Справа №521/1510/25
Провадження № 2/521/362/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя Плавич І.В.,
секретар судового засідання Положенцева Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, -
УСТАНОВИВ:
У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Обґрунтовуючи пред`явлений позов та підстави звернення до суду, позивач посилався на ті обставини, що 23.09.1997 р. між ОСОБА_5 , як покупцем, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як продавцями, на Одеській універсальній біржі «Вітязь» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 97-61М, відповідно до якого продавці продали, а покупець придбав 190/1000 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно належало продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому 24 жовтня 1996 року та зареєстрованого Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 26 червня 1997 року за № 441, сторінка 183, книга 197пр. Пунктом 9 договору передбачено, що на виконання вимог статті 227 Цивільного кодексу Української РСР покупець зобов`язаний зареєструвати зазначений договір у МБТІ м. Одеси. З метою підтвердження факту державної реєстрації договору представником позивача 23 серпня 2025 року направлено адвокатський запит до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради. Листом Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 22 вересня 2025 року № 59419/04-04 повідомлено, що станом на 31 грудня 2012 року право власності на 190/1000 частини зазначеної квартири було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 97-61М, зареєстрованого на Одеській універсальній біржі «Вітязь» 23 вересня 1997 року, при цьому реєстраційний запис до реєстрової книги внесено 09 жовтня 1997 року за реєстровим номером 441 у реєстровій книзі 246пр на сторінці 86. Разом із тим, Одеська універсальна біржа «Вітязь», на якій був укладений зазначений договір, на теперішній час припинена, що унеможливлює усунення будь-яких недоліків оформлення правочину позасудовим шляхом та зумовлює необхідність судового захисту шляхом визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Покупці і продавець цілком виконали умови договору купівлі-продажу відповідно до норм установлених цивільним законодавством.
Яких-небудь суперечок між покупцями і продавцем не має, протизаконних умов угода не містить та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
На момент подачі позовної заяви оспорюваний правочин є дійсним, однак виходячи з того, що інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд може застосовати правову конструкцію ст. 47 ЦК УРСР для визнання факту дійсності договору.
Вказана обставина і стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Від Представника Позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності Позивача та його Представника.
Відповідачі в судове засідання не з`явилися повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку, відзиву та заяву про поважність причин неявки в судове засідання суду не представили.
У зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Малиновського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.
Під час розгляду справи суд установив, що 23.09.1997 р. між ОСОБА_5 , як покупцем, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як продавцями, на Одеській універсальній біржі «Вітязь» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 97-61М, відповідно до якого продавці продали, а покупець придбав 190/1000 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно належало продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому 24 жовтня 1996 року, зареєстрованого Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 26 червня 1997 року за № 441, сторінка 183, книга 197пр.
Відповідно до пункту 9 зазначеного договору, на виконання вимог статті 227 Цивільного кодексу Української РСР покупець зобов`язувався зареєструвати договір у МБТІ м. Одеси. Згідно з листом Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 22.09.2025 року № 59419/04-04 встановлено, що право власності на 190/1000 частини квартири було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 97-61М, зареєстрованого на Одеській універсальній біржі «Вітязь» 23 вересня 1997 року, при цьому реєстраційний запис у МБТІ внесено 09 жовтня 1997 року за реєстровим номером 441 у реєстровій книзі 246пр на сторінці 86.
Вказаний договір зареєстрований на Одеській універсальній біржі «Вітязь» за реєстраційним номером № 97-61М від 23.09.1997 р. , що підтверджується самим договором та інформацією, наданою Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.
Суд звертає увагу, що правовідносини між сторонами виникли 23 вересня 1997 року - у момент укладення договору купівлі-продажу, тобто за чинності Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, тоді як Цивільний кодекс України набрав чинності лише з 01 січня 2004 року. Отже, при вирішенні спору підлягають застосуванню норми законодавства, що діяли на момент укладення спірного правочину.
Крім того, суд бере до уваги, що Одеська універсальна біржа «Вітязь», на якій було укладено спірний договір, на даний час припинена, що виключає можливість усунення будь-яких недоліків оформлення правочину в позасудовому порядку та зумовлює необхідність судового захисту прав позивача.
За загальним правилом нормативно-правовий акт не має зворотної дії у часі, а це свідчить про те, що до кожних події, факту чи відносин має застосовуватись той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказані подія, факт чи відносини мали місце. Принцип незворотності дії нормативно-правового акту в часі закріплений в статті 58 Конституції України, у якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином заявлені вимоги підлягають оцінці за нормами ЦК УРСР від 18 липня 1963 року та Закону України «Про товарну біржу» у відповідних редакціях, що діяли на момент укладення договору.
Як регламентували статті 8, 9, 15 Закону України «Про товарну біржу», членами товарної біржі є прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Водночас біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Відповідно до статті 242 ЦК УРСР до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.
Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Тобто ЦК УРСР від 18 липня 1963 року не встановлював вимог щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу квартир.
Відповідно до статті 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно з п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне, або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року, зі змінами №15 від 15.05.1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними, з підстав недодержання нотаріальної форми», визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі - продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі- продажу нерухомого майна, виконання договору відбулося.
Судом встановлено, що 09.09.2005 р. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 09.09.2005 р.
25.07.2017 р. ОСОБА_5 склав заповіт, яким розпорядився на користь позивача належними йому 190/1000 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 03.10.2024 р.
15.11.2024 р. Приморською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу, що підтверджується копією витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 79168354 від 15.11.2024 р.
Порушення права позивача полягає у неможливості належним чином оформити та реалізувати свої спадкові права на 190/1000 частини квартири, оскільки відсутність судового рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.09.1997 року створює перешкоди для підтвердження правомірності набуття спадкодавцем права власності на спірне нерухоме майно та його подальшого оформлення у порядку спадкування.
Статтею 41 Конституції України, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності на нерухоме майно виникає з моменту посвідчення договору, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору дійсним, якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.
Отже перевіривши факти і обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, установивши характер правовідносин, що виникли між сторонами, і надавши їм належну правову оцінку, - суд дійшов висновку про задоволення позову.
Суд визнає укладений договір дійсним, оскільки вимоги діючого на час його укладення цивільного законодавства були виконані в повному обсязі, відбулось фактичне виконання умов договору сторонами та була здійснена державна реєстрація набутих майнових прав.
Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284 пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 97-61М від 23 вересня 1997 року, предметом якого є 190/1000 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як продавцями, та ОСОБА_5 , як покупцем, зареєстрований на Одеській універсальній біржі «Вітязь» за реєстраційним номером № 97-61М від 23 вересня 1997 року.
Роз`яснити учасникам справи, що у разі визнання судом договору дійсним, наступне нотаріальне посвідчення такого договору не вимагається.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання:АДРЕСА_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 16.09.1996 р.н., місце проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач:ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 05.08.1996 р.н., місце проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач:ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_7 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: І.В. Плавич