МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про закриття провадження в адміністративній справі
04 серпня 2026 р. № 400/7921/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,54005,
про визнання протиправним та скасування розпорядження від 06.04.2026 №379-р, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі- позивач) до Миколаївської міської ради (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради №379~р від 06.04.2026 року про відмову у приватизації житла за адресою: АДРЕСА_2 ;
зобов`язати Управління комунального майна Миколаївської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та членів її сім`ї про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_2 з урахуванням висновків суду.
Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено сторонам строки для подання заяв по суту.
21.07.2026 до суду надійшло заява відповідача про закриття провадження у справі. Заява мотивована тим, що у спірних правовідносинах відповідач діє не як суб`єкт владних повноважень, що здійснює владно-управлінські функції, а як уповноважений власником орган щодо розпорядження об`єктом житлового фонду. Відтак спір стосується реалізації позивачкою житлового права на набуття квартири у власність та має приватно-правовий характер.
Розгляд заяви здійснено судом в строк, з урахуванням наказу Миколаївського окружного адміністративного суду № 161-б від 06.07.2026 про надання судді Дерев`янко Л.Л. щорічної відпустки тривалістю десять робочих днів з 20 липня 2026 року.
Суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду цієї справи за позовом ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства, враховує наступне.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття «адміністративної справи» наведено у статті 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
При цьому, публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Таким чином, до адміністративних відносяться ті справи, що виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується тих відносин, в яких один із його учасників- суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Між тим, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. В цьому випадку спір носитиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частиною 3 статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
У силу положень частин 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільно процесуального кодексу України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право майнового або особистого характеру на конкретний об`єкт цивільних правовідносин, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Таким чином, суду необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що предметом спору в цій справі є дії управління Миколаївської міської ради щодо відмови у приватизації ОСОБА_1 житла, а саме квартири АДРЕСА_3 .
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII.
Згідно із частиною 11 статті 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільно процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду вже вирішувалося питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах, зокрема, у справі № 200/10822/18-а (постанова від 19 лютого 2020 року) було зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, установлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.
Суд вважає, що у цій справі той факт, що відповідачем є Миколаївська міська рада не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Спори щодо реалізації міською радою функцій та відчуження майна на користь інших осіб не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не підпадають під визначення публічно-правового спору, наведеного у статті 4 КАС України, з огляду на те, що Миколаївська міська рада у таких правовідносинах не виконує владних управлінських функцій, а реалізує повноваження власника майна, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.
Подібний підхід щодо визначення юрисдикції у подібних спорах застосований Верховним Судом у справі № 260/374/19 (постанова від 16 червня 2020 року).
Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку такої особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з поновленням порушеного права у сфері житлових відносин, то такі спори відносяться до тих, що спрямовані на захист цивільних (житлових) прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, від 21 березня 2018 року у справі №К/9901/12678/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 826/13571/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №757/37024/15-а, від 12 грудня 2018 року у справі №685/1346/15-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 200/10822/18-а, від 22 липня 2021 року у справі №320/10329/20, від 31 серпня 2022 року у справі №760/12670/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення наведеного спору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заявлений позивачем спір про зобов`язання управління комунальної власності Миколаївської міської ради, як орган приватизації, повторно розглянути заяву позивачки щодо приватизації квартири не може здійснюватися у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Також, суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Таким чином, суд приходить до переконання, що провадження у справі за відповідним позовом ОСОБА_1 необхідно закрити, на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
Одночасно, відповідно до статті 239 КАС України, суд зазначає, що оскільки провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), тому позивачу роз`яснюється, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, і такий розгляд справи повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
При цьому, суд зазначає, що закриття провадження в адміністративній справі не є обмеженням права на доступ до суду, оскільки судом роз`яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В:
Провадження в адміністративній справі №400/7921/26 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради про відмову у приватизації житл, зобов`язання Управління комунального майна Миколаївської міської ради повторно розглянути про приватизацію - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Л.Л. Дерев`янко