Справа № 420/12843/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження питання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду в адміністративній справі № 420/12843/26
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, за результатом розгляду якого позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2023 по 26.03.2026;
Стягнути з НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2023 по 26.03.2026 в сумі 241 318,44 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою суду від 11.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 23.07.2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків адміністративного позову шляхом: надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом.
В ухвалі суду від 23.07.2026 року суд вказав: «…Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).
У такій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов`язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, пов`язані з проходженням публічної служби, встановлюється місячний строк.
Висновок щодо норми права, яка підлягає застосуванню до випадків обчислення строків звернення до суду з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 240/532/20, установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, у межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Отже, виходячи із викладених правових позицій, з цим позовом до суду позивач мав звернутися в місячний строк з моменту, коли дізнався (мав дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Така правова позиція була підтримана Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2024 року у справі № 620/9315/23, від 28 березня 2025 року у справі № 360/572/21.
Щодо моменту, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 сформувала висновки, де зазначила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Таким чином, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов`язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа може звернутися в місячний строк з моменту повного фактичного розрахунку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 620/10222/24 від 17 квітня 2026 року.
Як вбачається з матеріалів справи, остаточний розрахунок з позивачем при звільненні з військової служби був проведений відповідачем 27.03.2026, що підтверджується скріншотами по картковому рахунку позивача.
При цьому,з позовом до суду позивач звернувся лише 04.05.2026 року, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду, який закінчився 28.04.2026 року….»
28.07.2026 року від представника позивача надійшла заява про визнання поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду та поновити його, згідно з якою, на момент здійснення виплати, позивач не знав та не міг знати, чи виплачена йому уся сума, на яку він мав право на підставі вказаних судових рішень, чи виконані обидва судові рішення, з чого саме складаються виплачені суми та чи включені до них в тому числі компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Тому після здійснення розрахунку, 09.04.2026 представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом з проханням надати детальні довідки про доплату грошового забезпечення на виконання рішень судів в розрізі їх складових, довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місця перед звільненням зі служби, довідку-розрахунок суми належної ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 12.09.2017 по 19.05.2023, довідку-розрахунок суми належного ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.08.2023 по 27.03.2026. 20.04.2026 відповідач надав відповідь, за замістом якої заперечив право ОСОБА_1 на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. За таких обставин, саме з дати отримання вказаної відповіді, а саме з 20.04.2026 позивачу стало відомо, що відповідач не тільки не нарахував не має наміру в добровільному порядку нараховувати та виплачувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідно ч.ч. 14,15 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що клопотання представника позивача про визнання поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду та поновлення строку є таким, що не належить до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з наявними в матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 26.03.2026 року отримав на картковий рахунок грошові кошти у сумі 297052,77 грн. на виконання рішення суду у справі № 420/15724/24.
27.03.2026 року ОСОБА_1 отримав на картковий рахунок грошові кошти у сумі 250980,73 грн. на виконання рішення суду у справі № 420/15729/24.
Згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року у справі № 420/15724/24, зобов`язано НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування здійснити ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року у справі № 420/15724/24, зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 01.12.2015 року по 11.09.2017 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов`язано НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 12.09.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцii грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов`язано 297 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі у сумі 3 862,75 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Жодних висновків про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні вказані рішення суду не містять, тоді як у призначенні платежу чітко вказано, що відповідні виплати здійснені на виконання вказаних судових рішень, а тому безпідставними є посилання позивача на той факт, що він не розмів, що це за суми та які їх складові.
Також, оскільки у спірних правовідносинах не визначено обов`язкового досудового врегулювання спору, то посилання представника позивача на те, що строк звернення до суду має відраховуватись з дати, коли відповідач повідомив їй про відсутність причин для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними та такими, що не відповідають приписам ч. 5 ст. 122 КАС України.
Згідно з ч.ч. 1,3,4 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п. 7, 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що наявні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - без розгляду.
Керуючись ст.ст. 44, 171, 240, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Н.В. Бжассо