РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
04 серпня 2026 року м. Рівне №460/750/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач) та просить:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо непроведения індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком: 2017, 2018, 2019 в розмірі 7763,17 грн. на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 року на 1,11, з 01.03.2022 року на 1,14, з 01.03.2023 року на 1,197, з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.08.2025 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 гри., з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти збільшення цього показника у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 18.03.2020 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої обчислено відповідно до Закону України №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн. Зазначає, що при проведенні подальших перерахунків та індексації пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн із його збільшенням на відповідні коефіцієнти індексації замість показника 7763,17 грн, який був врахований при первинному призначенні пенсії, що, на переконання позивача, не відповідає положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV. У зв`язку з цим 18.12.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку (індексації) пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн та його збільшенням з 01.03.2021 на коефіцієнт 1,11, з 01.03.2022 - 1,14, з 01.03.2023 - 1,197, з 01.03.2024 - 1,0796 та з 01.03.2025 - 1,115 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, якими врегульовано питання індексації пенсій у відповідних роках. Однак листом від 29.12.2025 відповідач фактично відмовив у проведенні такого перерахунку. Таку поведінку відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення і має наслідком виплату пенсії у заниженому розмірі, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 23.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Поряд із тим, відповідно до ч.4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з ч.2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 18.03.2020 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої обчислено відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Належність позивача до категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також факт перебування на пенсійному обліку та отримання пенсії за віком підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідного посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, та пенсійного посвідчення.
Судом встановлено, що при призначенні позивачу пенсії з 18.03.2020 для обчислення її розміру відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV органом Пенсійного фонду України застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 грн.
Водночас із наявних у матеріалах справи рішення про перерахунок пенсії від 26.02.2025, алгоритму розрахунку пенсії та форми РС-право судом встановлено, що при проведенні подальших перерахунків пенсії позивача відповідачем для цілей її індексації застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 3764,40 грн, до якого застосовано відповідні коефіцієнти збільшення.
З матеріалів справи судом встановлено, що при первинному призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, тоді як при проведенні подальшої індексації пенсійної виплати відповідач виходив із показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн.
З такими діями пенсійного органу позивач не погодилася, вважаючи, що проведення індексації її пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV повинно здійснюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати, який був врахований при первинному призначенні їй пенсії, а саме показника за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, із подальшим його збільшенням на відповідні коефіцієнти індексації.
Так, позивач вважає, що показник середньої заробітної плати у розмірі 7763,17 грн підлягав збільшенню з 01.03.2021 на коефіцієнт 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», з 01.03.2022 - на коефіцієнт 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».
У подальшому, на переконання позивача, відповідний показник підлягав збільшенню з 01.03.2023 на коефіцієнт 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 01.03.2024 - на коефцієнт 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», а з 01.03.2025 - на коефіцієнт 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсій і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Судом встановлено, що з метою врегулювання спірного питання та проведення перерахунку пенсії 18.12.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із відповідною заявою, що підтверджується копією такої заяви, наявною у матеріалах справи.
У поданій заяві позивач просила здійснити перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, який був врахований при призначенні їй пенсії, із його збільшенням на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти індексації.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області надано позивачу відповідь листом від 29.12.2025, що підтверджується копією відповідного листа, долученою до матеріалів справи.
Зі змісту листа від 29.12.2025 та долученого до нього рішення про перерахунок пенсії від 26.02.2025 вбачається, що пенсійним органом не здійснено перерахунку пенсії у спосіб, про який просила позивач, та фактично відмовлено у проведенні індексації із застосуванням як базової величини показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн.
Отже, судом встановлено, що спір між сторонами виник у зв`язку з різним застосуванням механізму індексації пенсії, передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, а саме щодо визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, до якого мають застосовуватися відповідні коефіцієнти збільшення при проведенні індексації пенсії позивача.
Позивач наполягає на тому, що таким показником має бути середня заробітна плата за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, яка була застосована при призначенні їй пенсії з 18.03.2020, тоді як відповідач при проведенні індексації виходив із показника у розмірі 3764,40 грн із застосуванням до нього відповідних коефіцієнтів збільшення.
Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн протиправною та такою, що призвела до виплати пенсії у неналежному розмірі, позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.
При вирішенні цього публічно-правового спору суд враховує таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно приписів статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" № 2040-ІХ, яким частину п`яту статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" було викладено в новій редакції.
Так, частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058-IV.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом №1058-IV.
Преамбулою Закону №1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону Закон №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року видано постанову № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 124).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
(ЗСЦ+ЗСЗ )х 50%
К = ------------------------ + 1%,
100%
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:
ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Пунктом 2 Постанови КМУ № 124, підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251"Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", пунктом 1 Постанови КМУ №118, пунктом 1 Постанови КМУ № 168, пунктом 1 Постанови КМУ №185 і пунктом 1 Постанови КМУ №209 установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, відповідно:
з 1 березня 2019 року у розмірі 1,17;
з 1 березня 2020 року у розмірі 1,11;
з 1 березня 2021 року у розмірі 1,11;
з 1 березня 2022 року у розмірі 1,14;
з 1 березня 2023 року у розмірі 1,197;
з 1 березня 2024 року у розмірі 1,0796;
з 01 березня 2025 року у розмірі 1,115.
Як встановлено судом, при призначенні пенсії позивачу відповідно до Закону № 1058-IV враховано показник середньої плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 гривень.
Таким чином, індексація пенсій у 2021-2025 роках повинна проводитись відповідно до постанови КМУ №127, постанови КМУ №118, постанови КМУ №168, постанови КМУ №185, постанови КМУ №209, Порядку КМУ №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 відповідно.
Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
У постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 (провадження №К/990/23359/24) в п. 44-50 зазначено:
"...Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" від 22 лютого 2021 року № 127, "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року № 118, "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року №168.
Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.
З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів констатує, що ГУ ПФУ, здійснюючи перерахунок пенсії позивачці на підставі частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", встановивши їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн у 2022 році та 100,00 грн у 2023 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,14 та 1,197, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачки, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінка встановлених судом обставини справи в розрізі норм чинного законодавства, з урахуванням висновків Верховного Суду дають підстави для висновку, що після призначення пенсії за віком позивачу відповідач був зобов`язаний проводити індексацію середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2017-2019 роки, на коефіцієнт збільшення цього показника, відповідно до вищевказаних постанов Уряду України.
Отже, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення індексації пенсії позивача у спосіб, встановлений чинним законодавством, є протиправною.
Тому суд вважає, що належним способом відновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу починаючи з 14.05.2024 шляхом послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2017-2019 роки, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд вважає, що відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість, позовні вимоги ґрунтуються на приписах чинного законодавства та підтверджуються матеріалами судової справи, а тому підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи результати судового розгляду справи, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо непроведения індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2017, 2018, 2019 в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 на 1,11, з 01.03.2022 на 1,14, з 01.03.2023 на 1,197, з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.08.2025 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти збільшення цього показника у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04 серпня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.О. Дорошенко