Справа № 946/950/26
Провадження № 2/946/2617/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Смокіної Г.І.,
за участю секретаря судового засідання - Арнаут М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про виключення з актового запису відомостей про батьківство,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
12.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про виключення з актового запису відомостей про батьківство.
Свої вимоги мотивує тим, що з 09.11.1997 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . З 1998 року подружжя не проживали разом, не вели спільного побуту. У цей період у жінки з`явився цивільний чоловік - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким відносини не були офіційно зареєстровані, проте тривали до 2002 року. 19.11.1999 рішенням Ізмаїльського районного суду Одеської області по справі № 2-270/1999 було розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , народилася дитина, яку було названо ОСОБА_5 , батьком записаний чоловік ОСОБА_1 . 19.12.2002 ОСОБА_3 відділом реєстрації актів громадського стану Ізмаїльського районного управління юстиції Одеської області видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 . 23.12.2002 ОСОБА_3 відділом реєстрації актів громадського стану Ізмаїльського районного управління юстиції Одеської області видано свідоцтво про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 . Про зареєстровану на його ім`я дитину позивач дізнався влітку 2025 року під час поховання ОСОБА_6 , на похованні якого позивач був присутній як односельчанин. ОСОБА_7 звернулася до ОСОБА_1 із розмовою, за наслідками якої останній довідався про те, що народжена нею дитина ІНФОРМАЦІЯ_2 записана на ім`я батька ОСОБА_1 , хоча народжена від загиблого ОСОБА_6 . Така обставина засмутила позивача. Позивач ніколи не вважав народжену ОСОБА_8 дитину своєю, не підтримував зв`язків із дитиною, був переконаний у тому, що батьком народженого ОСОБА_9 є ОСОБА_4 . Міркуючи так, що кровне споріднення є підставою для виникнення комплексу особистих і майнових прав батьків і дітей, баби, діда, братів, сестер та інших родичів, права на спадкування, права на усиновлення, права на одержання пенсії у випадку втрати годувальника, права на представлення інтересів родичів у суді, інші майнові та немайнові права, позивач відчував свої права порушеними. В грудні 2025 року була отримана нотаріальна згода для проведення ДНК-тесту ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який доводиться рідним братом загиблому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатом проведеного молекулярно-генетичного аналізу ДНК зразків рідкої крові громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою встановлення факту біологічного споріднення по чоловічій лінії громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , експертом відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз лабораторії ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» 17.12.2025 лікарем судово-медичним експертом імунологом ОСОБА_11 було складено висновок №1482, яким встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянин ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , можуть бути родичами по чоловічій лінії. В такий спосіб 17.12.2025 позивач дізнався достеменно про те, що інформація, відображена в Державному реєстрі актів цивільного стану про нього як батька дитини ОСОБА_2 є невірною та потребує виправлення, тому змушений звернутися до суду.
Аргументи учасників справи
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Сластнікова Г.О. підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснила, що шлюб між позивачем та матір`ю відповідача був розірваний у 1999 році, з 1998 року вони не проживали разом, з цього часу почалися відносини між матір`ю та ОСОБА_4 . Мати відповідача не зареєструвала розірвання шлюбу своєчасно, тому дитина була записана на її чоловіка - позивача у справі. Про запис позивача як батька дитини у актовому записі про народження позивач дізнався на похованні біологічного батька відповідача влітку 2025 року. Позовні вимоги підтверджено показами допитаних в судовому засіданні свідків та висновком генетичної експертизи № 1482. Практика ВС допускає оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, раніше у судовому засіданні позов про виключення відомостей позивача як батька з актового запису про його народження визнав, додатково пояснив, що його рідним батьком є ОСОБА_4 , який загинув на війні. На його похованні він дізнався, що в РАЦСі допустили помилку. На похороні до нього підійшов незнайомий та повідомив, що він повинен змінити прізвище на прізвище біологічного батька. Батьки розійшлися у 2002 році, офіційно шлюб не реєстрували. До 2018 року з батьком були гарні стосунки, останні п?ять років вони з батьком не дуже спілкувались. У 2003 році видали свідоцтво про народження, де з невідомих причин було вказано інше прізвище батька. Позивач дізнався про те, що дитина записана на нього на похованні ОСОБА_4 .
Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Ізмаїльського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином. До суду надав заперечення від 08.04.2026, згідно яким в архіві Ізмаїльського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є актовий запис про народження № 33 від 23.12.2002, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Ізмаїльському району Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державна реєстрація народження дитини проведена відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України за заявою матері ОСОБА_3 . До Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області про виключення відомостей про батька звертається із позовною заявою ОСОБА_1 , який записаний в актовому записі про народження батьком дитини. Відповідно до ст. 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статі 122 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. При оспорюванні батьківства треба довести, що особа, яка записана як батько дитини насправді не є біологічним батьком. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Мати дитини, ОСОБА_3 , знала, хто є батьком її дитини і не вживала жодних заходів з приводу виключення відомостей про її колишнього чоловіка як батька дитини. Померлий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі слів матері дитини ОСОБА_3 також знав, що він є батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і також не вживав жодних заходів з приводу виключення відомостей про її колишнього чоловіка як батька дитини та не подавав позов щодо визнання свого батьківства. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Досягнення дитиною повноліття припиняє право на оспорювання батьківства. Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заперечує щодо розгляду цієї цивільної справи по суті у зв`язку з тим, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 суперечать сімейному законодавству. Просить справу розглянути у відсутність представника.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
09.11.1997 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклали шлюб, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданим 09.11.1997 Кислицькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, актовий запис № 24.
Рішенням Ізмаїльського районного суду Одеської області від 19.11.1999 справа № 2-270/1999 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірваний.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , батьками вказано: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 23.12.2002 Відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 33 від 23.12.2002.
19.12.2002 Відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського районного управління юстиції Одеської області видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 19.12.2002, актовий запис № 125 від 19.12.2002.
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 06.02.2026 № 0[телефон приховано], ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Актовий запис № 33 від 23.12.2002. Батьками вказано: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Державна реєстрація народження проведена відповідно до ст. 133 СК України.
25.03.2015 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклала шлюб із ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_14 », що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 123.
ОСОБА_10 (мовою оригіналу « ОСОБА_15 »), ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 (мовою оригіналу « ОСОБА_16 »), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідними братами, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 01.08.1989 Першотравневою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим 06.11.1977 Першотравневою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області.
ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданим 02.07.2025 Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса, актовий запис № 902.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 11.07.2025, посвідченої приватним нотаріусом Ізмаїльського нотаріального округ Одеської області Гончаровою О.С., зареєстрованої в реєстрі за № 1304, ОСОБА_1 відмовляється від батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він не є його біологічним батьком. З моменту народження ОСОБА_2 він з ним не проживав, участі у його вихованні та догляді не брав, його фізичним, духовним та моральним розвитком не займався. Матеріальної допомоги не надавав. ОСОБА_1 був вписаний у свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як його батько, оскільки станом на момент видачі свідоцтва перебував у шлюбі з його матір`ю ОСОБА_17 , хоча з 1998 року ОСОБА_1 з ОСОБА_17 спільно не проживав, спільного господарства не вів.
Згідно висновку експерта № 1482 ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» в умовах проведеної експертизи при використанні наявних методик та обладнання встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянин ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , можуть бути родичами по чоловічій лінії.
Позиція суду
Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вислухавши представника позивача, відповідача, свідків, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (стаття 7).
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
Вищевказане викладено у постанові ВС від 22.06.2022 № 334/1998/18.
У постанові ВС від 30.11.2023 № 161/10712/21 касаційний суд зауважує, що: норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року; у розділі VII Прикінцеві положення СК України законодавець не передбачив правил, аналогічних положенням абзацу 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тому заборона, запроваджена частиною третьою статті 136 СК України щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття немає зворотної дії в часі; якщо актовий запис про народження дитини вчинений до 01 січня 2004 року , то при його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС. Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків (стаття 52 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них (стаття 54 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень, або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис (частина перша статті 56 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Касаційний суд підкреслює, що: законодавство про шлюб та сім`ю передбачало презумпцію про те, що батьком дитини жінки, яка перебуває у шлюбі, є не хтось інший, а її чоловік та допускало оспорювання запису в якості батька дитини для виправлення можливих помилок. В інтересах дитини стаття 56 КпШС встановлювала нетривалий річний строк для оспорювання вказаного запису, обчислюваний з того часу, коли особі стало або повинно було стати відомо про проведений запис та не пов`язувала право на оспорювання батьківства з досягненням дитиною повноліття; в КпШС не було передбачено заборону на оспорювання актового запису після досягнення дитиною повноліття.
