить повернути позивачеві на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Також суддя роз`яснює позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, які вказані у заяві від 29 липня 2026 року про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Позовну заяву у справі № 380/15016/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - повернути.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 03 серпня 2026 року.
Суддя Клименко Оксана Миколаївна