Справа № 420/40068/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про виключення з військового обліку;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військового обліку ОСОБА_1 , з внесенням запису про виключення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».
Стислий виклад позиції позивача.
Як зазначено у позовній заяві, 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку на підставі пп.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як особа, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
За твердженням представника позивача, під час використання мобільного застосунку «Резерв+» та ознайомлення з електронним військово-обліковим документом позивач виявив, що інформація в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не відповідає його військово-обліковим документам.
Як вказує представник позивача, у застосунку зазначено, що він є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку, тоді як у паперових документах міститься чітка й офіційна відмітка про виключення з військового обліку.
У позовній заяві зазначено, що у зв`язку з виявленою невідповідністю позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із письмовою заявою про приведення даних Реєстру у відповідність до його військового квитка та внесення до Реєстру коректної інформації про його виключення з військового обліку.
Представник позивача зазначає, що відповідач не надав жодної відповіді та не вчинив жодних дій щодо оновлення або виправлення інформації в Реєстрі, що свідчить про бездіяльність органу, який є суб`єктом владних повноважень та відповідальною особою за актуалізацію даних.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказує, що виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 6 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як особи, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу - територіального центру комплектування та соціальної підтримки - прийняла індивідуальне рішення про його непридатність до проходження військової служби та, відповідно, на підставі Закону №2232-XII звільнила його від виконання військового обов`язку. Таким рішенням позивача, фактично виведено з категорії військовозобов`язаних, що виключає можливість його призову на військову службу під час мобілізації.
На переконання представника позивача, під час практичного застосування принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів тісно пов`язаний із принципом правової визначеності як основної складової принципу верховенства права.
Представник позивача звертає увагу суду, що з урахуванням принципу незворотності дії закону в часі, відповідач протиправно включив відомості про позивача як військовозобов`язаного, а тому ефективним способом захисту, на переконання представника позивача, є виключення позивача з військового обліку.
Стислий виклад заперечень відповідача.
ІНФОРМАЦІЯ_3 проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що оскільки станом на момент звернення позивача із заявою про внесення до Реєстру інформацію щодо виключення його з військового обліку (28.10.2025), редакція ст. 37 Закону №2232-XII, не передбачала такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, у ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні правові підстави для виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних.
Також представник відповідача вказує, що закон не має зворотної дії в часі, оскільки не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним законної сили, але передбачає припинення цих правовідносин з моменту набрання ним чинності. Таким чином, правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
З огляду на вищевикладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Процесуальні дії.
Ухвалою від 10.12.2025 суд залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 17.12.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у відповідача:
копії заяви ОСОБА_1 від 28.10.2025 про внесення коректних даних про особу до відповідних реєстрів, з додатками до відповідача з вхідним номером та докази розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 );
рішення, прийняте за наслідком розгляду заяви від 28.10.2025 ОСОБА_1 , а також документів, матеріалів на підставі яких прийнято рішення, з нормативно-правовим обґрунтуванням.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами по суті справи та доказами, наявними в матеріалах справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Відповідно до військово-облікового документа від 12.11.2025 із застосунку «Резерв+», ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно з Довідкою про звільнення серії РІВ №06659, 23.06.2010 Жовтневим районним судом м. Харкова вирок ОСОБА_1 приведено у відповідність із законодавством України.
У зазначеній довідці вказано, що ОСОБА_1 вважати засудженим за ст.146, ч.3 ст.187, ч.3, 4 ст.189, ч.1, 2 ст.257, ст.263, ч.1 ст.70 КК України на 11 років позбавлення волі.
Згідно із записами у військовому квитку від 14.06.2017 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 виключено з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 25.02.2020 на підставі пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі положень Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII та відповідно до запису у Військовому квитку серії НОМЕР_2 виключити з військового обліку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 01.12.2025 №17962 повідомив представника позивача, що у разі якщо ОСОБА_1 встановив неточність або недостовірність відомостей щодо нього у державних реєстрах, з метою усунення невідповідності та з`ясування інших фактичних обставин справи, ОСОБА_1 необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем обліку з оригіналами відповідних документів.
Згідно з відомостями в обліковій картці військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 взято на військовий облік 02.07.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
За змістом частини 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 вказаного Указу, військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, пунктом 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487, в редакції від 18.05.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.
За приписами п.3 Порядку №1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п. 20 Порядку №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є для військовозобов`язаних є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.
Згідно п. 22 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.
Абзацом третім пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов`язаних з військового обліку.
Як встановлено судом, згідно із записами у військовому квитку від 14.06.2017 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 виключено з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 25.02.2020 на підставі пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»
Згідно з підпунктом 6 пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відтак, позивач був виключений з військового обліку військовослужбовців як особа, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Вказані обставини не є спірними та сторонами не заперечуються.
Водночас, до Закону №2233-XII були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, відповідно до яких статтю 37 Закону №2233-XII викладено у новій редакції.
Зокрема, частиною 6 статті 37 №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, підстава «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Окрім того, згідно з пунктом 4 розділу Загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відтак, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII, звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Отже, з 18.05.2024 відповідач мав повноваження на взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних, навіть попри те, що до цієї дати він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних як особа, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Суд зазначає, що у позивача виник обов`язок стати на військовий облік у відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки і отримати статус військовозобов`язаного.
Стосовно доводів представника позивача щодо незворотності дії закону в часі, суд зазначає наступне.
У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст.58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Слід також врахувати рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019, згідно з яким за змістом ч.1 ст.58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
У даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Разом з тим, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави, і це не означає погіршення становища особи.
У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційного ресурсу задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом.
Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.
З огляду на викладене, відповідач вчиняючи дії щодо включення (взяття) позивача на військовий облік повинен був керуватись чинними нормами частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (у редакції Закону №3633-IX).
При цьому, наявність у військовому квитку від 14.06.2017 серії НОМЕР_1 запису про виключення позивача з військового обліку не має правового значення для правильного вирішення цього спору з огляду на застосування чинних на момент виникнення спірних правовідносин норм, а саме, після 18.05.2024.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО
.