Оскільки актовий запис про народження відповідача вчинений до 01.01.2024, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 56 КпШС України, особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті
матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.
Згідно статті 52 КпШС України, походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.
Згідно статті 54 КпШС України, батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з
них.
Аналогічні приписи містить СК України.
Згідно ч. 1, 2, 6 ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.
Отже, законодавство про шлюб та сім`ю передбачало презумпцію того, що батьком дитини жінки, яка перебуває у шлюбі, є не хтось інший, а її чоловік, та допускало оспорювання запису як батька дитини для виправлення можливих помилок. В інтересах дитини ст. 56 КпШС України встановлювала нетривалий, а саме річний, строк для оспорювання вказаного запису. У КпШС України не було передбачено заборону на оспорювання актового запису після досягнення дитиною повноліття.
Судом було встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та матір`ю відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_17 09.11.1997 було зареєстровано шлюб, який рішенням Ізмаїльського районного суду Одеської області від 19.11.1999 було розірвано. Згідно рішенню суду, в 1998 році шлюбні відносини були припинені. Рішення суду набрало законної сили 19.11.1999.
Реєстрацію розірвання шлюбу проведено 19.12.2002.
Відповідач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстрацію народження проведено 23.12.2002.
На підтвердження позовних вимог про виключення відомостей про своє батьківство з актового запису про народження ОСОБА_2 суду надано висновок експерта № 1482 від 17.12.2025, за наслідками проведеної на підстави заяви ОСОБА_2 судово-медичної експертизи.
Згідно висновку експерта № 1482 ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» в умовах проведеної експертизи при використанні наявних методик та обладнання встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянин ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (який є рідним братом ОСОБА_4 ) можуть бути родичами по чоловічій лінії.
Відповідно до ч. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За положенням п. 11 Пленуму ВСУ у постанові від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
У постанові ВС від 04.03.2026 № 159/50/25 зазначено, що сторона, яка оспорює батьківство, має надати всі необхідні докази, оскільки тягар доказування лежить саме на цій особі. Позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а також, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком. Верховний Суд зазначає, що обставини, стверджуванні однією стороною і визнані іншою, набувають характеру доказаних у разі, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
У постанові ВС від 29.06.2022 № 753/7478/18 зазначено, що предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз.
Разом із цим, належних, допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності давали б суду підстави для висновку про відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком - позивачем, і дитиною - відповідачем у справі суду не надано.
Мати дитини до участі у справі не залучена, була допитана у судовому засіданні в якості свідка.
Згідно показам ОСОБА_17 - матері відповідача, із позивачем було припинено спільне проживання у 1998 році, з 1998 по 2002 проживала разом із ОСОБА_4 , від якого народила дитину, проте батьком був записаний позивач. Із позивачем шлюб було розірвано у 1999 році, проте розірвання шлюбу у РАЦСі вона не зареєструвала, оскільки не було матеріальної можливості. У 2002 році з ОСОБА_4 розійшлися. Свідоцтво про народження дитини отримала у 2002, батьком було вказано ОСОБА_1 , оскільки на момент реєстрації народження вона перебувала з ним у шлюбі. Останній не вважав відповідача своєю дитиною.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 пояснила, що є сусідкою відповідача, добре знає ОСОБА_5 та його мати ОСОБА_8 , а ОСОБА_19 як батька ОСОБА_5 . Мати відповідача проживала разом з ОСОБА_19 близько двох років, рік не пам`ятає, потім розійшлися, після цього народився ОСОБА_5 , потім мати з ОСОБА_19 розійшлися, мати виховувала дитину сама, ОСОБА_19 іноді спілкувався з дитиною, не як батько, а як сусід, брав до себе, але не часто. Відносини з дитиною були добрі, він любив ОСОБА_5 , гуляв із ним, у вихованні участь брав частково, щодо надання матеріальної допомоги їй не відомо.
До показів свідка ОСОБА_18 суд ставиться критично, оскільки вони носять суперечливий характер в частині інформації щодо відносин імовірного біологічного батька ОСОБА_4 та дитини ОСОБА_2 - відповідача у справі, а також неможливості надати інформацію щодо певних періодів часу.
Таким чином, здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відсутність кровного споріднення між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності доказами не доведена, а тому позовні вимоги про виключення з актового запису про народження відповідача відомостей про батьківство позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 12, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про виключення з актового запису відомостей про батьківство - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Г.І.Смокіна